Педагогические науки (2)

Мітяшкіна Т.Ю.,

пошукач Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, асистент кафедри нарисної геометрії та креслення Харківського національного технічного університету імені П.Василенка

Комплексний, системний та інтегрований підходи при формуванні національної художньої культури особистості засобами декоративної символіки

Державна національна програма “Освіта” (Україна XXI століття), „Концепція національного виховання” та „Проект національної програми виховання дітей та учнівської молоді в Україні. Київ. 2004р.” ставить перед освітніми закладами важливі завдання формування національної культури, залучення молоді до художньої культури нашого народу [1, 2, 3]. Здійснення цього тісно пов`язано з підготовкою кадрів педагогічного профілю. У цій площині доцільне звернення саме до формування національної художньої культури студентів - майбутніх учителів початкових класів та образотворчого мистецтва, яким належить особливе місце у подальшому формуванні культури підростаючого покоління.

Аспекти національної освіти та виховання висвітлені у працях В.Бондаря, Ю.Руденка, Б.Ступарика та інших. Питання змісту форм і методів формування культури особистості, окремих аспектів національної культури при підготовці вчительських кадрів висвітлювалися в кандидатських дослідженнях Ю.Бєлова, В.Зелюк, Є.Ковальської, І.Пастир та інші.

Аналіз наукових праць вітчизняних учених доводить актуальність проблеми формування культури особистості засобами мистецтва для сучасної педагогіки. Разом з тим відсутність спеціальних досліджень, присвячених проблемі формування національної художньої культури студентів засобами декоративної символіки, підходів при формуванні національної художньої культури особистості свідчать про недостатню теоретичну обґрунтованість та методичну нерозробленість питання.

Метою даної статті є розкриття сутності комплексного, системного та інтегративного підходів при формуванні національної художньої культури студентів засобами декоративної символіки.

Українська національна художня культура - це сукупний наслідок продуктивної, творчої художньої діяльності цієї нації (мистецтво, художні елементи матеріального і соціального середовища, науки, що вивчають художню культуру), яка має значну кількість форм. Вона завжди самобутня, має власний зміст і форму, є продуктом творчого генія українського народу.

Декоративна символіка – це струнка система символів, що є носіями широкого спектру інформації (умовно виражає сутність будь-якого явища), своєрідний код. Її притаманне емоційне навантаження та, крім наочно-образної форми, вона передає абстрактні ідеї й поняття, втілюючись у художньому образі.

Формування національної художньої культури студентів, як певного рівня художньо-естетичної культури особистості, насамперед сприяє ціліспрямоване, систематичне, комплексне, особистісно зорієнтоване навчання, яке забезпечується впровадженням таких дидактичних умов як системний, комплексний та інтегрований підходи.

Системний підхід передбачає, що відносно самостійні компоненти процесу формування національної художньої культури особистості розглядаються не ізольовано, а в їх взаємозв`язку; проблеми, завдання, сукупності сил і засобів, що їх вирішують, уявляються у вигляді системи та кожна система є підсистемою іншої, більш складної системи, яка впливає на меншу (і навпаки) (так, лекція чи практичне завдання є елементом системи спецкурсу “Національна художня культура” (з використанням засобів декоративної символіки), де він – спецкурс, в свою чергу є елементом формування національної художньої культури особистості).

Комплексний підхід передбачає використання різних засобів, зокрема, декоративну символіку в усіх її проявах, а також використання різних методів, форм роботи зі студентами. Наприклад, на лекції відбувається діалогічна взаємодія таких компонентів комплексу як наочність декоративної символіки (ілюстрації археологічних знахідок, побутові речі, демонстрація декоративних символів), цікавий виклад матеріалу (поєднання “слова” і наочності) й використання комплексу засобів декоративної символіки.

Також комплекс передбачає дотримання певних підходів у дослідженні об`єкта та у процесі формування національної художньої культури особистості, зокрема: цілісний, який дозволяє розглядати національну художню культуру як цілісне особистісне утворення; технологічний підхід передбачає формування національної художньої культури особистості на основі комплексної системи форм, методів і прийомів навчання та виховання; особистісно-орієнтовний підхід передбачає інтелектуальну і моральну волю і право поваги у ставленні до цієї особистості, до її потреб та можливостей; діяльнісний підхід розглядає особистість як суб`єкта діяльності та передбачає функціонування конкретних дій, зокрема, реальну участь у художній творчій діяльності; етнопедагогічний підхід передбачає, що особистість належить до певного етносу, який необхідно вивчати та використовувати його виховні можливості; культуровідповідний підхід передбачає створення умов для засвоєння національної художньої культури особистістю [4]; аксіологічний підхід передбачає, що кожній людині властива індивідуальна, специфічна ієрархія особистісних цінностей; компетентнісний підхід передбачає визначення певних вимог до освітньої підготовки студентів та забезпечує змістовні та технологічні сторони організації навчально-пізнавальної діяльності при формуванні національної художньої культури особистості; художньо-педагогічний підхід надає навчальному процесу емоційно-навчального, асоціативно-суб`єктивного характеру, а результатом такого підходу є поєднання “розуміння і почуття”.

Комплексний, системний та інтегрований підходи частково збігаються (як цілісна система) та доповнюють один одне.

Інтегрований підхід дає можливість використання знань із культурології, історії, релігієзнавства, археології та різних видів українського мистецтва, використання цих знань як інтегрованої цілісної системи, у структурі якої зберігаються індивідуальні властивості складових елементів. Наприклад, знання різноманітних декоративних символів, їх графічного втілення формують систему, в яку входять знання засобів декоративної символіки (символи-знаки), які у свою чергу пов`язані зі знаннями побудови декоративних символів, правилами та прийомами побудови орнаменту у мистецтві (символ-прийом) та символами-образами тощо. Засоби декоративної символіки взаємодіють, несуть у собі знання з різних наук, об'єднують в єдине ціле знання з різних предметів (культурології, історії, мистецтва тощо).

Таким чином, ми з'ясували, що комплексний, системний та інтегрований підходи при формуванні національної художньої культури у студентів передбачає діалогічну взаємодію таких компонентів комплексу як наочність декоративної символіки (ілюстрації з археологічними знахідками, побутові речі, демонстрація декоративних символів), „слово“ вчителя та творчих завдань; використання комплексу та інтеграції засобів декоративної символіки; здійснення міжгалузевої інтеграція; цілеспрямоване використання в навчальному процесі (спецкурс “Національна художня культура” (з використанням засобів декоративної символіки)) системи, комплексу форм, методів і прийомів навчання, спрямованих як на вирішення окремих завдань, так і на формування загальних і спеціальних знань, умінь та навичок тощо.

Література:

1. Державна Національна програма „Освіта” (Україна ХХ1 століття). – К.: Райдуга, 1994. – 62с.

2. Концепція національного виховання //Освіта. – 1994. 26 жовтня. – С.5-12

3. Проект. Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні. Київ. 2004. //Освіта України. №94 (590). 3 грудня 2004. - С.6-10

4. Кондрацька Л.А. Теорія і технологія культурологічной підготовки майбутніх учителів художньо-естетичних спеціальностей: Дис... д-ра пед. наук: 13.00.04 / Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова – К., 2004. – 424 с.