Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, Україна

Сунь Ятсен і становлення нової суспільної свідомості в Китаї

Епоха національно-визвольних і народно-демократичних революцій в Азії висунула на арену світової політики низку великих політичних фігур. Особливе місце серед них належить видатному діячеві китайського національного відродження, революціонеру-демократу Сунь Ятсену (1866-1925). Його постать можна розглядати у традиційному контексті героїзації “благородних людей”, тих, хто служив народові, порфорував життя заради порятунку вітчизни.

Інтерес до багатогранної соціально-політичної спадщини “батька китайської нації” обумовлений, насамперед, успішною реалізацією його плану державного будівництва не лише на Тайвані, а й у КНР. Крім того, актуальність вивчення теорії Сунь Ятсена пов'язана із необхідністю осмислення співвідношення революційного і реформаторського потенціалу нації, впливу особистісного чинника на історичний процес, рубежів “конструктивності” націоналізму, які відокремлюють його здорову сутність від загрозливих для світу його ж граней: шовінізму, сепаратизму та національно-релігійного фундаменталізму.

Політичні ідеї та програма Сунь Ятсена викладені в низці опублікованих виступів, названих “Три принципи народу” (націоналізм, народовладдя, народне благоденство), а також у “Програмі будівництва держави” [1]. У наукових дослідженнях, присвячених життю і діяльності Сунь Ятсена, увага, як правило, акцентувалася на його планах розвитку промисловості та соціального будівництва. Найважливіша його праця “Духовне будівництво” (“Вчення Сунь Веня”, 1918 рік), на жаль, залишається поза увагою істориків і політологів [2].

Розвиток соціально-економічної та політичної програми Сунь Ятсена тісно пов'язаний з вирішенням деяких фундаментальних світоглядних питань, які значною мірою визначили вибір цілей та засобів її реалізації. Провідною ідеєю духовної програми Сунь Ятсена є заперечення класової боротьби як рушійної сили історії. Він розглядав цю концепцію як перенесення законів біології на суспільство, стверджуючи, що еволюція людства принципово відрізняється від еволюції видів. Основним принципом розвитку людства Сунь Ятсен вважав взаємодопомогу, а не боротьбу за існування. На його думку, зовнішніми формами взаємодопомоги можна вважати суспільство й державу, а її невід'ємними атрибутами — доброчесність, гуманність, справедливість та обов'язок. Сунь Ятсен обстоював уявлення про суттєві переваги китайської цивілізації перед європейською в сфері духовного життя, вважав, що модернізоване конфуціанство може слугувати розвиткові прогресивних соціальних поглядів. Лише дотримуючись гуманних принципів, людство, на думку Суня, зможе досягти розквіту, і, навпаки, зневажаючи — загине. Таким чином Сунь Ятсен відкидав традиційне народне ставлення до практичної діяльності та закликав до нової концепції дії. Він уважав, що прислів’я “Пізнати просто, здійснити важко” негативно вплинуло на китайський характер: “Застій, пануючий досі у справах Китаю, пояснюється не нездатністю діяти, а невмінням пізнати і тим, що навіть вже пізнане часто не впроваджувалося в життя через те, що пізнання вважалося легким, а дія важкою. Якби вдалося довести китайцям, що пізнання зовсім не легке, а дія зовсім не важка, якби вдалося переконати їх нічого не боятися і знаходити радість у дії, перед Китаєм відкрився б шлях до прогресу” [2, с. 149]. Побудувати новий сильний Китай можна лише за умови виховання високого морального духу, адже держава, переконував Сунь Ятсен, — це сукупність людей, люди — це носії морального духу, а державні справи — це, передусім, прояв морального духу конкретного людського колективу. Тому успіх або невдача в політиці залежать від морального стану людей. Тільки впевненість у здійсненні задуманого, доводив мислитель, увінчається успіхом, навіть тоді, якщо для цього доведеться перевернути гори або засипати море [2, с. 146]. На переконання Сунь Ятсена, саме людській психіці належить велика роль. Вона дійсно є джерелом будь-якої справи. “Психологічна, духовна підготовка діяльної нації, зазначав він, — основна запорука швидкого перетворення Китаю на передову й могутню державу. Це шлях до світлого царства миру та радості для народу” [2, с. 147].

