Экономические
науки/10.Экономика предприятия
Семененко
І.М.
Східноукраїнський
національний університет ім. В.Даля, м. Луганськ
Методичні підходи до оцінки економічної
стійкості підприємства
В умовах ринкової економіки проблема забезпечення економічної стійкості
підприємств є однією з найбільш актуальних для них, оскільки конкурентна середа
ослабляє їх стійкий стан. Оцінка економічної стійкості підприємства являє собою
комплекс дій, який дозволяє виявити здатність господарюючого суб’єкта підтримувати
свої основні показники на заданому (нормативному, запланованому, бажаному)
рівні під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів.
Дослідження стійкості здійснюється за допомогою статистичних,
розрахунково-аналітичних, експертних та інших методів [1].
Існує ряд методик оцінки економічної стійкості підприємства, які
проаналізуємо за даною класифікацією:
1. Кількість рівнів в оцінці:
- однорівневі [2, 3];
- багаторівневі [1, 4-10];
2. Спосіб розрахунку:
- адитивний [3, 5, 6, 8, 9];
- мультиплікативний [4];
- змішаний [7, 10];
- інші [1, 2];
3. Показники, які використовуються при розрахунку стійкості:
- відносні [1, 2, 4, 6-8, 10];
- абсолютні і відносні [3, 9].
4. Наявність вагових коефіцієнтів:
- є [3, 6, 8-10];
- немає [2, 4, 7].
Як правило, для оцінки економічної стійкості підприємства пропонується
розрахунок узагальнюючого показника, який може проводитися на основі різних
моделей. Так, деякі економісти розглядають економічну стійкість як складну
систему, що утворюється з окремих складових, кожна з яких характеризує визначений
аспект діяльності підприємства, і до кожній з яких входять свої показники. Тому
часто виокремлюють декілька рівнів оцінки (як правило, два). Це дозволяє проаналізувати
як окремі показники, так і укрупнені складові, до яких вони входять, не поглиблюючись
у їх розгляд [1, 4-10]. Існують також однорівневі моделі оцінки [2, 3],
використовуючи які можна обстежити вплив на узагальнюючий показник економічної
стійкості або зміну тільки окремих показників.
Аналіз літературних джерел показав, що узагальнюючий показник може
розраховуватися різними способами. Найбільш розповсюдженою є адитивна модель
розрахунку економічної стійкості підприємства [3, 5, 6, 8, 9]: побудова
узагальнюючого показника відбувається прямим алгебраїчним підсумовуванням
приватних показників, як правило, після їхнього нормування. Розходження
полягають у кількості і складі використовуваних показників і наявності або
відсутності вагових коефіцієнтів.
Існують також мультиплікативні моделі оцінки стійкості підприємств. Так, в [4]
перемножуються відносні показники, які мають різні діапазони значень, і
відрізняються за змістом. Крім того, у вказаній моделі неможна використовувати
показники з від'ємним або нульовим значенням. Дана модель дозволяє досліджувати
динаміку росту або зниження узагальнюючого показника, втім вона не дозволяє
порівнювати результати оцінок стійкості різних підприємств.
[7, 10] використовують змішані методики розрахунку узагальнюючого показника
економічної стійкості підприємства. Ці методики використовуються при застосуванні
багаторівневих моделей оцінки, кожний рівень з яких розраховується різними
методами.
Існують також інші методики оцінки стійкості підприємства. [2]
використовують матричний метод, достоїнством якого є можливість обліку динаміки
показників за допомогою індексів їх зростання. Недоліками цього підходу є його
трудомісткість і низька точність у силу відсутності вагових коефіцієнтів. [1]
пропонують використовувати експертний метод для оцінки економічної стійкості.
Експерти оцінюють чотири напрямки стійкості по восьми елементах кожний, строять
чотири восьмикутники та порівнюють їх з ідеально можливими фігурами.
Слід відзначити, що всі економісти використовують різний набір показників
при розрахунку економічної стійкості, проте усі їх можна поділити на абсолютні та
відносні. У процесі оцінки економічної стійкості підприємства більшість
економістів використовують тільки відносні показники [1, 2, 4, 6-8, 10].
