Історія. 2. Загальна історія

Павлюк М.В.

Запорізька державна інженерна академія

Групи індійських фонопарних етнонімів

До фонопарних етнонімів привертає увагу вже родина епонімів етносу. Чотири етноніми за епонімами - яду, турвасу, ану й пуру тягнуть за собою фонетично парні етноніми з іншим називником - панду, саувіра, венука та куру.

Міфоепічна генеалогія, також, гуртує фоно- й семопари етнонімів. У першій книжці Магабгарати (Аді-парва) наведено дві версії генеалогії династії Пуру (наступника Яяті). Вони мають спільну ділянку (від Матінари до Куру). Друга версія ґрунтовніше викладає ділянку роду Шантану. Звісно, є сенс додати ділянку генеалогії роду Раґгу з Сонячної династії.

Puru Raghu

... Ajá

Dusyanta Indumati

Çakuntala Dasaratha

Bharata Kausalya Kaikeya Sumitra .

... Rama Bharata Laksmana Çatrughna

Samvarana

Sauri/ Tapati

Kuru

...

Janamejaya / Çrila Vyasadeva .

Dhrtarastra Pandu [Bahlika Nisadha Vasati] / Vidura

(kaurava) Yudhisthira

Yaudheya

Отже, маємо фонопару 2-го типу v/b-гілки puru - kuru, а на „сонячний” додаток семопару 2-го типу (2-а група) d/t-гілки bharat - *laksmana (відзначимо первісний вигляд етноніму, що міг поступитися місцем заступленому етнонімові, а також, і те, що Лакшмана володарював у Матгурі). Фонопару 1-го типу m-гілки складають етноніми yadu - pandu, проте, в наведеній ділянці Яду ніби замінює Яудгейя; онук Панду замість, наприклад, його діда.

Серед дітей Джанамеджаї є епоніми племен багліка, васаті та нішада, що є другим у фонопарі 2-го типу n-гілки. Першого в ній знаходимо на ділянці генеалогії роду Дгруви, онука 1-го Ману Сваямбгуви. Та ділянка поєднує епонімів трьох племен, чиї етноніми належать до трьох фонопар. Син Уру (брата Пуру - тезки вже згаданого) Анґа є батьком Вени й дідом Нішади. Скидається на те, що етнонім „анґа”, що очолює фонопару 1-го типу l-гілки анґа - ванґа (бангла, бенгальці) та якому бракує показника тієї гілки, вжито замість етноніма „ану” з фонопари 1-го типу n-гілки ану - венука, де епонімом другого етноніму має бути Вена. Певно, фонопару основ an-/ven- виставлено іменами різних, хоч і сусідніх гілок та з дотриманням позиції: анґа - (ванґа) l-гілка, (ану -) венука n-гілка.

Такого засоба вжито й далі. Сином Вени є Нішада - епонім племені рибалок, мисливців і грабіжників нішада в горах Віндг’я (гр. Пінд). Згідно з народною етимологією, відбитою, однак, у міфоепічній традиції, нішада значить „сядь!”. Проте, насправді той етнонім має нормативний вигляд із метатезою показника в усіх спільнот та належить до фонопари 2-го типу n-гілки (гр. ніси - нісеї, хет. неси - ненаси тощо): нішада - нішадга (народ і країна Наля, чоловіка Дамаянті).

Dhruva Çambhu ... →

→ Uru Puru ... Agneya Anga →

→ Anga - Sumitha Vena (стегно) Nisada

Принагідно відзначимо метатезну варіацію етноніму „анґа” - „наґа” з тотемним значенням „змії”. У греків парними етнонімами до фонопари тієї групи егінети - егіалеї були тотемні етноніми мірмідони „мурахи” та фокейці „тюлені”. Можливо, в індійців вони були такого ж типу: наґа „змії” та бгала „ведмеді” (naga - bhalla).

Індійський епос відзначає походження племен від синів Яяті (Переказ про Яяті - передання влади): Яду - гайгеї, бгоджа, відарбги, чеді, ядави; Турвасу - явани (іонійці, тобто греки за Аюрведою); Друг’ю - володарі Ґандгари; Ану - кекаї, мадри, яудгеї, саувіра, ушинара, анґа, ванґа, калінґа, пундра (за Аюрведою ще й млеччги - паглава, шабара, шака - скифи, явана, пундра, кірата, драміда або дравіда, сінгала, дарада; пор.: численні нащадки-епоніми грецького Еола); Пуру - паурава, бгарата, панчала, каурава, пандава. Традиція гуртує, таким чином, етноніми різних і невідповідних гілок, але разом із тим відзначає деякі етноніми з фонопар: ядава - пандава, (лата) - чеді, турвасу - саувіра, анґа - ванґа, пуру, паурава - куру, каурава.

Окрім того, серед нащадків Яду знаходимо чимало епонімів племен. Ядави володарювали в Анарті - плем’я анарта, що згодом розпалася на низку країн: Відарбгадеша - відарбга, Кундіна, Чеді - чеді, Матгура - матгурці. Серед володарів Відарбгадеша були Кунті - кунті й Дашарга - дашарга. Онуками Кроштги, володаря Анарти, були брати Вришні й Андгака - вишні й андгаку, а наступниками другого: Кукура - кукура (каукура) й Тітірі - тітіра. Першим володарем Матгури був Андгака - епонім племені андгаку, а наступними Кукура й Тітірі: Andhaka → Kukura → Dhrsu → Kanotaroman → Tittiri. До ядавів належали й роди сатвата, акука, гайгая, шині, чайтрака, найкая.

