Яковенко Ю.М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Інновації – запорука економічного росту України

На сучасному етапі розвитку ринкової економіки успішне функціонування підприємств і досягнення стратегічних переваг в умовах конкуренції значної мірою забезпечує економічне зростання. В свою чергу ефективність та результативність діяльності підприємств забезпечується їхньою інноваційною діяльністю. Тому інноваційні процеси не тільки позитивно впливають на само підприємство, та й ще на економіку держави, оскільки інноваційна діяльність стає вирішальним чинником у визначенні економічного рівня держави [7].

Отже, питання інноваційних процесів України є досить актуальним на сьогоднішній день. Проблеми розвитку інноваційних процесів досліджують багато вчених, такі як Л. Матросова, В.Г. Федоренко, О.В.Михайловська, О. Голощапова та ін.

Станом на 2007 рік в Україні окреслилися тенденції переорієнтації
фінансових ресурсів на реальний сектор економіки. Уже створено
передумови для того, щоб український торговий, банківський,
страховий капітали і капітал пенсійних фондів стали основним
джерелом інвестицій в інноваційні проекти.

Враховуючи реалії жорсткої конкуренції сучасних ринків більшість українських компаній high-tech не в змозі самостійно вийти на міжнародний ринок як з організаційних, так і фінансових причин, і вони вимушені залишатися в межах свого регіону[4].

В основному інноваційна діяльність ведеться в таких галузях промисловості, як аерокосмічна, нафтопереробна, медична, чорна металургія, машинобудування. При цьому навіть там абсолютно нова, уперше освоєна в Україні продукція, становить лише 4% серед усіх інновацій [6].

Отже, у підприємств аерокосмічної галузі України є значна
кількість космічних технологій, які потенційно можуть дати великий
економічний ефект від впровадження в некосмічні галузі як в Україні, так і
за кордоном[4].

Світовий досвід показує, що в реалізації інноваційної стратегії ключову роль повинна грати держава, оскільки саме вона об'єднує і кадри, і освіту і науку. Проте, в Україні підтримка державою інноваційної діяльності практично відсутня. Отже, основна частина інновацій фінансується за рахунок власних коштів підприємств. У динаміці за 2000-2006 роки частка цих засобів зросла в структурі джерел фінансування з 79,6% до 87,7%, а частка засобів державного бюджету майже не змінилася: 0,4% в 2000 році і 0,5% в 2006 році [5].

Упродовж останніх років робляться численні спроби надати інноваційній
діяльності в Україні статус одного з пріоритетів державної політики. За
роки незалежності в Україні було прийнято близько двохсот
державних програм за різними напрямами розвитку. Втілення
більшості з них держава не розпочинала.

Аналіз статистичних даних показує, що в динаміці за останні роки спостерігається зниження інноваційної активності підприємств в регіонах України. Так, в Луганській області цей показник скоротився з 19,3% в 1999 році до 10,8% в 2006 році, або в 1,8 разу. При цьому число підприємств, що упровадили інновації, зменшилося за той же період з 10,3 до 6,3% [3]. За 9 міс. 2006 роки інноваційною діяльністю займалося 39 промислових підприємств Луганської області, або 6,4% їх загального числа. Таким чином, за 2003 - 2006 роки ситуація не покращала, оскільки менше 10% підприємств регіону упроваджували інновації [2;3].

Слід зазначити, що ситуація в регіонах відображається на загальних результатах інноваційної діяльності підприємств України. Наприклад, в 2006 році кількість промислових підприємств, які займалися інноваційною діяльністю, скоротилося в порівнянні з 2000 роком в 1,8 разів [5].

Стан сучасного суспільства диктує нові умови участі в конкурентній боротьбі на високотехнологічних ринках. З'явилися нові форми відносин між розробником і споживачем наукоємної продукції. Інвестування в інноваційні технології стало набагато вигіднішим, оскільки скоротився період від початку дослідження до втілення в прототип, що функціонує.

Ретельний аналіз інноваційної діяльності в Європі показав, що ЄС має великий фінансовий потенціал для здійснення інновацій, а серед перспективних напрямів його розвитку — орієнтація на наукові кола пострадянського простору як значного ресурсу наукових розробок у провідних галузях науки та техніки. Вивчення багаторічного досвіду розвинутих країн світу в сфері комерціалізації наукових винаходів стане міцним фундаментом розробки та впровадження власної інноваційної політики в Україні, яка, попри суттєві позитивні зрушення, досі знаходиться в «колисковій» стадії розвитку і потребує більшої уваги з боку уряду країни [4].

Незважаючи на роки бездіяльності в інноваційній сфері, зарубіжні фахівці небезпідставно стверджують, що обсяг наявних в Україні науково-технічних розробок, як і раніше, великий і продовжує зростати, а їх рівень достатньо високий. Це дає підставу говорити про український ринок донорів технологій як про реально існуючий сегмент економіки.

За оцінками Всесвітнього банку, Україна по експорту високих технологій займає зараз 15-е місце серед 200 країн світу. До 2015 року Україна може вийти на 6-е місце в світі, якщо зможе підготувати хороші кадри у сфері інформаційних технологій, а також повною мірою використовувати переваги технічної освіти, наявні наукові розробки, навчальні посібники і підтримати ті вузи, які готують висококваліфікованих програмістів[5].

Отже, якщо розвивати інформаційно-телекомунікаційні технології і упроваджувати інновації в економіку, освіту і соціальну сферу, то Україна отримає вагомі дивіденди у вигляді значних надходжень до державного бюджету і тим самим створить тисячі робочих місць. Тому, інновації дійсно є ключем до майбутнього економічного зростання України"[1].

ЛИТЕРАТУРА

1. www.bezpeka.com/ru/news/2006/12/14/5833.html

2. Статистична панорама Луганської області 29 листопада 2006 року - №14 – с.2

3. Амоша А.І., Вишневський В.П., Кузменко Л.М., Чумаченько М.Г. Регулювання регіонального розвитку в Україні// Економіка промисловості. – 2006 - №1. – с. 45-59; №2. – с. 51-66

4. Голощапова О. Ринок інноваційних технологій в Україні: вивчення світового досвіду з метою його застосування у вітчизняних умовах// Економіст .-2007.-№2

5. Матросова Л. Инновации как основа конкурентоспособности єкономики// Економіст .-2007.-№8

6. Рожен О. «Поговоримо про погоду чи про інновації?»// «Дзеркало тижня». – 2003. - №4

7. Федоренко В.Г. Інвестознавство: Підручник. – 3-тє вид., допов. – К.: МАУП, 2004. – 480с.