Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Тимошик С.В., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Мислення школярів середнього шкільного віку та його види.

Технічне мислення виявляється при розв’язуванні технічних задач. Для нього характерне постійне звертання до теорії і практики, оперування просторовими й іншими уявленнями і співвідношеннями, що супроводжують розумову діяльність у процесі праці, оперативність у прийнятті рішень. Практичне мислення має місце головним чином при розв’язуванні практичних задач із наочно-дійовим змістом.

Технологічне мислення, що полягає у мисленнєвій здатності людини до перетворювальної діяльності з метою створення матеріальних і духовних цінностей для блага людини, суспільства, природного середовища, в узагальненому опосередкованому віддзеркаленні індивідом науково-технологічної сфери. Технологічне мислення спрямоване на пошук оптимальних засобів перетворення речовини, енергії та інформації на необхідний для людини продукт. У ньому вирізняються такі особливості:

- спрямування не стільки на пізнання оточення, скільки на зміну його в інтересах людини;

- змінюються функції знань, які повинні мати комплексний характер і містити гностичний, пошуковий та перетворювальний аспекти, сприяти відкриттю ще непізнаних об’єктів і процесів;

- чільне місце посідають методи і засоби (технології) засвоєння нового матеріалу;

- тісно пов’язане з рефлексією, вмінням створювати образ оптимального кінцевого результату;

- є проектним і являє собою процес узагальненого й опосередкованого пізнання дійсності, під час якого людина застосовує технологічні, технічні, економічні та інші знання у процесі виконання проектів створення товарів або послуг від ідеї до її реалізації, тобто покликане активізувати проектну діяльність людини;

- спрямоване в майбутнє, виникає «час-свідомість». Це зумовлює необхідність постійного зростання рівня технологічної культури людини, а разом і відповідальності кожного за сьогодення та майбутнє.

Інтуїтивне мислення – мислення, яке відбувається шляхом зміни інтуїтивної логіки. Акт інтуїтивного пізнання відбувається "миттєво" шляхом "інсайту". Інтуїтивне мислення, як зазначає О.Губенко, дає змогу бісоціювати незалежні ідеї, не пов'язані між собою у формально-логічному розумінні. Як наголошує вчений, таке мислення часто суперечить загальноприйнятим поглядам і думкам, буденній свідомості та чуттєвому досвіду. Стадіями інтуїтивного мислення є інтуїції ідей, а також мисленнєві дії. Дослідницький пошук при цьому не завжди усвідомлюється.

Особливо складним є логічне мислення, при якому людина спирається на урахування можливості очікуваних подій. Формування логічного мислення - це цілеспрямований і систематичний розвиток усіх якостей, властивих природно-науковому мисленню, комплексу мисленнєвих умінь, що лежать в основі наукового пізнання, в органічній єдності з формами вияву мислення, які обумовлені специфікою самої математики, з акцентом на поступовий розвиток науково-теоретичного мислення» (Ю.Колягин). Це визначення підкреслює нерозривний зв'язок природно-наукового та математичного мислення, однак застосування його на практиці викликає труднощі.

У мисленні, як зауважує В.Паламарчук, можна виділити такі основні компоненти: змістовий (знання), операційний (способи діяльності) і мотиваційний (спонукання до дії) в їх взаємозв'язках.

Аналіз такої структури логічного мислення учня, а також відношення між його компонентами, дозволяють зробити висновок: до процедур пошуку й розробки засобів розвитку логічного мислення учнів можна віднести такі операції:

- визначення вихідного рівня розвитку логічного мислення;

- проектування можливих змін у логічному мисленні;

- визначення змісту та характеру дій, необхідних для реалізації змін, що проектуються.

Дитиною інколи треба керувати, але дуже мало, непомітним для неї чином. Якщо вона помиляється, залиште її в спокої, не виправляйте помилок, мовчіть і чекайте поки вона сама не буде в змозі побачити їх і виправити, або саме найбільше, зробіть у зручному випадку викладку, яка дала б йому помітити свій промах. Якби вона не помилялася б, вона так добре не навчилася б.

Якщо дитина сама звертається до вас з запитаннями, відповідайте стільки скільки треба для того, щоб задовольнити його допитливість, а не перенасичувати його.

Проаналізувавши роботи педагогів і психологів, котрі займаються проблемою формування пізнавальних умінь, можна сказати, що інтелектуально-логічні уміння - це здатність успішно проводити операції логічного мислення, зокрема такі: аналіз, синтез, порівняння, класифікація і систематизація понять і фактів; встановлювати причинно-наслідкові зв'язки; виділяти загальне, особливе та одиночне тощо, послуговуючись науковими знаннями з психології та педагогіки в момент оперативного розгляду.