Экономические науки/ 9. Экономика предприятия

ас. Белоусова И.Н., Гуменюк О.В.

Донецкий национальный университет экономики и торговли имени Михаила Туган-Барановского, Украина

Аналіз методів оцінки ефективності інноваційних проектів

 

Обґрунтування ефективності інновацій­них проектів та їх попередній аналіз необхідний для того, щоб уникнути несподіва­нок на подальших етапах роботи над проектом і досягти результату найбільш ощадливим спосо­бом. Наскільки є важливим аналіз ефектив­ності проекту, обґрунтування його вірогіднос­ті і своєчасності виконання робіт з оцінки ефективності проекту вже на передінвестицій­ній стадії проектування, можна зрозуміти, ви­ходячи з переконливих даних Світового банку. Так, витрати на доінвестеційні дослідження складають такі частки від загальної вартості проекту: формування інвестиційного задуму (ідеї) проекту - 0,2-1,0%; дослідження інвес­тиційних можливостей (обґрунтування інвес­тицій, ТЕО) - 0,25-1,5%; техніко-економічні дослідження для невеликих проектів - 1-3%, для великих - 0,2-1% [1].

Метою дослідження є аналіз методів ефективності інноваційних проектів, систематизація їх недоліків та переваг.

Проблема оцінки  інноваційних проектів достатньо глибоко розглянута в літературних джерелах. Важливу інформацію можна знайти в роботах таких авторів як Кобилянський Л.С., Бернс В., Лахтин В.А., Оголева Л.Н., Шеремет А.Д., Мазур І.І., Холод Б.І. та ін.

Питання техніко-економічного обґрунтування і вибір методів оцінки ефективності про­ектів є одними з основних при розробці кон­цепції проекту. Методи, що використовують на практиці для того, щоб полегшити процес прийняття рішень відбору проекту та оцінки його переваги, можна розділити на дві групи: перша - методи з використанням некіль­кісних показників; друга - методи з використанням вартіс­них кількісних показників.

З огляду на те, що успіх реалізації проектів пов'язаний з невизначеністю і ризиком, Г. Краух [2] на основі критеріїв, що включають негрошові фактори пропонує порівнювати й оцінювати альтернативні проекти з ураху­ванням імовірності успіху на основі так звано­го показника їхньої ефективності. Передумо­вою до використання цього методу служить наявність достатньої інформації про можли­вість реалізації проекту, а в якості спрощених критеріїв використовуються: (N) - ефект дея­кої новації (наприклад, технології) протягом й повного життєвого циклу. (Е) - імовірність успі­ху; (К) - сумарні поточні витрати і капвкла­дення аж до практичного впровадження; (V) - ­наявність відповідного науково-технічного й адміністративного персоналу, а також науково-технічної бази; (S) - стратегічна цінність, включена в проект. Відповідно до прийнятих значень запропонований показник ефективності приймає вигляд:

У роботі Г. Лахтина [4] формула розрахунку при­бутковості проекту представлена таким чи­ном:

Імовірність             Імовірність               Річний             Ціна                Період

наукового      *      комерційного    *       обсяг      *    одиниці     *     стійкого

успіху (%)               успіху (%)               продажу       продукції             збуту

П =

  Вартість                                   Витрати                                         Витрати

досліджень         +         виробничо-технічного         +         просування товару

та розробок                               освоєння                                        на ринок

 

Метод чистого дисконтованого доходу чи майбутніх наявних надходжень, приведених в оцінці даного часу, передбачає зміну грошової оцінки в часі на основі перерахування усіх майбутніх надходжень по проекту в оцінці да­ного часу. Для розрахунку використовується рівняння [6]:

де: Фі = (Пі – Оі), грошовий потік як різни­ця між припливами (Пі) і відтоками (Оі) в і рік, тобто річний прибуток; n - кількість років; а – коефіцієнт дисконтування:

Таким чином, усі методи можна представити у вигляді таблиці:

