Секция “Экономические науки”

Подсекция “Экономика промышленности”

Павлова О. В.

Гуманітарний університет Запорізького інституту державного муніципального управління

Сучасні тенденції ринку продукції сільськогосподарського машинобудування України

Україна з її природними ресурсами та геополітичним положенням реально може претендувати на дві економічні ніші: по-перше, виробництво і повна переробка продукції сільського господарства; по-друге, транзитні транспортні послуги. З огляду на трудові і напрацьовані ресурси, Україна, може і повинна зайняти ще одну світову економічну нішу — йдеться про розробку й виробництво сільськогосподарських машин і забезпечення окремими комплектами сільськогосподарської техніки для потреб як своєї країни, так і інших. Це твердження слід обґрунтувати, зважаючи на складність завдання, адже Україні в цьому разі доведеться налагоджувати потужне виробництво, спрямоване в майбутнє, долаючи шалений опір конкурентів.

Якість, технічний рівень, надійність і сервіс вітчизняної сільськогосподарської техніки були та є складною і хронічно болючою проблемою для машинобудівників і сільгоспвиробників, тому що затратна частина від використання ненадійної техніки істотно і негативно впливає на виробництво конкурентноздатної сільськогосподарської продукції.  Технічне оснащення аграрного виробництва знаходиться в критичному стані. Основними сільськогосподарськими машинами аграрні підприємства забезпечені на 45–58 відсотків технологічної потреби, понад 90 відсотків яких через зношеність потребують заміни. Протягом останніх 10–12 років щорічне списання техніки сільськогосподарськими підприємствами у 8–10 разів перевищувало її закупівлю. Прогресують тенденції деіндустріалізації сільськогосподарського виробництва. Заводи-виробники техніки, втративши ринки збуту через купівельну неспроможність сільськогосподарських товаровиробників, згортають виробництво і не модернізують потужності, які завантажені лише на 10–20 відсотків. Зношеність технологічного обладнання тут досягає 70–80 відсотків, а його середній вік – 30–35 років. Вітчизняне машинобудування виробляє машини і обладнання, які на 2–3 покоління (20-25 років) відстають від зарубіжних аналогів. Нестача та низька якість технічних засобів і високий ступінь зношеності збільшують річне навантаження на машинно-тракторний парк. Строки виконання механізованих робіт збільшуються у 2–5 разів, знижується їх якість, зростають втрати урожаю. Щорічні втрати урожаю оцінюються в 15–18 млрд. грн. Собівартість продукції підвищується, продуктивність праці знижується [2,3].

Головна причина низької якості вітчизняної техніки - це так звана елементна база. У країні навіть немає якісного металу: металургійні комбінати готові поставити машинобудівному підприємству необхідний йому метал, якщо мова буде йти про поставки в десятки, а то й сотні тисяч тонн. Основний аргумент машинобудівників, що вітчизняна техніка в кілька разів дешевше імпортної, з кожним роком слабшає. Відсутність надійних двигунів, паливних систем і т.д. приводить до необхідності часто ремонтувати або комплектувати вітчизняну техніку імпортною апаратурою, що її явно не здешевлює. Сама система введення нових зразків техніки в експлуатацію залишається на рівні піввікової давнини. Якщо на заводах світових лідерів машинобудування вже десятки років використовуються інтегровані комп'ютерні системи виробництва, що включають комп'ютерне проектування, дистанційне управління верстатами й роботами, комп'ютеризовану логістику, то на українських машинобудівних заводах присутні, у найкращому разі, якісь розрізнені підсистеми, зовсім не зв'язані між собою. У країні виробництво сільськогосподарської техніки розпилено між сотнями машинобудівних підприємств, без контрольної відповідальності за якість продукції [1-3].

Підвищення якості є одним із домінуючих чинників конкурентоспроможності вітчизняної сільськогосподарської техніки, а підвищення безвідмовності роботи впродовж визначеного терміну і збільшення гарантійного терміну експлуатації є вагомими та характеристичними показниками технічного рівня сільськогосподарської техніки.

В умовах ринкової економіки конкурують не окремі машини або знаряддя, а технології. Технічну політику в сільгоспмашинобудуванні доцільно пов’язувати насамперед з технологіями виробництва сільськогосподарської продукції.

Україна знаходиться напередодні вступу до світової організації торгівлі. Вона зможе зайняти достойне місце у світовій економіці лише тоді, коли у країні сформується потужне коло конкурентних підприємств, які здатні конкурувати з провідними світовими фірмами. Такий стан речей вимагає від підприємств галузі сільськогосподарського машинобудування безперервного підвищення конкурентоспроможності своєї продукції, розширення її частки на відповідному ринку за рахунок модифікації або випуску зразків, що задовольняють потреби споживачів на більш високому рівні в співставленні з виробами конкуруючих підприємств. Створення конкурентоспроможної сільськогосподарської техніки може сприяти формуванню нових ринкових потреб, розширенню частки вітчизняних підприємств на ринку, перш за все, через покращення їх якості, зниження ціни споживання та надання додаткових конкурентних переваг. За умови наявності достатнього фінансування, проведення технологічної модернізації, удосконалення маркетингу підприємств у майбутньому Україна може стати провідним виробником сільськогосподарських машин.

Список використаних джерел

1. Гуков Я.С. Проблеми вітчизняного сільгоспмашинобудування та шляхи їх вирішення – думка науковця // Техніка АПК. – 2006. - №5. – с.12.

2. Савченко В.І. Українському селу – надійну техніку // Техніка АПК. – 2006. - №5.

3. Ситник В.П. Формування і реалізація державної політики розвитку матеріально - технічної бази АПК В Україні // Економіка АПК.- 2003.- №2.- С. 19-29.