Економічні науки/10.Економіка промисловості

Брендак Л.А.

Одеська національна академія харчових технологій

Проблеми розвитку стратегічного планування на підприємствах консервної галузі

В Україні плодоовочеконсервна промисловість є галуззю спеціалізації і в багатьох областях має профілююче значення. За обсягом валової продукції у структурі харчової індустрії вона посідає десяте місце, а за чисельністю промислово-виробничого персоналу - четверте.

Український ринок плодоовочевої консервації розвивається динамічно, збільшуючись щорічно в середньому на 10-15%. Вцілому, це ринок ще неможливо назвати насиченим і сформованим. В розрізі регіонів Україні основними перероблювальні потужності зосереджені в південних областях. Херсонська область із року в рік нарощує обсяги виробництва томатів і є найбільш привабливим регіоном для вирощування овочів. Питома вага Херсонської області в сумарному виробництві овочевої консервації у 2005 р. складає близько 18% чи 34,9 тис.т. Волинська область, яку неможна назвати «томатним» регіоном, все ж таки займає 19% розглянутого ринка. І це зрозуміло, тому що на Волині розташовані крупні виробники кетчупу – ВАТ «Луцк Фудз» і ВАТ «Волинь-Холдінг». Однак найбільшу роль у виробництві овочевих консервів відводиться Черкаській області, де розташовані такі крупні підприємства, як група компаній «Верес», ЗАТ «Чумак», ЧП «Агроспецпроект», ЗАТ «Чигиринський консервний завод», Уманський консервний завод та інші. Саме Черкаська область займає 20% ринку по переробці овочів і є одним із найбільших регіонів по вирощуванню огірків. Близько 16% сумарного обсягу української овочевої консервації займає також продукція консервних заводів Одеської області, близько 9%, а також Ніколаєвськом області – близько 7%. Основними ігроками цих регіонів виступають ЗАТ «Одеський консервний завод», який виробляє 70% загально обласного обсягу овочевих консервів, а також «Сандора» в Миколаївській області і ЗАТ «Вознесенський консервний завод».

На сучасному етапі входження України в загальноєвропейські та регіональні структури актуальним є питання розробки методики впровадження стратегічного планування у діяльності підприємств консервної галузі. Перехід до ринкових відносин вимагає від плодоовочевих консервних підприємств нових підходів до управління господарською діяльністю. В зв’язку з цим постійно існує потреба в удосконаленні існуючих і запровадженні принципово нових підходів до управління матеріальними і сировинними ресурсами, які є одним з основних  компонентів виробничого процесу у плодоовочевій консервній промисловості. Важливу роль у підвищенні ефективності їх використання на підприємстві відіграє, насамперед, правильне управління діяльністю підприємства. Відсутність стратегічних орієнтирів - одна з основних загроз, яка може ускладнити розвиток бізнесу успішних компаній.

Рухливість та складність процесів перехідного періоду, часті корекції системи економічних законів і нормативних актів, що регулюють діяльність підприємств, швидкі технологічні зміни, стрімкий розвиток інформаційних мереж і, внаслідок цього, доступність інформації, поява нових  запитів та зміна позицій споживачів, що сприяють виникненню нових, часто несподіваних можливостей для бізнесу. В такій ситуації фірми мають приділяти постійну увагу оцінюванню перспектив своєї діяльності. Багато керівників підприємств не усвідомлюють переваг стратегічного планування.

Більшість західних і східних фірм використовують стратегічне планування для того, щоб змінити себе, вийти з безнадійних ситуацій, які сформувались зовні та в середині підприємства.

Стратегічне планування являється однією з основних функцій стратегічного управління. Термін «стратегічне управління» вперше був застосований на стику 60—70-х рр. для того, щоб позначити різницю між поточним керуванням на рівні виробництва і керуванням, здійснюваним на вищому рівні. Розробка ідей стратегічного управління знайшла відображення в роботах таких авторів, як Франкенхофс і Гранджер (1971), Ансофф (1972), Хаттен (1972), Ирвин (1974) і ін. Стратегічне планування - це процес визначення головних цілей організації, ресурсів, необхідних для їх досягнення, та політики, направленої на придбання та використання цих ресурсів. Фактично стратегія – це управлінський план, спрямований на зміцнення позицій організації, задоволення потреб її клієнтів і досягнення певних результатів діяльності.

На сьогоднішній день, плодоовочева галузь стоїть перед цілим рядом проблем, які потребують нагального вирішення.

Всі ці та інші проблеми в консервній галузі, як показує досвід роботи нинішніх підприємств, виникають через те, що сформований порядок прийняття й реалізація стратегічних рішень не систематизований належним чином, а фахівці й керівники слабко озброєні методологією й технологією керування. Для вирішення подібних питань повинна бути сформована система стратегічного управління. Її основне призначення - вчасно формувати мету розвитку, ставити проблеми й завдання, знаходити способи й організовувати досягнення цілей.

Кожне підприємство має самостійно обирати свою мету, ставити перед собою свої проблеми і завдання та за допомогою правильного управління досягати поставлених цілей і завдань, вирішуючи тим самим свої проблеми і досягати більших результатів.

Література:

1. Немцов В.Д., Довгань Л.Е. Стратегический менеджмент. – К..: ТОВ УВПК «Екс об», 2001 – 560с.

2. Лихолоб Н. Разносолье 2005: Обзор украинского рынка овощной консервации// Продукты и напитки. – 2005. №11- с.28-36

3. Петрович О. Кислые, сладкие, соленые и прочие // Продукты питания. – 2007.№2- с.30-38

4. Михайлов Ю. Не хлiбом одним живе людина, а ще й... консервами// Пропозиція. – 2001. №6 – с.15-17