Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Салівоненко Н.В., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Сутність технологічної культури

Сучасний світ, який розростається дуже швидко, вимагає від людини нового ставлення до себе. Різні техніко-екологічні катастрофи та катаклізми виникають через те, що людина не замислюється над наслідками, створює окремі предмети та технології, які не поєднуються з оточенням. Наразі проблема полягає в тому, що в умовах найскладніших проектів і рішень помітити «невимірюваний простір», не володіючи технологічною культурою, неможливо.

Кожна людина повинна вміти, спираючись на наукові знання, комплексно підходити до вибору способів своєї діяльності та оцінювання її результатів. Способи діяльності становлять культури. Отже, технологічну культуру можна вважати одним із типів універсальної культури.

Якщо розглядати технологічну культуру в соціально-культурному розрізі, її треба сприймати як узагальнення – універсальну культуру. Вона характеризує сучасну історичну епоху, сучасне технологічне суспільство, визначається рівнем розвитку наукових знань, технічних засобів і різних видів технологій матеріального й духовного виробництва, змістом суспільного життя та перетворювальної діяльності людей, зразків поведінки, мислення і світогляду. Технологічна культура – створене самою людиною сучасне штучне середовище існування й самореалізації, джерело регулювання соціальної взаємодії та поводження з людьми і природою.

У звичному, вузькому плані технологічна культура – це рівень оволодіння людиною формами, способами професійної, соціокультурної діяльності та свідомого підпорядкування ціннісним соціокультурним пріоритетам; рівень оволодіння загальними формами реалізації мистецтва планування, прогнозування, творення, виконання й оформлення.

Технологічна культура як одна з універсальних культур, фундаментальних складових загальної та професійної культур впливає на все життя людини та суспільства. По-перше, вона передбачає наявність у людини системи технологічних знань, умінь і технологічно важливих якостей. По-друге, технологічна культура формує певний технологічний погляд на світ і виявляється в технічному світогляді, в основі якого лежить глобальний планетарний погляд на світ, що є поєднанням біосфери, техносфери та ноосфери. Центром цієї системи є людина, яка своїм розумом свідомо підтримує рівновагу у світі.

Технологічна культура має гносеологічні наслідки і впливає на спосіб та характер мислення людини. Тобто складовою частиною технологічної культури є технологічне мислення – мисленнєва здатність людини до перетворювальної діяльності щодо створення матеріальних і духовних цінностей для блага людини, суспільства, природного середовища, узагальнене опосередковане віддзеркалення індивідом науково-технологічної сфери. Технологічне мислення спрямоване на пошук оптимальних засобів перетворення речовини, енергії та інформації на необхідний для людини продукт. У ньому вирізняються такі особливості:

- спрямування не стільки на пізнання оточення, скільки на зміну його в інтересах людини;

- змінюються функції знань, які повинні мати комплексний характер і містити гностичний, пошуковий і перетворювальний аспекти, сприяти відкриттю ще не пізнаних об’єктів і процесів;

- провідне місце посідають методи і засоби (технології) засвоєння нового матеріалу;

- тісно пов’язане з рефлексією, вмінням створювати образ оптимального кінцевого результату;

- є проектним і являє собою процес узагальненого й опосередкованого пізнання дійсності, під час якого людина застосовує технологічні, технічні, економічні та інші знання у процесі виконання проектів створення товарів або послуг від ідеї до її реалізації, тобто покликане активізувати проектну діяльність людини;

- спрямоване в майбутнє, виникає «час-свідомість». Це зумовлює необхідність постійного зростання рівня технологічної культури людини, а разом і відповідальності кожного за сьогодення та майбутнє.

В умовах постійного втручання людини у розвиток природних і соціальних процесів нового звучання набувають питання етики, відбувається процес формування нової техноетики.

Етичні уявлення сучасної людини сягають у попередню антропологічну культуру і тепер вже не відповідні вимогам сучасності. Уявлення про волю, відповідальність, незалежність особистості тощо треба переглянути. Але це відбувається повільно, а нові проблеми виникають швидше. Досі природу, живу і неживу, вважають лише джерелом продуктів і сировини, які споживаються або переробляються людиною. Окремі компоненти не сприймаються як етичні партнери. Через те, що етична ситуація – породження технологічної культури – радикально вирізняється серед інших, необхідно говорити не просто про етику, а про техноетику.