Педагогические науки/5. Современные методы преподавания

Липська І.І.

Дніпропетровський університет економіки та права, Україна

Цілі і зміст навчання лексики усно-мовленнєвого спілкування в адміністративно-правовій сфері Франції студентів мовних спеціальностей

Адміністративно-правова сфера через свою специфічність, з одного боку широко відбиває всі сторони життєдіяльності індивіда, з іншого – визначає його комунікативні стратегії в деяких видах життєдіяльності. Використання комунікативних стратегій в адміністративно-правовій сфері гнучке. Реалізація когнітивних принципів: планування, виконання, контроль, корекція, залежить від того, чим ми наповнюємо феномен адміністративно-правової сфери.

Про адміністративно-правову сферу слід говорити у двох значеннях: широкому і вузькому. У широкому значенні адміністративно-правова сфера містить у собі всі види права, розглядає теоретичні законодавчі проблеми, аналізує практичне вирішення правових питань, торкається щоденних соціальних реалій. Спілкування в адміністративно-правовій сфері, у широкому значенні, спрямоване на загальнодоступні теми, обговорення яких необхідне індивідові для повноцінної життєдіяльності в суспільстві.

Варто зазначити, що адміністративно-правовій сфері невиправдано мало приділяється уваги у вузівський і шкільній програмі. Виняток – використання лексики сфери на соціальних факультетах (наприклад, юридичних), а також окремих текстів навчальних посібників загальноосвітніх шкіл про адміністративний устрій країни, мова якої вивчається. Внаслідок цього студенти гуманітарних університетів, що вивчають іноземну мову, не в змозі засвоїти значної кількості лінгвокраїнознавчих понять, характерних для мови певної країни.

Таким чином, метою дослідження є науково-методичне осмислення засвоєння студентами мовних вузів лексики адміністративно-правової сфери, способу усунення помилок та використання цієї лексики в комунікативних ситуаціях за участю одного або кількох співрозмовників для задоволення їх потреб у певній ситуації, враховуючи принцип необхідності відбору змісту навчання та його мінімумів для досягнення адекватного рівня спілкування в дискурсі права України та Франції, усвідомлення учнями мовних явищ сфери права, іншої системи понять, через яку сприймається дійсність країни, мова якої вивчається.

Сфера має містити доступну для комунікантів тематику. Одним з важливих компонентів сфери є лінгвосоціокультурна компетенція, що складається з традиційних компонентів: знань (культурологічних про країну, мову якої вивчають; соціально-психологічних – про норми, сценарії і техніку міжкультурного спілкування; лінгвокраїнознавчих – про лексику з національно-культурною семантикою і мовленнєвим етикетом іномовного культурного соціуму), а також навичок і умінь, здатності використовувати ці знання для здійснення міжкультурної комунікації.

Лінгвосоціокультурна компетенція, що забезпечує студентів необхідним інструментарієм для спілкування в адміністративно-правовій сфері не виключає пробілів у знанні права. Йдеться не тільки про відсутність необхідних лексичних навичок і умінь, але й про місце, час їх використання в мовленні. Наприклад, недостатньо знати особливості політичного устрою Франції, необхідно розумітися на реаліях права взагалі.

Останнє зауваження доводить недостатню доцільність орієнтованості програм і підручників на адміністративно-правову сферу у широкому значенні. Слід зазначити необхідність середнього рівня володіння студентами розмовною французькою мовою до початку навчання у сфері права. На даному етапі мова студента повинна мати такі характеристики як:

─ продуктивність – щодо змісту і форми висловлення;

─ інтегрованість – синтез різних навичок, на яких це уміння базується, а також інтеграція автоматизованих і неавтоматизованих компонентів уміння – мотивів, інтересів, життєвого досвіду, знання сфери.

З огляду на викладене вище, можна визначити мету навчання усно-мовленнєвого спілкування в адміністративно-правовій сфері. Отже, метою навчання є формування у студентів лінгвосоціокультурної компетенції в галузі права, що забезпечить ефективну лінгвістичну діяльність фахівця-філолога.

Визначивши мету навчання усно-мовленнєвого спілкування в адміністративно-правовій сфері, необхідно розглянути важливу методичну проблему відбору змісту навчання сфері (на базі французької мови) у вищих навчальних закладах і на факультетах іноземних мов. Важливість розгляду даної проблеми зумовлена наступними фактами:

─ комунікативні цілі навчання іноземній мові змінили відношення до розподілу змісту навчання. Оскільки визнано, що розподіл і послідовність матеріалу зумовлені комунікативними потребами тих, кого навчають.

