Ченченко Ірина

Студентка групи МІ-5 педагогічно-індустріального факультету

 ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний

університет імені Григорія Сковороди»

Проблемні питання навчання геометрії в класах з поглибленим вивченням математики

Вічною залишається проблема формування інтелектуального потенціалу суспільства. Кожний учень має якісь певні  творчі обдарування, що відрізняються спрямованістю, ступенем і глибиною вираження. Школи та ліцеї, у яких є класи з поглибленим вивченням математики, повинні створити умови розвитку творчих обдарувань кожного учня.

Сьогодні школи, ліцеї, гімназії або класи з поглибленим вивченням математики є майже в кожному районі великих міст і в районних центрах усіх областей України (працюють в складі 8-11 класів). Ці школи (класи) працюють за навчальними планами, затверд­женими Міністерством освіти і науки України.

За В.М.Козирою, цілі навчання математики в класах з поглибленим вивченням математики полягають в наступному:

1. В оволодінні учнями комплексом математичних знань, умінь і навичок, необхідних майбутнім спеціалістам у найрізноманітніших життєвих ситуаціях, пов’язаних з арифметичними обчисленнями, вимірюваннями, систематизацією та візуалізацією інформації, з розумінням і використанням найпростіших математичних моделей для опису явищ і процесів у природі, суспільстві та виробництві; 2. У засвоєнні учнями такого обсягу математичних знань, поданих з допомогою адекватних форм і методів навчання, який був би достатнім для досягнення належного рівня сформованості їхньої загальної математичної культури, необхідного, зокрема, для свідомої спрямованості фундаментальних чи прикладних аспектів математики при вступі до вищих навчальних закладів; 3. У формуванні в учнів системи уявлень про методологічні та гносеоло­гічні аспекти математики: предмет математики, онтологічний статус її фундаментальних понять, основи методології математичного пізнання та математичного моделювання, місце математики серед інших наук та її роль у розвитку людської цивілізації; 4. В активному розвитку мислення учнів і, перш за все, таких його форм, як абстрактно-теоретичне, логіко-дедуктивне, алгоритмічне, евристичне та прос­торове, а також у розвитку математичної інтуїції - особливого відчуття на математичні залежності і відношення; 5. У формуванні та розвитку морально-етичних та естетичних рис особи­стості, адекватних діяльності, що має на меті повноцінне опанування математичними знаннями: наполегливістю, цілеспрямованістю, самостійністю, охайністю, дисципліни і критичністю в мисленні, правдивістю, постійним пошуком і відчуттям прекрасного (симетричного, сумірного, пропорційного, гармонійного тощо); 6. У формуванні вмінь і навичок самостійної інтелектуальної роботи та оформленні її результатів.

В.М.Козира, відзначає що основними шляхами досягнення поставлених цілей є:  1. Розширення, порівняно з програмою загальноосвітньої  шко­ли, змісту навчання. Як правило, це здійснюється за рахунок уведення тих відомостей, що безпосередньо приєднуються до традиційного змісту шкільної математики і, отже, залишаються цілком доступними для переважної більшості учнів спеціалізованих класів шкіл. Таким розширенням забезпечуються необхідні умови для організації повноцінної навчальної діяльності - як за рахунок збагачення тематики та ідейного підґрунтя задачного матеріалу, так і за рахунок розширення можливостей для розкриття глибинної суті математичного пізнання, зокрема - методу узагальнень на якісно новому рівні; 2. Поглиблення змісту навчання за рахунок значного підвищення рівня математичної строгості подання теоретичного матеріалу, порівняно з традиційним розгортанням шкільної математики, виправданим у загальноосвітній школі, але недостатнім у спеціалізованій; 3. Підвищення рівня складності навчальних задач та часткова зміна їх традиційної методології за рахунок ширшого залучення задач підвищеної складності, зокрема конкурсних та олімпіадних, прикладних, сюжетних і творчих, з недостачею та надлишком даних тощо. Це спонукає учнів до відкриття нових аспектів елементарної математики, не передбачених основним змістом програми, сприяє творчому засвоєнню програмного мате­ріалу. У той же час не слід переносити в практику навчання у спеціалізова­ній школі сумнівного принципу, за яким метою вивчення математики є вміння розв'язувати задачі. Розв'язування задач - це специфічний засіб навчання математики, але аж ніяк не єдина мета цього навчання. Адже не менш важливою в діяльності науковця є постановка нових задач, розробка теорії для їх розв'язання і таке інше; 4. Неформальне навчання математики, що передбачає постійну увагу до мотивації як засобу покращення розуміння математичних понять та відношень, до міжкомпонентних та міжпредметних зв'язків, до розкриття основних змістових ліній елементарної математики та їх проектування на вищу математику, до збалансо­ваного поєднання історичного та логічного підходів у розгортанні змісту навчання, нарешті, до прикладних аспектів математики, позбавлених поширених у масовій навчальній практиці рис примітивізму та вузького прагматизму; 5. Належна організація та управління евристичною діяльністю, основним завданням якої має бути робота на максимально досяжному рівні. Передумовами для досягнення цього завдання є методи нетрадиційного навчання, запровадження в повному обсязі лекційно-практичної форми організації навчального процесу, система довгострокових завдань, залучення учнів до участі в наукових гуртках, товариствах, семінарах, різноманітних олімпіадах, Малих академіях наук, конферен­ціях.

Таким чином, враховуючи вищевказані вимоги навчання геометрії, робимо висновок, що мета уроків геометрії – розвинути в учнів три якості: просторову уяву, практичне розуміння і логічне мислення. Навчання геометрії повинно включати три тісно пов’язаних, але разом з тим протилежних елементи: логіку, наочне уявлення і застосування в дійсності.