Доцільність цього полягає в тім, що вони дозволяють порівнювати різні
підприємства між собою. Деякі економісти [3, 9] при розрахунку економічної
стійкості використовують як відносні, так і абсолютні показники діяльності
підприємства. Втім використання абсолютних величин для порівняння за кілька
років не завжди можливе внаслідок інфляції або зміни науково-технічного рівня
розвитку підприємства. Крім того, абсолютні і відносні показники досить складно
звести до єдиного узагальнюючого показника економічної стійкості при його
розрахунку .
Особливу увагу слід наділити ваговим коефіцієнтам, які використовуються в
методиках [3, 6, 8-10], та відсутні у [2, 4, 7]. Необхідність застосування
вагових коефіцієнтів обумовлюється тим, що вони підвищують точність оцінки, дозволяючи
мінімізувати вплив незначних факторів та підсилити вплив значних.
Усі вищеописані методики оцінки економічної стійкості підприємства
пропонують свої системи показників, що використовуються при розрахунку
узагальнюючого показника. Однак, незважаючи на зростаючу роль
науково-технічного фактору в діяльності підприємств, у жодній методиці ще не
була виділена окремо інноваційна складова.
На наш погляд, доцільно використовувати дворівневу адитивну модель оцінки
економічної стійкості підприємства на основі порівняння фактичних показників з еталонними
(запланованими, рекомендованими, нормативними або середньогалузевими) з
урахуванням вагових коефіцієнтів. Крім того, серед структурних складових
доцільно виокремити інноваційну, що дозволить оцінити вплив інновацій на
економічну стійкість підприємства.
Література:
1. Козаченко Г.В., Воронкова А.Е., Медяник В.Ю., Назаров В.В. Малий бізнес:
стійкість та компенсаторні можливості. Монографія. – Київ: Лібра, 2003. – 328
с.
2. Кондратьева Е.В.
Особенности оценки экономической устойчивости промышленного предприятия в
рыночных условиях // Россия и регионы: взаимодействие гражданского общества,
бизнеса и власти: Мат-лы XXI междунар. науч.-практ. конф.: секция
«Экономическая политика региона и финансовый менеджмент»; УрСЭИ АТиСО. -
Челябинск, 2004. С. 134-138
3. Маковейчук К.А.
Интегральный показатель экономической устойчивости предприятий электронной
коммерции // Модели управления в рыночной экономике: Сб. науч. тр. / Общ. ред.
и предисл. Ю. Г. Лысенко; Донецкий нац. ун-т. - Донецк: ДонНУ, 2003. – Вып. 6. – С.
260-267.
4. Анохин С.Н. Основы
экономической устойчивости промышленных предприятий в рыночной экономике.
Саратов: Сарат.гос.техн.ун-т, 2000. – 44с.
5. Ареф'єва О. В., Городянська Д. М. Оцінка рівня економічної стійкості
підприємств сфери послуг . // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №6 (60).
– С.106-111.
6. Барканов А.С. Оценка экономической устойчивости
строительного предприятия // Экономика строительства. – 2005. – №8.
7. Езерская С.Г.
Устойчивое развитие и экономическая безопасность предприятия // Материалы
научной конференции, Иваново, 12 февраля
8. Зайцев О.Н.
Методический подход к оценке экономической устойчивости промышленного
предприятия / О.Н. Зайцев // Проблемы
экономики и статистики в общегосударственном и региональном масштабах: Сб.
статей III Всерос. НПК. – Пенза: РИО ПГСХА,
2006.
9. Іванов В.Л. Управління економічною стійкістю промислових підприємств (на
прикладі підприємств машинобудівного комплексу): Монографія / В.Л. Іванов; СНУ
ім. В.Даля; Відп.ред. О.М.Уманський. – Луганськ: СНУ ім. В.Даля, 2005. – 268 с.
10. Стратегическое
управление организационно-экономической устойчивостью фирмы:
Логистикоориентированное проектирование бизнеса / А.Д. Канчавели, А.А. Колобов,
И.Н. Омельченко и др.; Под ред. А.А, Колобова, И.Н. Омельченко. – М.: Изд-во
МГТУ им.Н.Э.Баумана, 2001. – 600 с.