Психолого-виховні проблеми розвитку

особистості в сучасних умовах

А.С. Борисюк

Прикарпатський університет ім. В. Стефаника

Особливості самоактуалізації студентів у процесі

фахової підготовки

Період студентства – один із найбільш сензитивних для особистісного і професійного становлення фахівця.

В умовах соціально-економічної і політичної нестабільності зростає соціально-психологічне навантаження на особистість, яке відображається у різних сферах взаємин. У сучасних умовах важливого значення набуває питання удосконалення підготовки майбутніх фахівців, приділення уваги не лише набуттю знань, а професійному й особистісному розвиткові, формуванню професійної ідентичності, що поєднує характеристики соціальної та особистісної ідентичностей.

Процес підготовки спеціалістів у вищому навчальному закладі тісно пов’язаний із процесом входження молоді у сферу виконання нових соціальних ролей і включення у нові види діяльності. Цей процес передбачає засвоєння особистістю соціального досвіду тієї галузі, в якій реалізуються основні види і форми навчально-професійної діяльності. Самоактуалізація передбачає обов’язкове включення особистості в систему поведінки, в духовний світ суспільства, у світ потреб, інтересів тощо. Тому психолого-педагогічна проблема регулювання, планування, оптимізації цього процесу набуває особливої значущості [4].

Сьогодні все більше зростає необхідність реалізації гуманістичної парадигми, оскільки втілення гуманістичних підходів у навчальному процесі сприяє самоактуалізації майбутнього фахівця. Г. Балл [2] виділяє такі складові гуманізації освіти: гуманістичне переосмислення основних функцій освіти у напрямку орієнтації на сприяння становленню особистості, здатної до творчої діяльності та відповідальних вчинків; гуманізація сьогоденного життя учнів, надання їм можливості, за висловом Д. Ельконіна „повно прожити кожний віковий період”; поширення гуманістичних принципів не тільки на елітарну, а й на масову школу; поєднання навчання із розширенням кола соціальних зв’язків особистості, забезпечення тісних зв’язків із життєвим, позанавчальним досвідом у самому процесі навчання; виховання особистості у гуманістичному дусі, поступове нарощування свободи, що надається їм, з одночасним формуванням у них відповідальності; врахування індивідуальних особливостей, прагнень та інтересів. Науковець вбачає сутність гуманізації освіти у перетворенні освіти на таку, що створює найкращі умови для саморозвитку всіх психічних, фізичних, моральних особливостей особистості з метою формування в неї гуманних рис. Згідно з поглядами Г. Балла, особистісні якості, що сприяють самореалізації особистості, є найбільш важливою складовою компетентності фахівця у будь-якій сфері [2].

Основні положення теорії самоактуалізації викладені у низці праць представників екзистенційної філософії та гуманістичної психології. Розкриваючи поняття самоактуалізації, А. Маслоу зазначає, що самоатуалізовані особистості дивляться на життя більш вільно. Такі люди вміру емоційні, більш об’єктивні, не дозволяють надіям, страхам, а також спробам захистити власне „я” зруйнувати ті уявлення, які вони винесли із власних спостережень. Всі вони без винятку віддають себе власній справі. Креативність, безпосередність, сміливість і наполеглива праця – основні риси самоактуалізованих особистостей відповідно до поглядів А. Маслоу [5].

У контексті навчально-професійної діяльності проблема самоактуалізації розглядається в працях Г. Балла, Л. Виготського, Н. Коломінського, Г. Костюка, О. Леонтьєва, С. Максименка, В. Панка, В. Рибалки, С. Рубінштейна, Н. Чепелєвої та ін.

С. Л. Рубінштейн розглядає поняття самоактуалізації, використовуючи категорію „спрямованості”. Науковець визначає даний феномен як інтегральну характеристику особистості, що поєднує і динамічне, і змістове, і емоційне, де на новому рівні розкриваються вольові якості особистості в тому розумінні, „наскільки й у якому напрямі зуміла особистість додати єдності своїм потягам, бажанням і застосувати свою волю для їх реалізації в особистісно-ціннісних і суспільно значущих формах” [1, с. 68].

В сучасній психолого-педагогічній літературі виділяють основні теоретичні підходи до вивчення проблеми навчально-професійної діяльності в контексті самоактуатуалізації: психометричний, когнітивний, процесуальний, діяльнісний, особистісний (соціально-особистісний, мотиваційно-особистісний тощо), особистісно-діяльнісний [4].

Нам імпонує думка С. Смирнова стосовно того, що вищий навчальний заклад слугує не стільки для передачі знань, скільки для розвитку та відтворення спеціального культурного прошарку, найважливішим елементом якого є сам фахівець. Професіонала, як представника певної культури, характеризує не тільки певний набір знань та вмінь, а й певний світогляд, життєві настанови і цінності, особливості професійної поведінки тощо” [3].

Тож дослідження тенденцій до самоктуалізації студентської молоді – одне із основних завдань науково-методичного забезпечення та оптимізації умов ефективної професійної підготовки майбутніх фахівців.

Література

1. Абульханова-Славская К. А. Философско-психологическая концепция С.Л. Рубинштейна: К 100-летию со дня рождения / К. А. Абульханова-Славская, А. В. Брушлинский – М.: Наука, 1989. – 248 с.

2. Балл Г.О. Сучасний гуманізм і освіта. Соціально-філософські та психолого-педагогічні аспекти / Балл Г.О. – Рівне: „Ліста-М”, 2003. – 128 с.

3. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования: от деятельности к личности: [учебное пособие для слушателей фак-тов и ин-тов повышения квалификации преподавателей вузов и аспирантов] / Смирнов С.Д. – М.: Аспект Пресс, 1995. – 271 с.

4. Соломка Т. Соціально-психологічний компонент структурно-функціональної моделі самоактуалізації студентів / Тамара Соломка // Соціальна психологія. – № 5 (25). – 2007. – Режим доступу до журн. : http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=6&n=76&c=1847

5. Фрейджер Р. Личность: теории, эксперименты, упражнения / Ф. Фрейджер, Д. Фейдимен . – СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2002. – 864 с. – (Психологическая энциклопедия).