Л.Г. Бордюгов
Донецький НДІ судових
експертиз
ЩОДО ПИТАННЯ ПРО ПРИЗНАЧЕННЯ СУДОВИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ЕКСПЕРТИЗ ДО ПОРУШЕННЯ
КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ
Найбільшою екологічною небезпекою є екологічні злочини,
адже саме вони наносять найбільшу екологічну шкоду навколишньому середовищу й
найчастіше приводять до екологічних катастроф.
Високий ступінь суспільної небезпеки цього виду
правопорушень, обумовлений тим, що об’єктом
їхнього зазіхання є стабільність навколишнього середовища й
природно-ресурсний потенціал, а також гарантоване ст. 50 Конституції
України право кожного на безпечне для життя та здоров’я навколишнє середовище [1].
Кримінальні справи щодо фактів здійснення екологічного
злочину порушуються при наявності підстав, передбачених
кримінально-процесуальним законодавством.
Підставами до порушення розглянутих кримінальних справ
можуть бути:
- повідомлення громадських організацій, ЗМІ, окремих
громадян;
- документи, що містять відомості про такі
порушення, природоохоронних і інших відповідних служб;
- безпосереднє виявлення ознак такого злочину
правоохоронними органами.
Теорія кримінального процесу розглядає порушення
кримінальної справи у якості першої початкової стадії кримінального
судочинства. Відповідно до кримінально-процесуального закону слідчі дії
проводяться в процесі досудового та судового слідства.
Загальновідомо, що якщо в процесі
розслідування чи розгляду в суді кримінальної справи “необхідні наукові,
технічні чи інші спеціальні знання”[2], то призначається судова експертиза
(ст.75 КПК України), яка проводиться особою, що володіє необхідними знаннями
для дачі висновку з досліджуваних питань, тобто судовим експертом, наділеним
відповідними процесуальними правами й обов’язками.
У
відповідності зі ст.1 Закону України “Про судову експертизу” – “Судова
експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних
об’єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, що
перебуває у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду”.[3]
Судова експертизи є основною формою
використання спеціальних знань у кримінальному судочинстві. Судові експертизи є
найбільш досконалою та відпрацьованою формою використання спеціальних знань під
час розслідування злочинів, прийнятті судових рішень [4, с.128].
Аналіз судових експертиз та
досліджень, щодо фактів порушень екологічного законодавства, проведених у
Донецькому науково-дослідному інституті судових експертиз, свідчить про те, що
термін від моменту події до надходження матеріалів для проведення судових
екологічних експертиз становить значний час, іноді навіть більше року.
Нерідко у матеріалах кримінальної справи, не міститься
необхідних даних, які потрібні для дослідження. Іноді такі дані на момент
призначення експертизи добути вже неможливо, у зв’язку зі зміною обстановки
місця події, змінами у документах і таке інше.
Тому при проведенні огляду місця події,
яка пов’язана з порушенням екологічного законодавства, огляду і вилучення
документів бажана участь спеціаліста, що володіє знаннями в галузі екологічної
експертизи, оскільки він може, залежно від обставин події з урахуванням
подальшої перспективи проведення судової екологічної експертизи, визначити
перелік необхідних даних, необхідної документації для вирішення питань розслідування.
Тож на наш погляд було б доцільним розпочинати експертне
дослідження надзвичайної екологічної події вже при огляді місця події, та
огляді документів. Отже, коли б призначення та проведення судової екологічної
експертизи було можливим до порушення кримінальної справи, добути необхідні для
розслідування дані та документи було б значно простіше.
Тому вважається слушною пропозиція щодо надання права
правоохоронним органам призначати судові експертизи до порушення кримінальної
справи, для чого необхідно внести відповідні зміни до ст.75 КПК України. На
користь цієї точки зору говорить і те, що в багатьох країнах подібні зміни до
законодавства вже було внесено. Так наприклад,
частиною 2 ст. 226 КПК Республіки Білорусь передбачено, що “до порушення
кримінальної справи…допускається призначення судово-медичної експертизи для
визначення причин смерті та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень та інших
експертиз, висновки яких можуть мати істотне значення для вирішення питання про
порушення кримінальної справи”[5], частиною
2 ст. 242 КПК Республіки Казахстан також передбачено, що “У випадках, коли
ухвалення рішення про порушення кримінальної справи неможливо без провадження
експертизи, вона може бути призначена до порушення кримінальної справи”[6].
Якщо ввести таку норму, це надасть право слідчим органам
призначати судові експертизи, в тому числі й судові екологічні експертизи, до
порушення кримінальної справи. Це може сприяти підвищенню оперативності
виявлення й дослідження речових доказів, скороченню термінів розслідування
злочинів та може стати серйозним внеском у реформу кримінально-процесуального
законодавства України. [7, с.216-217]
У спеціальній літературі, присвяченій питанням загальної
теорії криміналістики та судової експертизи, неодноразово ставилось питання про
можливість проведення судової експертизи до порушення кримінальної справи [8,
с.174-178; 9. с.50-57].
В наш час на практиці до порушення кримінальної справи
проводиться дослідження спеціаліста, результатом якого є висновок спеціаліста.
