Психология и социология / 12 Социальная психология

Киридон Євгенія Петрівна,

аспірантка лабораторії соціальної психології Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України (м.Київ)

Взаємодії у професійній діяльності типу „людина-людина”: гендерний аспект

Пошук факторів оптимізації професійної діяльності є актуальним завданням психологічної науки та діяльності як специфічного виду людської активності, спрямований на творчі перетворення, вдосконалення дійсності і самого себе [1, 657]. Фактор особливостей взаємодії людини з об’єктом праці покладеним в основу класифікації професійної діяльності за Клімовим Є.А. Розрізняють п’ять типів професій: „людина-природа”, „людина-техніка”, „людина-знакова система”, „людина-художній образ”, „людина-людина”. Особливістю об’єкту професій типу „людина-людина” є те, що робота передбачає взаємодію з людьми, групами, колективами.

На думку С.Бем, Р.Гріна, Є.Ільїна, та інших, значне місце в рольовому репертуарі людини займає її гендерна ідентифікація Чоловічність і жіночність виражаються в стилі одягу, у ході й мовленні, в манерах, захопленнях, у будь-яких інших формах поведінки. У той час жодна поведінка, окрім репродуктивної, сама по собі не є винятково чоловічою чи суто жіночою [5, 4]. Недоліки формування гендерних ролей ведуть до порушення статевої та генетичної ідентичності, а ті, послаблюючись, стають причиною проблем людини, пов’язаних із труднощами міжстатевих контактів [4, 3].

У чоловіків у когнітивній сфері домінує традиційне уявлення про соціальні ролі жінок у суспільстві („слабка стать”), про своє переважання в сфері політики. Звідси випливають численні спроби професійної деградації жінок і в той же час заступницька підтримка. А у жінок домінує уявлення про те, що право бути „на рівних” у політичній сфері у чоловіків треба відвойовувати в жорсткій битві за встановленими нормами і правилами.

У мотиваційній сфері у чоловіків домінує мотив вийти переможцем за всяку ціну, дискваліфікуючи співрозмовника з одного боку і підкреслюючи власну неперевершеність і свої досягнення – з іншого. В той час у жінок у мотиваційній сфері превалює мотив уникнення відкритої конфронтації, прагнути до акцентування спільності, не помічаючи особисту ворожнечу [4, 188]. Крім того, дослідження особливостей реального виявлення психології жінок свідчить про те, що жінки орієнтовані на міжособистісне спілкування більшою мірою, ніж чоловіки; вони легше адаптуються до нових соціальних умов, більш відкриті та відповідальні, цілеспрямовані, активні, врівноважені, уважні, дружелюбні, чуйні, соціально компетентні, мають мобільне мислення, здібність до аналізу та оцінки ситуації, готовність до прийняття рішень, уникають конфліктів. Цікавим фактом є те, що успішній самореалізації жінки сприяють як високий рівень освіти її матері, так і наявність у жінки в дитинстві добрих стосунків з батьком, його підтримка прагнень дівчини до професійного самовизначення [2, 275].

Труднощі для взаєморозуміння створюють також і стилі комунікативної поведінки чоловіків і жінок. Чоловіча стратегія у спілкуванні напориста, активна, агресивна, вона орієнтована на монолог. Жіноча стратегія – гнучка, динамічна. Свідомо чи несвідомо жінка в процесі спілкування має на меті підтримку позитивної емоційної атмосфери, налаштована на отримання згоди. Відповідно чоловіки відчувають себе комфортніше в ситуації публічного виступу, жінки – у приватній бесіді.

Чоловіки частіше починають бесіду, частіше перебивають співрозмовника, ствердження формулюють у формі безапеляційних суджень, запитують з метою отримання інформації, незгоду висловлюють відкритим протестом. Жінки ж часто формулюють ствердження у формі запитань, частіше ставлять запитання, причому – з метою продовження бесіди; незгоду частіше виражають мовчанням; у власних реакціях вони орієнтуються на репліку комунікативного партнера.

Жінки в розмові активно встановлюють зовнішній зв’язок, часто використовують слово „так” для того, щоб сказати: „Так, я уважно слухаю”. Тоді як чоловіки кажуть „так” лише тоді, коли висловлюють згоду [3, 119].

За даними новітніх психологічних досліджень, чоловіки з фемінними рисами у структурі особистості, виявляють схильність до більш інтенсивного застосування у міжособистісному спілкуванні неусвідомлених механізмів так званого „психологічного захисту”, що розглядається як ознака виявлення наявності певного внутрішньоособистісного конфлікту, тобто невротизуючого фактору. На думку Носенко Є.Л., гендерна ситуація у суспільстві, при якій жінка з високим рівнем домагань вимушена виборювати собі право на самореалізацію й максимальне повне виявлення своїх можливостей, призводить до формування у неї маскулінних рис у структурі особистості, що інтенсифікує виявлення механізмів психологічного захисту, у тому числі непродуктивних для гармонійного міжособистісного спілкування [2, 276].

Відомо, що фемінні особистості мають високу тривожність, невпевнені у собі, легко піддаються нав’язуванням певних точок зору, а маскулінні характеризуються дефіцитом емпатії, здатністю до емоційної опіки та підтримки. Саме тому слід враховувати ці фактори (з метою їх усунення) під час оптимізації взаємодії у професійній діяльності типу „людина-людина”.

Список використаних джерел

1. Немов Р.С. Психология : – М.: Гуманит. изд. Центр ВЛАДОС, 2002.–688с.

2. Носенко Е.Л. Психологічні аспекти феномена культурної інерції та актуальність гендерної рівноваги у суспільстві // Гендер : реалії та перспективи в українському суспільстві – К.: ПЦ „Фоліант”, 2003. – С.274-276.

3. Пчелінцева О.Е. Комунікативна поведінка людини : гендерний аспект // Гендер: реалії та перспективи…– К.: ПЦ „Фоліант”, 2003. – С.118-120.

4. Табурова С.К. Эмоции в речи депутатов бундестага: мужские и женские преференции // Гендер как интрига познания.–М.: «Рудомино»,2000.–С.168-191.

5. Чухим Н.Д. Гендер та гендерні дослідження в ХХ столітті // Рівність жінок та чоловіків: „Світові тенденції і українські реалії”. – К.:, 2001. – С.59-65.