Таблиця 1

Переваги і недоліки методів оцінки ефективності інноваційних процесів

Автори та

назва методу

Переваги

Недоліки

Г. Краух [2]

Такий ефект може носити соціальний, політичний, воєнний чи економічний характер;

Успіх реалізації проектів пов'язаний з невизначеністю та ризиком

Г.Лахтин [4]

Узагальнюються методи розрахунку ефективності дослідниць­ких розробок, що застосовуються в США, міс­тяться висновки щодо визначення показника їхньої прибутковості (П). Розширюється коло проблем з їхньої організації, оцінки, до­бору і фінансуванню (правових, екологічних, соціально-економічних, інституціональних тощо).

Досліджені на основі аналізу публікацій синтетичні показники оцінки ефективності проектів використовуються для того, щоб дати загальне уявлення про пропорцію співвідне­сення порівнюваних проектів.

Метод чистого дискон-тованого доходу (ЧДД) [6]

Показник ЧДД широко використовується в практиці керування проектами в силу таких незаперечних його переваг: дає оцінку при­росту вартості; має властивість адитивності, тобто ЧДД портфеля проектів дорівнює ЧДД усіх вхідних до нього активів, що дозволяє ви­користовувати цей показник при оцінці ефек­ту інвестиційного портфеля; легко може бути модифікований, якщо норма дисконту прий­мається різною за роками; дозволяє зробити правильний вибір при аналізі проектів з нерів­номірними грошовими потоками; дозволяє зробити правильний вибір не тільки при оцін­ці єдиного проекту чи декількох незалежних, але й при порівнянні взаємовиключних про­ектів. Безумовні переваги показника ЧДД не применшують ряд його недоліків у теорії порівняльної ефективності.

Цей показник не дає інформації про відносну ефективність проек­ту, тобто значна величина ЧДД не завжди від­повідає більш ефективному варіанту інвесту­вання; не містить інформацію про те, наскільки безпечні для проекту помилки в розрахунках і недооцінка ризику, тобто про «резерв безпеки проекту»; не дозволяє зроби­ти правильний вибір між проектами з велики­ми і меншими первісними вкладеннями при однаковій величині ЧДД.

 

 

З числа розглянутих економічних критері­їв оцінки ефективності інноваційних проектів тільки показник чистого дисконтованого до­ходу (дисконтоване накопичене сальдо) має властивість адитивності, тобто на його основі можна підсумовувати прибутковість портфеля проектів. Відносні показники використову­ються для порівняльної оцінки ефективності витрат у вигляді грошових потоків і капіталов­кладень (інвестицій) при виборі альтернатив­ного проекту.

Проведений аналіз використовуваних методів оцінки ефективності інноваційних проектів дозволив розкрити недоліки, пов'язані із застосуванням так званих синтетичних негрошових показників, що дає лише загальне представлення про порівнювані проекти.

Подальший розвиток і удосконалювання методів оцінки ефективності інноваційних проектів, спрямований на підвищення та повноту об'єктивності оцінки, а також на підвищення ступеня вірогідності і надійності економічного обґрунтування проектів, буде сприяти зростанню інноваційної привабли­вості проектів, тобто збільшенню припливу інвестицій у вітчизняну економіку.

 

Література:

1.                 Кобилянський Л.С. Управління проектами: навч. посібник. – К.: МАУП, 2002 -546с.

2.                 Бернс В., Хаврвнек П.М. Руководство по оценке эффективности инвестиций М.: АЗОТ «Интерэкспорт», «ИНФРА-М», 1995. – 312с.

3.                 Завлин П.Н., Васильев А.В. Оценка эффективности инноваций. СПб.: Изд. дом «Бизнес-пресса», 1998. – 174с.

4.                 Лахтин Г.А. Тактика науки. Новосибирск: «Наука», 1969. – 452с.

5.                 Инновационный менеджмент. Под ред. Л.Н. Оголевой. М.: ИНФРА, 2003;

6.                 Мазур И.И., Шапиро В.Д. Управление проектами: Справочное пособие. М.: Высшая школа, 2001. – 213с.