Як правило таке дослідження призначається слідчим для вирішення питання про
наявність підстав щодо порушення кримінальної справи. Проведення такого
дослідження – непроцесуальна форма використання спеціальних знань. Воно має
низку переваг, але має і свої недоліки, а саме, як правило в процесі проведення
такого дослідження об’єкти, що досліджуються, можуть бути частково, або
повністю знищені, що унеможливлює проведення експертизи, після порушення
кримінальної справи, не тою особою, що проводила дослідження до порушення кримінальної
справи. Спеціаліст, який проводить дослідження до порушення кримінальної
справи, не попереджається про кримінальну відповідальність за надання завідомо
неправдивого висновку. Чим більше проходить часу, тим більше вірогідність того,
що об’єкти дослідження можуть змінитися. Для того, щоб не було часового
розриву, який може стати причиною втрати тих чи інших об’єктів для експертного
дослідження, безумовно доцільно призначати та проводити судові експертизи до
порушення кримінальної справи. [10, с.66]
Все це свідчить, про необхідність надати право слідчим
органам призначати судові експертизи до порушення кримінальної справи.
Ми згодні з точкою зору Р.С. Бєлкіна, щодо того, що
“немає скільки-небудь серйозних перешкод для прийняття законодавцем рішення про
можливість проведення експертизи в стадії порушення кримінальної справи” [11,
с.612].
У спеціальній літературі відмічається, що призначення
судової експертизи до порушення кримінальної справи не тягне за собою суттєвого
обмеження законних прав та інтересів зацікавлених у результаті справи осіб.
“Проведенням експертизи до порушення кримінальної справи права та інтереси
зацікавлених у результаті справи діла осіб (підозрюваного, обвинуваченого,
потерпілого) не обмежуються. На цій стадії ще немає ні підозрюваного, ні
обвинуваченого, а потерпілий (який також не одержав свого процесуального
статусу), як правило, сам зацікавлений у проведенні експертизи” [9. с.54].
Тож доповнення змісту статті 75 КПК України, щодо
призначення та проведення судових експертиз, в тому числі й екологічних, до
порушення кримінальної справи, тобто на етапі перевірки повідомлень про
злочини, мають принципове значення тому, що будуть сприяти:
- підвищенню рівня якості матеріалів перевірки повідомлень про злочини;
- виключенню можливості втрати або суттєвих змін стану об’єктів дослідження, які в подальшому можуть бути
використані, як речові докази;
- зменшенню ризиків помилкових рішень з боку слідчих при порушенні
кримінальних справ;
- усуненню дублювання роботи спеціалістів на стадії перевірки повідомлень про злочини та експертів після
порушення кримінальної справи;
- зменшенню витрати часу працівників правоохоронних органів при перевірці
повідомлень про злочини, які сьогодні залучають для цього спеціалістів, а
потім, в ході розслідування кримінальних справ, призначають судові експертизи,
і судові експерти досліджують ті ж самі об’єкти, що і спеціалісти.
Література.
1. Конституція України: Прийнята на
п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. – К.: Преса України, 1997.
– 80 с.
2.Уголовно-процессуальный кодекс
Украины (с изменениями и дополнениями по состоянию на 1 апреля 2003 года) – Х.:
000 “Одиссей”. – 2003. – 288 с.
3. Закон України “Про судову
експертизу” від 25 лютого 1994 р. № 4038-ХІІ, //Відомості Верховної Ради (ВВР),
1994, № 28, ст.232/ Вводиться в дію Постановою ВР №4038а ХІІ (4038а-12) від
25.02.94, ВВР,1994, №28, ст.233/ Із змінами, внесеними згідно із Законами:
№662-ІV (662-15) від 03.04.2003, ВВР. 2003, №27, ст.209 – набуває чинності
01.08.2003 року; № 1992-ІV (1992-15) від 09.09.2004.
4. Водоп’ян Н.Ф., Кушакова Н.О.
Особливості призначення та проведення повторних і додаткових експертиз //Теорія
та практика судової експертизи і криміналістики. Збірник науково-практичних
матеріалів. Випуск 5/ Міністерство юстиції України, Харківський
науково-дослідний інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса;
Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого; Ред. колегія:
М.Л. Цимбал, В.Ю. Шепітько, Л.М. Головченко та ін. – Харків: Право, 2005. –
С.127-132.
5.
Уголовно-процессуальный кодекс Республики Беларусь от 16 июля 1999г. № 295-3
//[Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://pravo.kulichki.com/.
6.
Уголовно-процессуальный кодекс Республики Казахстан от 13 декабря 1997г. №
206-1 //[Электронный ресурс]. – Режим доступа: http: //kazref.narod.ru/zakon/codec/RUS_ugolovprocess_kodeks.html.
7. Авдєєва Г.К. Проблеми використання
спеціальних знань при дослідженні контрафактної аудіовізуальної
продукції//Вісник Академії правових наук України, 2005. – № 3 (42). –
С.211-218.
8.
Нагнойный Я.П. О возможности назначения судебной экспертизы до возбуждения
уголовного дела //Криминалистика и судебная экспертиза: Респ. межвед. сб.
научн. и научно-метод. работ. – К.: Редакционно-издательский отдел МООП УССР, 1967.
– Вып.4. – С.174–178.
9.Белкин
Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. От теории – к практике.
– М.: Юрид.лит., 1988. – 304 с.
10.
Медведева С.Н. К вопросу о назначении и производстве криминалистических
экспертиз до возбуждения уголовного дела. Вестник криминалистики / Отв. ред.
А.Г. Филиппов. Вып.1 (21). М.: Спарк, 2007. – С.64-66.
11.
Белкин Р.С. Курс криминалистики: Учеб. пособие для вузов. – 3-е изд.,
дополненное. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. – 837 с.
Бордюгов Леонід Григорович, заступник директора по НДР Донецького НДІ судових експертиз,
83102, м. Донецьк-102, вул.
Лівенка, б.4, тел. (062) 312-59-48;