─ пріоритет у прогресії відбирання змісту навчання визначається комунікативними потребами студентів. Пріоритет залежить від факторів, що визначають використання сфери як засобу спілкування (комунікативного контексту, інтенцій). Так, при відборі змісту навчання лексики, визначальною стає відповідь на питання: які лексичні одиниці необхідні студентам для виконання тих чи інших комунікативних завдань у відібраних ситуаціях і дібраній тематиці спілкування.

Для визначення відбору тем, що відбивають правові реалії країни, мови якої навчають, достатньо керуватися загальними принципами, що визначають структуру змісту навчання. До них належать: принцип системності і модельності, принцип необхідності і поширення.

Відбір змісту навчання на основі аналізу потреб майбутніх фахівців слід здійснювати винятково на рівні комунікативного аспекту цього змісту. Проблема відбору змісту навчання передбачає розгляд існуючих у методичній практиці підходів до відбору змісту навчання іншомовного спілкування.

Розроблений нами підхід до відбору змісту навчання спілкування в адміністративно-правовій сфері (умова: відділення французької мови, факультет іноземних мов гуманітарних інститутів і університетів) визначається нами як комунікативно-диференційований підхід, який подається у вигляді операцій з відбору тем і ситуацій для навчання спілкування в сфері права. У рамках даного підходу відбір здійснюється таким чином:

─ за результатами перевірки сфери і спираючись на Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти, укладається перелік тем, ситуацій, і подальших соціально-комунікативних ролей, які у побудованій моделі комунікації студенти повинні будуть відтворити.

─ у зв’язку з непоінформованістю студентів щодо вузькоспеціальних сфер галузі права, специфіки сфери, тематичний відбір здійснюється за принципами доступності і поширеності, виходячи з аналізу дисциплін соціально-гуманітарного циклу, яким навчають студентів.

─ на основі аналізу дібраних тем для спілкування в сфері права, визначаються найбільш важливі параметри усного тексту – загальний зміст, структура.

─ наступним етапом відбору змісту навчання спілкування в адміністративно-правовій сфері є відбір текстів з різноманітних оригінальних джерел, включаючи законодавчі розпорядчі акти країни, мови якої навчають.

─ проведення загального лексикологічного аналізу відібраних текстів: відбір лексики для спілкування в даній сфері, відбір лексичних компонентів адміністративно-правової сфери.

─ відбір знань, що складають процесуальний і психофізіологічний аспекти змісту навчання.

Запропонована характеристика адміністративно-правової сфери, обґрунтування ідеї про орієнтованість програм на навчання лексики дискурсу права, подана процедура відбору змісту навчання для спілкування в адміністративно-правовій сфері, є підставою для чіткого визначення специфічності лексики як предметного аспекту навчання в адміністративно-правовій сфері, а також проблеми відбору лексики в ній. Перспективою вивчення проблеми є можливість навчання усіх мовців (студентів мовних спеціальностей) мовленнєвої, соціокультурної, країнознавчої, лінгвокраїнознавчої компетенції в сфері права, що передбачає володіння студентами особливостями мовленнєвої поведінки носіїв мови в певних ситуаціях спілкування, тобто сформованість цілостної системи уявлень про правові особливості країни, що дозволяє досягти повноцінної комунікації.

Література

1. Бориско Н. Ф. Теоретичні основи створення навчально-методичних комплексів для мовної міжкультурної підготовки вчителів іноземних мов (на матеріалі інтенсивного навчання німецької мови). – Автореф. дис. доктора пед. наук, 2000. – К. – 36 с.

2. Кононенко Б. Н. Культурология. Альбом схем и таблиц. - М.: «Щит – М.», 1999. – Т. 2. – 186 с.

3. Круковский В. И. коммуникативно-прагматический аспект французских законодательных текстов (на материале Гражданского кодекса Франции и других юридических текстов). – К., 1996. – 78с.

4. Малиновский Б. Научная теория культуры. –М.: ОГИ, 2000. –208 с.

5. Пассмор Дж. Культурные универсалии // Философские науки. - М.: МГУ. – 1990. - №11. – С. 110-114.

6. Скалкин В. Л. К вопросу о навыках устной речи //Иностранные языки в школе. – 1964. - №2. – С. 15-18.

7. Тарнопольский О. Б., Димова Л. С. Обучение этикету повседневного педагогического и делового общения в языковом вузе: предисловие к исследованию // Іноземні мови. – К. – 1999. - №1. – С. 36-45.

8. Tarnopolsky O., Sklarenko N., Dimova L. Teaching English-speaking nations’behavioral patterns to students of English: Theory content and methods // Inozemni movy. – 1999. - №2. – P. 38-43.

9. Шубин Э. П. Языковая коммуникация и обучение иностранным языкам. – М.: Просвещение, 1972. – 11 с.