То ж, фонопарні етноніми доцільно добирати, й оглядаючись на відповідників інших спільнот, що виявляється не лише прикладами, а й засобом перевірки. Відзначимо брак „справжніх” фоноквартетів ув індійській етнонімії (пор.: гр. тевкри - локри еп., локри оп., локри оз.; герм. тунгри - луги, руги, ульмеруги; слов. тиверці - сівера, севірці, севери тощо).

andumbara ... kerambaka ...	añga ... vanga ...	anu ... venuka ...	venupa ... cucupa ...	yadu ... pandu ...	aratta ... çurasena ...
turvasu ... sauvīra ...	uluka ... pulinda ...	nisada ... nisadha ...	puru ... kuru ...	madra ... matsya ...	lata ... cedi ...

Деякі фонопари етнонімів тягнуть за собою ніби фоноваріації: яду → яудгеї; турвасу → (тітіра, саувіра → абгіра) з редуплікацією називника в першому етнонімові та його редукцією в іншому *ti-ttira - * s-abhira; пулінда → калінґа; каурава → каурав’я; панду → пандья; mathura ↔ mithila. Якщо етнонім „тітіра” пасує до r-гілки (турвасу - тітіра - саувіра - абгіра), то етнонім „кукура (каукура)” пасуватиме до групи v/b-гілки (пуру - ? - куру - кукура). Пару йому може скласти етнонім „кріві”. А у фонопарі 1-го типу тієї ж гілки можуть опинитися етноніми „ніпа” й „пішачі (пайшачі)”.

Плем’я сінду називають близьким до саувірів (дві гілки одного племені), але його етнонім може пасувати до етноніму „андгаку”, а обидва етноніми можуть належати до 3-ої групи d/t-гілки.

Етнонім „шині” (рід ядавів) пасує до етнонімів фонопари 2-го типу нішада - нішада, хоча маємо два дуже схожі імені: Вишні, епонім племені, та Кришна - герой епосу, а в індуїзмові - аватари бога Вишну.

Пара етнонімів пулінда → калінґа становить приклад використання індійцями індоєвропейських патронімічних показників -anda/ -inda/ -unda (напр., хет. Пурусханда) та -anga/ -inga/ -unga (найширше використані германцями, балтами й слов’янами - міленці, бетенці). Ті показники мали, певно, ширший склад із огляду на алтайський матеріал: тюрк. -тар та -гур; тунг. -гир; монг. -гит (← -гир); мчж. -гя (← -гир); айн. -куру; яп. укара „великий рід”, якара „малий рід”. Імовірно, показника -anda вжито як препозит у першому етнонімові фонопари 1-го типу r-гілки and-umbara. У другому етнонімові бачимо, також, метатезу: kerambaka ← *kembra(ka). Додати до зазначеної пари можна первісну назву столиці Відеги Джайпура, а саме, Амбер, а також, етнонім амбастга (гр. ambutai).

Додатковими етнонімами до фонопари n-гілки ану - венука можуть бути етноніми „танґана” - плем’я у верхній частини долини річки Сараю, та „найкая” - рід у племені ядавів.

У фонопарі етнонімів 1-го типу v/b-гілки стикаємося, певно, з нормативним препозитуванням.

інд. іран. герм. балт. слов. гр. клт. ілір.

venupa yazbi ubii abanga du(d)lĕbi ophioi mandubii colapiani

cucupa kaspii wispi kapsai kaszebi thespiai esubii messapi

Додатковими до них можуть бути етноніми nīpa - piçaci з іншим оголошенням та метатезою в другому -up-/-cup- та nīp-/piç-. Вже припущено збіга етнонімів людських племен із етнонімами племен міфічних істот: наґа „наґи” та „змії”; ґандгарви „ґандгарви” (гр. кентаври ← гом. ферес) та „небесні музики в царстві Індри”. Третім прикладом будуть пішачі (пайшачі) „пішачі” та „різновид демонів”.

Перший етнонім фонопари 1-го типу d/t-гілки мусить зберегти основу самоназви єдности *ard-: aratta, хоча в першій самоназві спільноти він і зазнає переміни: arya. Другому етнонімові „шура-сена” бракує показника, як ув обох іранських етнонімах аорси - сираки та другому вірменському арцах - ширак.

У фонопарах 2-го типу знаходимо дві помітні особливості: метатеза в першому етнонімові r-гілки turvasu ← *tuvrasu, як у дардів torvali ← *tovrali; первісний зубний у першому етнонімові m-гілки madra, як ув іранців mada „мідяни”.

andumbara Amber ? kerambaka ambastha ?	añga naga ? vanga bhalla ?	anu tangana ? venuka naikaya ?	venupa nīpa ? cucupa piçaci ?	yadu yaudheya ? pandu pandya ?	aratta avanti çurasena ujjayini
turvasu tittira sauvīra abhira	uluka gandharva pulinda kalinga	nisada çini ? nisadha vrsni ?	puru krivi ? kuru kukura ?	madra mathura matsya mithila	lata andhaku ? cedi sindhu ?

Література.

Грантковский Ю.В. Народы Пакистана (основные этапы этнической истории). - М., 1964; Ковалев И.М. Судьбы индийских племен. - М.,1982.

Махабхарата. Кн. 1-2, 4. М.-Л., 1950-67.

Мифологический словарь. - М., 1991.

Темкин Э.Н. Мифы Древней Индии. - М., 2003.

Павлюк Микола Васильович

Запорізька державна інженерна академія

кафедра українознавства, ст. викладач

69097 м. Запоріжжя

вул.. Запорозького козацтва 15-б, кв. 25

(0612) 277-00-06