Економічні науки/ 3.Фінансові відносини

Новак У.П., Бандура Н.Б.

Національний лісотехнічний університет України

Проблеми фінансування природоохоронної діяльності

 

В умовах прискореного економічного розвитку стан навколишнього середовища та використання природних ресурсів потребує глибокого аналізу та дослідження. В даному контексті особливо гостро постає проблема фінансування природоохоронної діяльності, яке є складовою економічного механізму природокористування.

Економічний механізм екологічного управління станом на сьогоднішній день оперує переважно групою таких регуляторів, які змушують підприємства-товаровиробники обмежувати свою природо руйнівну діяльність згідно вимог нормативно-правових актів. Однак не спонукає до впровадження екологічно безпечних способів введення господарства, обмежує застосування природоохоронних технологій, що призводить до погіршення якості навколишнього середовища.

Загалом фінансування заходів природоохоронної діяльності здійснюється за рахунок державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів підприємств, державного та місцевих фондів охорони навколишнього середовища, добровільних внесків юридичних та фізичних осіб, інших коштів.

Кошти державного бюджету формуються за рахунок зборів за спеціальне використання природних ресурсів, за забруднення навколишнього природного середовища; штрафів та позовів на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Система зборів за забруднення навколишнього середовища діє однаково як щодо невеликих підприємств-забруднювачів, так і щодо великих підприємств, що призводить до необґрунтовано великих адміністративних затрат контролюючих органів і до низької ефективності контролю. База оподаткування збору є занадто вузькою і не охоплює низку видів забруднення навколишнього середовища [3].

Базовим механізмом державного фінансування природоохоронної діяльності є Державний і місцеві фонди охорони навколишнього середовища [3]. Існуючий порядок їх функціонування не сприяє ефективній природоохоронній діяльності та раціональному використанню природних ресурсів. Невикористанні кошти цих фондів усіх рівнів наприкінці року перераховуються в загальні доходи відповідних бюджетів і значна їх частина використовується не за цільовим призначенням [1].

Не можна не погодитись з Літваком С. [2], що головними недоліками системи фінансування природоохоронної діяльності є:

-         розпорошення обмежених коштів із цих джерел, їх витрачання без координації з метою фінансування на території регіону визначених пріоритетних природоохоронних заходів;

-         спрямування коштів з цих джерел на поточні витрати, а не на капітальні.

Крім того, слід зазначити, що природоохоронна діяльність в Україні не має значного зацікавлення з боку суспільства, громадськості, а тому і відсутність належного фінансування не супроводжується належною критикою.

Платники екологічних і ресурсних платежів не зацікавлені як у відрахуванні коштів до природоохоронних фондів, так і в здійсненні природоохоронних заходів. Це пов’язано з тим, що підприємства, які сплатили екологічні збори за використання ресурсів і платежі за забруднення навколишнього середовища, не отримують відчутної економічної підтримки у реалізації власних природоохоронних заходів. Тому природокористувачі розглядають екологічні платежі як додатковий податок і прагнуть будь-якими засобами їх занизити [1].

Одним з важливих шляхів залучення коштів для фінансування природоохоронної діяльності є добровільні пожертви населення і нагромадження коштів, що надходять до місцевих екологічних фондів. Однак цей шлях ще не має чіткого організаційно-адміністративного механізму реалізації [3].

Таким чином, необхідно створити такі умови фінансування природоохоронної діяльності, які задовольняли б таким цілям:

-   визначення природоохоронної діяльності пріоритетним напрямком державного фінансування;

-   наявність єдиного нормативно-правового акту, який би детально визначав порядок та умови фінансування природоохоронної діяльності;

-   наявність альтернативних позабюджетних джерел фінансування природоохоронної діяльності;

-   пропагування застосування у виробничо-господарській діяльності природоохоронних заходів.

Отже, удосконалення формування джерел фінансування природоохоронних заходів та діючого економічного механізму природокористування в умовах переходу до ринкових відносин повинно стати органічною складовою системи управління і регулювання економіки, стимулювати охорону навколишнього середовища і раціональне використання природних ресурсів шляхом створення відповідних економічних умов.

 

Література:

1. Дідух В.Р. Економічні механізми реалізації державної екологічної політики / В.Р. Дідух. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: visnyk.sumdu.edu.ua/arhiv/2008/1(111)/12-Kost_Mar.pdf

2. Літвак С. Основні шляхи вдосконалення механізму фінансування природоохоронної діяльності в Україні / С. Літвак. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nikportal.net/story.php?id=1424&pers=user

3. Хлобистов Є. Фінансові механізми управління охороною довкілля та природокористуванням в Україні / Є. Хлобистов / Управління у сфері охорони довкілля та природокористуванням в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення. – К.: ВЕГО “Мама-86”, 2003. – С. 115-131