Пономарьова О.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

ім. М.І. Туган – Барановського

Глобальна фінансова нестабільність

Фінансові та валютні кризи останніх років продемонстрували не­обхідність досягнення стабільності міжнародних фінансових відносин. В умовах глобалізації, суперечливих процесів на фінансових ринках, коли­вання валютних курсів все більше виявляється глобальна фінансова не­стабільність. Причини глобальної фінансової нестабільності полягають у фінансовій лібералізації, інтеграції фінансових та валютних ринків, інтен­сифікації глобального руху капіталу, факторах нестабільності амери­канського долара як основної світової валюти. Суттєвим чинником глобальної нестабільності є падіння курсу долара США та прогноз його нестійкості на найближчі роки. Аналіз глобальної фінансової нестабільності необхідний для прогнозуван­ня зовнішніх фінансових шоків для української економіки, удосконален­ня управління валютними й фінансовими ризиками в діяльності україн­ських компаній та банків.

Глобальні фінанси протягом останнього десятиріччя пройшли смугу національних та транскордонних фінансових криз (Азійська фінансова криза, кризи у Росії, Бразилії, Аргентині), злети і падіння міжнародних фондових ринків, суперечливі зміни валютних курсів основних гравців міжнародних ринків. Останнім часом торговельні, платіжні та фінансові дисбаланси США, Євросоюзу та Азії зумовлюють непрогнозовані коливання валютних та фінансових ринків, є висока ймовірність подальшого падіння американського долара.

Сукупність таких явищ міжнародні експерти та науковці все частіше визначають як глобальну фінансову нестабільність. При цьому акцент робиться не на національних чи регіональних кризах — фінансових, банківських або валютних — та їх можливих міжнародних наслідках. Нестабільність визначається як стан міжнародної фінансової системи, внутрішньо суперечливий та незбалансований, що підвищує ймовірність непрогнозованих змін на фінансових ринках, може призвести до зовнішніх шоків та криз у фінансовій сфері.

Особливим чинником сучасної глобальної фінансової нестабільності і суперечливість курсоутворення є непередбачуваність курсу американського долара, який є основною валютою міжнародної торгівлі, міжнародної ліквідності, іноземних інвестицій, валютних резервів країн. Котрий рік поспіль відбувається падіння курсу американського долара, економічний тягар якого падає на євро, незважаючи на суперечливу економічну ситуацію у єврозоні, слабкість економік Німеччини та Франції, їх відхилення від макроекономічних умов Пакту стабільності та зростання Євросоюзу. До того ж країни, що розвиваються, перетворилися на нетто-експортерів капіталу, тим самим обмежуючи власні фінансові ресурси та сприяючи перенагромадженню міжнародної ліквідності. Для багатьох країн це загострило проблему вибору резервної валюти, посилило увагу до альтернативних валютних рішень — периферійних валют і регіональних валютних зон.

Глобальна фінансова нестабільність пов'язується з міжнародними валютними та фінансовими дисбалансами, а відтак — з наслідками для міжнародних ринків, прогнозуванням зовнішніх шоків для національних економік. Водночас дисбаланси мають й інші макроекономічні аспекти — перенагромадження валютних резервів у доларах США в багатьох країнах-експортерах, зростаюче інвестування надлишкових доларових активів нерезидентів у цінні папери США, тиск на фінансові ринки та зниження   облікових та процентних ставок, що спричиняє дефляційний та ревальваційний тиск на розвинуті економіки.

