Экономические науки/6. Маркетинг и менеджмент

Д.е.н., професор Парсяк В.Н., Драгомирова І. М.

Миколаївська філія Європейського університету, Україна

Корпорація на ринку освітніх послуг: зміст

та характеристика похідних категорій

Трансформаційні процеси в Україні та наслідки, які їх супроводжують, призвели до застосування в науковому, правовому та господарському обігу категорії «корпорація» та похідної від неї – «корпоративний». Доцільно з’ясувати їхню сутність, оскільки з цього приводу виникла інтенсивна дискусія, яка точиться серед вчених, менеджерів, законотворців, інвесторів.

Так, на думку С. Румянцевої, наприклад, корпорація являє собою "акціонерну компанію (товариство) в якій на основі централізації капіталів та заощаджень найманих працівників здійснюється колективне привласнення результатів виробничої діяльності залежно від величини внесених коштів за акції" [1]. Як бачимо, в уяві автора корпорація однозначно асоціюється із акціонерним товариством. В монографії О.М. Вакульчик знаходимо: "Корпорація – це акціонерне товариство, що створене з метою задоволення потреб суспільства шляхом виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, діє як юридична особа, має статутний капітал, що складається з частин декількох власників, які несуть обмежену відповідальність за своїми зобов’язаннями та мають на меті зростання вартості свого капіталу" [2, с. 10]. Цей перелік міг би бути продовжений.

Виходячи з необхідності системного узагальнення та встановлення на його підґрунті сутності явища, яке досліджується, найбільш адекватною виглядає інша дефініція: корпорація –  будь-яку формалізована інтеграція активів (капіталу, виробничих потужностей, робочої сили, знань, досвіду тощо) з метою створення нового або збільшення існуючого підприємницького потенціалу, здатного найкращим чином утілити бізнес-ідею (план, проект) та збільшити на цьому підґрунті прибуток від господарської діяльності або отримати інший ефект, передбачений обраною стратегією.

Її привабливість полягає, зокрема, в окресленні причини корпоративного "магнетизму" – прагнення ініціаторів дістатися бажаної мети, до якої не прокладено інших шляхів. У відповідності до такого розуміння, окреслимо найпоширеніші типи корпорацій (табл. 1.).

Таблиця 1

Організаційно-правові типи корпорацій

Тип	Класифікаційна ознака	Найменування
Перший	Інтеграція капіталу	Акціонерне товариство (відкрите, закрите) Товариство з обмеженою відповідальністю Командитне товариство Повне товариство Товариство з додатковою відповідальністю
Другий	Розподіл прав між учасниками - юридичними особами	Холдинг Консорціум Концерн Трест Асоціація
Третій	Взаємні договірні зобов’язання учасників	Картель Пул

Розглянемо кожний з них, прагнучи з‘ясувати наявність корисного потенціалу, щодо застосування операторами ринку освітянських послуг (табл. 2).

Таблиця 2

Характеристика корпорацій першого типу

Найменування	Характеристика підприємницького товариства
Акціонерне товариство (АТ)	Статутний капітал поділений на визначену кількість акцій з однаковою номінальною вартістю.
Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ)	Статутний капітал розподілений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
Командитне товариство (КТ)	Складається з учасників, частина з яких від імені корпорації здійснює підприємницьку діяльність, солідарно несуть субсидіарну відповідальність за її зобов’язання усім своїм майном (з цих причин їх називають повними учасниками), а інша частина - так званих, вкладників – несе ризики збитків, пов’язаних із веденням бізнесу, лише в межах інвестованих сум.
Повне товариство (ПТ)	Учасники займаються підприємницькою діяльністю від імені товариства та солідарно несуть відповідальність по його зобов’язаннях усім майном, яке їм належить (загальним та особистим)
Товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ)	Учасники відповідають за зобов‘язаннями підприємства перед кредиторами не лише внесками до статутного фонду в межах часток, які їм належать, але й особистим майном у розмірах, визначених законодавством

Слід зазначити, що процедури, первинної та додаткових емісій, поточної життєдіяльності АТ, доволі жорстко регламентуються та піддаються контролю з боку ДКЦПФР. Обов’язкове щорічне оприлюднення звітів, аудит, проведення зборів акціонерів, утримання членів спостережної ради, ревізійної комісії супроводжуються додатковими витратами, які не виглядають надмірними лише у разі отримання значних доходів від продажу виробів або надання послуг. Вільний обіг акцій у відкритих АТ є, з огляду на сучасні українські реалії, однією з передумов виникнення рейдерських ризиків.

