Зеленська О.О.

Чернігівський державний інститут економіки і управління

Кравченко Н.О.

Чернігівський державний інститут економіки і управління

Джерела формування інвестиційних ресурсів у Чернігівській області

В умовах обмеженості ресурсів Державного та місцевих бюджетів, а також зменшення масштабів прямого державного втручання в економічну діяльність суб’єктів підприємницької діяльності, провідне місце в структурі джерел формування інвестиційних ресурсів всіх регіонів України належить і буде належати в перспективі власним фінансовим ресурсам підприємств та організацій.

Підвищення інвестиційної активності в Чернігівському регіоні, тенденція до якого останнім часом набула деякого розвитку, теж було фінансово забезпечене саме внутрішніми джерелами капітальних вкладень. Упродовж 1997 – 2006 рр. на них (насамперед, кошти підприємств) припадало 60 – 80% інвестиційних ресурсів області. В абсолютних обсягах за останнє десятиліття спрямування власних коштів господарюючих суб’єктів у інвестиції в основний капітал зросло (у фактичних цінах) у 5,6 разів, що, з одного боку, можна пояснити потребою в оновленні основних засобів переважної більшості підприємств регіону, а з іншого – пов’язано зі зростанням зацікавленості власників комерційних структур та акціонерів акціонерних товариств у стабільному та ефективному розвитку суб’єктів підприємницької діяльності впродовж тривалого періоду часу.

Разом з тим, при зростанні абсолютних обсягів спрямування власних коштів підприємств та організацій в інвестиційну діяльність, чітко позначилася тенденція до зменшення їх питомої ваги в джерелах фінансування інвестицій у регіоні. Така тенденція, передусім, пов’язана з активним використанням останнім часом у якості джерела фінансування інвестиційної діяльності позикових коштів, перш за все, банківських кредитів. Якщо в другій половині 90-х та першій половині 2000-х років банківські кредити, через високу їх вартість відносно прибутковості комерційної діяльності переважної більшості вітчизняних суб’єктів господарювання, у якості джерел фінансування інвестицій використовувалися в незначних обсягах, то, починаючи з 2003 – 2004 рр., ситуація змінилася. Зниження вартості банківських кредитів та зміна структури кредитного портфеля комерційних банків у бік збільшення питомої ваги довгострокових кредитів, зробили дане джерело набагато привабливішим для його використання з метою фінансування інвестицій в основний капітал. Відповідно, обсяг кредитних ресурсів, використаних підприємствами та організаціями для фінансування інвестиційної діяльності, зріс за останні 5 років у 30,2 рази. З огляду на те, що у розвинутих країнах Заходу банківські кредити є традиційним джерелом фінансування капітальних вкладень, а також враховуючи наявність у вітчизняних банківських структур значних обсягів фінансових ресурсів, дана тенденція, безумовно, повинна розглядатись як позитивна.

Також в останні роки проявилась тенденція до збільшення спрямування в інвестиційну сферу бюджетних коштів, причому зростанням характеризується і частка Державного та місцевих бюджетів у структурі інвестицій в основний капітал у Чернігівській області за джерелами фінансування. Зокрема, за 2001 – 2006 рр. обсяги спрямування коштів Державного бюджету на фінансування капітальних видатків у Чернігівському регіоні збільшились у 3,1 рази. У 4,6 рази збільшилось використання на інвестиційні цілі ресурсів місцевих бюджетів. З точки зору забезпечення регіону інвестиційними ресурсами, дана тенденція може розглядатись як позитивна, проте з огляду на обмеженість ресурсів бюджетів України (передусім місцевих) та вимушену пріоритетність за нинішньої ситуації в державі поточних видатків бюджету, подальше значне нарощування обсягів інвестиційного спрямування бюджетних коштів видається нам сумнівним.

Відносно незначною в структурі джерел фінансування капітальних інвестицій залишається питома вага коштів іноземних інвесторів. Очевидно, що наявні на сьогодні обсяги капітальних вкладень іноземних інвесторів в економіку Чернігівської області не в спромозі суттєво посприяти вирішенню проблеми забезпечення соціально-економічного комплексу регіону інвестиційними ресурсами.

Наслідком обмеженості реально доступних суб’єктам підприємницької діяльності джерел формування інвестиційних ресурсів, є майже цілковита залежність інвестиційної активності в тих чи інших сферах регіональної економіки від обсягів наявного на сьогодні власного капіталу господарюючих суб’єктів. Порівняння питомої ваги провідних видів економічної діяльності в обсягах капіталовкладень, прибутку та приросту власного капіталу господарюючих суб’єктів показує, що найбільш активним (серед основних видів економічної діяльності у регіоні) процес інвестування власних коштів в основний капітал є в транспортній галузі та сфері операцій із нерухомим майном. Також досить інтенсивними ці процеси (зокрема і реінвестування прибутку) є в сфері фінансової діяльності. Натомість промислові та сільськогосподарські підприємства вкладають в основні засоби та інші необоротні активи лише незначну частку отриманого прибутку, що не дає підстав пов’язувати відносно низький рівень інвестиційної активності в цих сферах економіки Чернігівського регіону тільки з їх слабким забезпеченням власними фінансовими ресурсами. Фінансування необоротних активів не є пріоритетним напрямком використання власного капіталу й для суб’єктів господарювання, які займаються наданням комунальних та індивідуальних послуг (і це при всіх наявних на сьогодні проблемах з оновленням (або хоча б простим відтворенням) основних засобів комунальної сфери регіону). Таким чином, спостерігається розширення тенденцій до переливу фінансових ресурсів із виробничої в посередницьку діяльність, що відповідним чином позначається на ресурсній забезпеченості інвестиційного процесу в традиційних комплексоутворюючих галузях регіональної соціально-економічної системи.