Проблеми фінансової нестабільності Ук­раїни та її інтеграції у міжнародні економічні відносини мають особливу, внутрішню сторону. Досить торкну­тися однієї зі складових — ступеня зрілості   фінансового   ринку. Його розвиненість на національному рівні є необхідною умовою для розвитку інтеграційних процесів у ринок світовий. Так, зокрема, загальновідомий показник ринкової капіталізації внутрішнього ринку дозволяє не лише давати оцінки конкретним ринковим центрам, а й використовувати динаміку цих показників при стосунках з іноземними кредиторами – як міжнародними фінансово – кредитними установами, так і приватними інвесторами. Прикладом ролі і місця України у міжнародних економічних відносинах можуть служити характерні для фінансової глобалізації рейтинги провідних корпорацій світу, що будуються за ознаками ринкової капіталізації. Традиційний рейтинг 500 наймогутніших корпорацій світу (за показником ринкової капіталізації) газети Financial Times ніколи не включав українських підприємств. Показовим є те, що українські підприємства навіть ніколи не потрапляли до 100 провідних компаній Східної Європи. В свою чергу, російські компанії подаються в переліку 500 найбільших компаній світу ще з 1997 року.

Вплив фінансової глобалізації на характер взаємовідносин України з міжнародними установами можна визначити з двох боків: з одного – відбувається переосмислення цілей і форм діяльності міжнародних фінансових інститутів, а з іншого – українська економіка дуже слабка і не має достатньої підготовки до інтеграції у міжнародний простір, що призводить до постійних фінансових криз.

Сучасний розвиток валютно-фінансової сис­теми нашої країни характеризується дією так званих позаекономічних чинників, які відчут­но впливають на її розвиток. Це чинники «стадної поведінки», психологіч­ного ризику, епідемічного поширення кризо­вих явищ та суто політичних зрушень, що впливають на поточний або майбутній стан економіки. Проте вітчизняні вчені не виок­ремлювали зазначені фактори як такі, що здат­ні спровокувати складний механізм розгор­тання тенденцій нестабільності. Не було зроб­лено спроби розглянути структурні чи політичні фактори як важливий складник еконо­мічних зрушень, а наслідком їх може стати кризова ситуація. Натомість перевагу надава­ли дослідженню саме базових макроекономічних показників, не зважаючи на те, що біль­шість криз, які відбулись в останній декаді ми­нулого тисячоліття, розгортались аж ніяк не на фоні економічного спаду чи рецесії світової економіки. Навпаки, їм передував період еко­номічного пожвавлення, який був наслідком вдало імплементованих стабілізаційних прог­рам чи (та) високого економічного зростання.

Валютно – фінансова нестабільність в Україні має місце через низку об'єктивних політичних і економічних чинни­ків, зокрема, зниження інвестиційної актив­ності. За січень – березень 2007 року залучено 84 млн. дол.. США, або 96 % від обсягів залучених інвестицій за відповідний період 2006 року (87,9 млн. дол.. США).

Макроекономічна стабільність є та­кож одним з незаперечних пріоритетів державної економічної політики. Адже не підлягає сумніву той факт, що «еко­номічно здоровій» країні набагато лег­ше боротися з кризовими проявами. Традиційно, основними елементами макроекономічної стабілізації, які по­требують особливої уваги, є контроль над інфляцією, управління бюджетним дефіцитом і дефіцитом поточного пла­тіжного балансу, процес фінансових реформ.

Щодо міжнародного рівня та міжна­родних фінансових організацій (МФО), то частота та сила криз кінця XX сто­ліття показали, що існуюча МФО ви­черпала себе та потребує суттєвих змін. Сьогодні існує багато точок зору щодо того, що саме і як саме слід реформу­вати. Серед них можна виділити насту­пні, так би мовити «найцікавіші»: ство­рення «міжнародного кредитора остан­ньої інстанції» (МКОІ), впровадження так званої глобал-валюти, міжнародний контроль над рухом капіталу. Всі ці елементи перебудови МФО досить тіс­но пов'язані між собою та доповнюють один одного.

Список використаних джерел

1.     Ринок цінних паперів України 2006р. №5,6 стр. 3-11 Ю.Руденко «Шляхи поширення світових фінансових криз та сучасні механізми їх запобігання»

2.     Банківська справа №1 2004р. В.Шевченко «Глобальна фінансова нестабільність: причини та впливи»

3.     Персонал 2006 г. №3 стр. 84-89 Н.Резникова «Про специфику финансового кризиса в Украине»