Для ТОВ законодавство встановлює нормативну кількість учасників, перевищення якої має наслідком вимогу перетворення його у акціонерне товариство. Спостереження свідчать: ТОВ життєздатні лише тоді, коли коло учасників обмежене 3-5). В інших випадках конфлікти інколи набувають настільки руйнівної сили, що здатні поставити під сумнів не лише успіх, але і саме існування товариства.

Щодо КТ, ПТ та ТДВ, то практика їх застосування вкрай обмежена. Причина – наявність повної відповідальності в тих чи інших обсягах.

Типологію корпорацій, які віднесені до другого типу, представлено у табл. 3.

Таблиця 3

Типологія корпорацій другого типу

Вид	Порівняльні параметри
	Термін дії	Форма	Ціль об’єднання	Делегування повноважень	Самостійність учасників
Асоціація	За рішенням учасників	Договірне об’єднання	Координація господарської діяльності	Не втручається у поточну діяльність учасників	Мають право самостійно, вести господарську діяльність
Консорціум	На період, необхідний для досягнення цілі	Тимчасове статутне об’єднання	Досягнення спільної цілі	Делегування повноважень, пов’язаних з досягненням спільної цілі, одному з учасників	Самостійні
Концерн	За рішенням учасників	Статутне об’єднання	Реалізація спільних підприємницьких проектів	Централізоване вирішення стратегічних питань господарської діяльності	Повна фінансова залежність від одного або групи підприємств
Холдинг	На час володіння контрольним пакетом дочірніх фірм	За визначенням засновників	Контроль над управлінням та одержання дивідендів від дочірніх підприємств	Вирішує найважливіші статутні питання дочірніх підприємств	Самостійні у вирішенні поточних питань господарської діяльності

Холдинг – господарський суб’єкт, що володіє контрольними пакетами акцій (частками у статутному капіталі) одного або більшої кількості господарських суб’єктів [3]. За результатами досліджень економічної практики та чисельних публікацій, здійснено класифікацію корпорацій холдингового типу (рис. 1).

Рис. 1.1. Класифікація холдингів

Перш ніж перейти до другої класифікаційної ознаки, визначимо сутність поняття корпоративні права: підтверджене відповідно до чинного законодавства право власності особи на ту чи іншу складову статутного капіталу корпорації або право на отримання у погоджених обсягах результатів підприємницького проекту, заради здійснення якого корпорація створювалася.

За різновидами корпоративних прав, холдинги відносять до двох груп: ”чисті” холдинги – володіють корпоративними правами лише дочірніх підприємств; інтегровані холдинги – мають корпоративні права щодо інших холдингових компаній.

За структурою власників корпоративних прав можна віднести холдинг до категорії приватних, державних або комбінованих.

Концерн – "статутного об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання, із централізацією функцій науково-технічного та виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності" [4, с. 88]. У концерні досягається найвищий рівень централізації та глибина зв'язків між учасниками, які узгоджено здійснюють основну діяльність. Тож не дивно, що закон забороняє учасникам концерну одночасно перебувати в інших об'єднаннях аналогічного типу.

Третій рівень корпоративної інтеграції є різновидом довгострокової економічної співпраці, умови якої знаходять відбиток у господарських угодах, що укладають між собою зацікавлені сторони: а) картель –домовленість про регулювання обсягів виробництва, умов збуту продукції, найму робочої сили, розподіл ринків збуту, джерел сировини тощо; б) пул – досягнення угоди про об'єднання доходів партнерів від здійснення господарських операцій на ринковому сегменті з розподілом їх за узгодженою пропорцією після закінчення терміну дії відповідної домовленості сторін. Звернення до названих форм корпоративної інтеграції має бути надзвичайно ретельно виваженим, оскільки за певних обставин вони здатні увійти у протиріччя із нормами антимонопольного законодавства.

Отже, робимо висновок: організаційне забезпечення корпоративних структур, їх ендогенний устрій в сфері діяльності операторів ринку освітніх послуг є процесом діалектичним та формується відповідно до кількісних та якісних імпульсів, що генерує середовище, в якому працюють ВНЗ. Саме протиріччя між цими поштовхами із зовні та змістом стратегічних цілей й поточних задач, щодо надання громадянам вищої освіти, стає причиною змін у внутрішній архітектурі корпорацій.

Література

1. Румянцева С. Принципи корпоративного управління України// Цінні папери України, 26.03.2003. – //www. finmarket. info.

2. Вакульчик О.М. Корпоративне управління: економіко-аналітичний аспект. – Дніпропетровськ: Пороги, 2003. – 257 с.

3. Указ Президента України “Про холдингові компанії, що створені в процесі корпоратизації та приватизації”, №224 /94 від 11.05.94.

4. Хозяйственный кодекс Украины. – Х.:ООО «Одиссей», 2005. –256 с.