Сунь Ятсен за допомогою десяти прикладів діяльності людей (харчування, використання грошей, літературна творчість, будівництво житла, суднобудівництво, спорудження фортифікацій, каналів, електрика, хімія, загальна еволюція) доводив легкість дії, суттєво вплинув на переорієнтацію суспільної свідомості “менш активних” китайців, порівняно з іноземцями. Доказом того, що дія легка, є, на думку Сунь Ятсена, звичайна, найлегша дія, — харчування: всі люди, всі живі істоти здатні здійснювати цю дію; водночас, сутність процесу харчування й досі не вдалося з'ясувати не лише простим людям, а й усім спеціалістам; процес травлення здійснюється кожною людиною, однак сутність його залишається непізнаною до кінця життя [2, с. 149]. Іншим обґрунтуванням суньятсенівської теорії дії є використання грошей: “Люди здатні лише користуватися грішми, але не знають, що таке гроші” [2, с. 171]. Переконливим доказом положення “дія легка, пізнання важке”, на думку Сунь Ятсена, є літературна творчість, характерна впродовж тисячоліть лише для освічених людей цивілізованих країн [2, с. 179]. Перетворення китайської талановитої нації в діяльну націю, сприятиме, на думку “батька республіки”, її долученню до світової динаміки й створенню держави з найдосконалішим політичним ладом. Сунь Ятсенові вдалося створити новий суспільний клімат у країні, пробудити китайський народ до активного життя, визначити нові політичні завдання. Мислитель запропонував програму розвитку демократії під опікою, починаючи із села й закінчуючи, зрештою, створенням національного парламенту, тобто утвердженням у Китаї парламентської республіки.

Водночас у планах китайського мислителя знайшло відображення його прагнення відмовитися від традиційного китайського ізоляціонізму та долучитися до світового прогресу. Сунь Ятсен був переконаний, що без широкого включення Китаю у міжнародні господарські зв’язки неможливо досягти швидкого піднесення економіки та підвищення її технічного рівня.

Політика відкритості Китаю, на думку “батька нації”, повинна грунтуватися на таких принципах: визначенні найбільш вигідних сфер для залучення іноземного капіталу; врахуванні основних потреб нації; просуванні вперед шляхом найменшого опору; виборі найсприятливіших позицій. Ідея Сунь Ясена полягала у бажанні використати іноземний капітал для побудови соціалізму в Китаї і, гармонійно поєднуючи ці дві економічні рушійні сили, змусити їх діяти разом із метою прискорення розвитку майбутньої світової цивілізації [2, с. 178].

Отже, розроблена Сунь Ятсеном концепція духовного будівництва стала стрижнем загальної програми розбудови нової китайської державності. Ідеї “пророка китайського націоналізму”, як називають сьогодні Сунь Ятсена у Піднебесній, доводять свою слушність за умов модернізації країни. Сунь Ятсен залишається єдиним сучасним героєм, визнаним як у континентальному Китаї, так і на Тайвані. Спільні святкування пам'яті Суня, на думку багатьох політологів, можуть слугувати корисним психологічним мостом у справі мирного об'єднання Великого Китаю.

Сучасні успіхи КНР значною мірою пов'язані з такими близькими до суньятсенівських ідей лозунгами: “розкріпачувати свідомість”, “рухатися у ногу з часом”, “розправити плечі”, “вище підняти голову”, “сказати “ні” гегемонізмові великих держав”, “непохитно захищати й просувати інтереси Китаю”, “утверджувати велич китайської культури”.

Література:

1. Сунь Ятсен. Избранные произведения. — М.: Наука, 1985. — 672 с.

2. Сунь Ятсен. Духовное строительство (Учение Сунь Вэня) (1918 г.) // Сунь Ятсен. Избранные произведения. — М.: Наука, 1985. — С. 145-248.

Сведения об авторе:

Беседина Наталья Васильевна — доцент кафедры всемирной истории и методики преподавания истории Полтавского государственного педагогического университета имени В.Г. Короленко.

Домашний адрес:

Беседина Наталья Васильевна,

улица Головко, 18, квартира 21,

г. Полтава, Украина.

36004