Яноля Ганна

Керівник: Зуєв К. О.

Донецький національний університет

економіки і торгівлі

імені Михайла Туган – Барановського, Україна

НАЦІОНАЛЬНА САМОСВІДОМІСТЬ УКРАЇНЦІВ

Стаття присвячена аналізу національної самосвідомості як складової національної ідентичності. Принциповим слід вважати ставлення до минулого, яке визначає інші аспекти національної свідомості.

Питання національної ідентичності є нині особливо актуальним для України, яка опинилася перед викликом міжрегіонального розмежування. Одним з найбільш складних і суперечливих явищ ХХ ст. була активізація етнонаціональних процесів, яка відбувалась на тлі процесів світової економічної інтеграції та широкої взаємодії культур. У зв'язку з цим у філософській та українознавчій проблематиці вже тривалий час одне з центральних місць посідає проблема становлення і розвитку етнічної та національної самосвідомості українського народу. Ця проблема є надзвичайно актуальною і належить до тих, наукове осмислення яких диктується нагальними потребами поступу Української держави.

Проблема співвідношення понять "національна свідомість", "національна самосвідомість" та "національна ідентичність" досить давно поставлена в сучасній науці, але повністю ще не вирішена. Відомо, що більшість етнологів та етнопсихологів розрізняють поняття "етнічна самосвідомість" та "національна самосвідомість", оскільки такі спільноти, як етнос і нація, значно відрізняються одна від одної (хоча в структурі як етнічної, так і національної самосвідомості процеси самопізнання, самоосмислення, самоусвідомлення і самовизначення нерозривно поєднані). Відомо, що нації виникають в результаті тривалих процесів вироблення зв'язків між потенційними членами, шляхом розвитку соціальної комунікації та соціальної мобільності, індустріальної трансформації феодальної системи, перетворення підданих і васалів на вільних громадян.

Етнічна самосвідомість є одним з головних результатів етнооб'єднувальних процесів, а також показником консолідації етносу. Формування етнічної самосвідомості завершує процес становлення етносу, відповідно й зникає (або трансформується) вона в останню чергу, вже після втрати (або зміни) даною спільнотою своєї мови. Національна самосвідомість виникла в епоху формування національних держав, коли панівні класи зверталися до широких верств населення, запроваджуючи ідеї "історичної місії", "національного визволення", "національних інтересів", збуджуючи почуття патріотизму у населення з метою його соціальної мобілізації. Отже, національна самосвідомість виникає внаслідок політичних, економічних та соціальних процесів у суспільстві певної історичної доби. Важливими умовами для утворення нації є наявність спільного ринку та власної державності. Так, українська етнічна нація формувалась протягом ХVІ-ХІХ ст. Етнічна самосвідомість українців переростала у національну, починаючи з ХVІI ст. і до XIXст. коли розпочалася визвольна боротьба, коли почали формуватися національна мова та національна культура, складатися капіталістичні, ринкові соціально-економічні відносини, які пізніше сформували загальнонаціональний ринок і зумовили систематичний обмін інформацією - так званий комунікативний механізм формування національної самосвідомості.

Національна ідентичність є центральним елементом, мотиваційно-смисловим "ядром" національної самосвідомості.

Отже, в кожну історичну епоху в суспільстві домінують різні типи цінностей та ідей. Свій провідний вплив цінності та ідеї справляють і на колективну (племінну, етнічну, національну) самосвідомість, зокрема українського народу, вони активізують його життєдіяльність в цілому, адже відомо, що життєспроможність і активність нації вирішальною мірою визначаються рівнем розвитку та особливостями її самосвідомості.

Таким чином, сучасне дослідження національної самосвідомості українського народу повинно базуватися на філософсько-етнологічному та аксіологічному підходах: суб'єктом історичного процесу є соціально-історичний організм (далі - соціор), який має різні форми свого прояву: плем'я; союз племен; етнос (етносоціор); етнічна нація, або нація-культура; політична нація, або нація-держава. Кожна з цих форм базується на принципово іншій системі внутрішніх зв'язків (які трансформуються від кровноспоріднених до культурних, територіальних, світоглядних, релігійних, економічних, ціннісних та політичних).

Література

1. Александренков Э.Г. "Этническое самосознание" или "этническая идентичность"? // Этнографическое обозрение. - 2006. - № 3.

2. О. Л. Тупиця Національна історія як складова надіональної ідентичності//Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченко. – 2007. -№84-86.

3. С. А. Снігур Самосвідомість як початок формування людини моральної//Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченко. – 2007. -№84-86.

4. www.filosof.com.ua/Jornel/M_45/Bojko.htm - 32k

5. disser.com.ua/contents/4709.html - 73k