Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

 

Русняк В.С., Коломієць Ю.В.

 

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

 

Знакове походження креслення як засобу пізнавальної діяльності людини

 

Термін «креслення», так само як більшість термінів, що ставляться до знаків, неоднозначний, оскільки його ознаки можуть бути сформульовані в термінах різних вимірів. Так, представник формальної логіки схильний розглядати як креслення аксіоматичну систему, незалежно від того,  чи позначає ця система які-небудь об’єкти й чи використає її реально яка-небудь група інтерпретаторів; представник емпіризму, навпроти, схильний підкреслювати необхідність зв’язку знаків з об’єктами, які вони позначають і властивості яких вони вірно констатують; і нарешті, представник прагматизму схильний розглядати графічну мову як тип комунікативної діяльності, соціальної по походженню й сутності, за допомогою якої члени соціальної групи більш успішно задовольняють свої індивідуальні й загальні потреби. Перевага дослідження, що враховує три виміри, полягає в тому, що воно визнає обґрунтованими всі ці точки зору, оскільки вони відбивають три аспекти того самого явища.

          Отже, креслення як система взаємозалежних знаків має таку синтактичну структуру, що деякі із припустимих у ній сполучень знаків можуть функціонувати як твердження, і має такі знакові засоби, які можуть бути загальними для багатьох інтерпретаторів. Синтактичі, семантичні й прагматичні аспекти такої характеристики креслення стають зрозумілішими, коли розглянути відповідні частини семіотики. Якщо повна характеристика окремого знака можлива лише тоді, коли зазначене його відношення до інших знаків, до об’єктів і до його користувачів, те й вичерпна характеристика  графічної мови можлива лише при вказівці того, що  буде названо синтактичними, семантичними й прагматичними правилами, що управляють знаковими засобами. Необхідно відзначити, що запропонована  характеристика креслення є в точному значенні семиотичною, що враховує всі три виміри; ми позбудемося від багатьох непорозумінь, якщо усвідомлюємо, що слово «креслення» у звичайному використанні часто означає лише один з аспектів того, що є креслення в повному розумінні слова.

          Для здійснення своїх власних завдань креслення визначає свій вимір функціонування знаків – строго регламентований порядок побудови різних за параметрами ліній (знакових засобів) формує  інформаційну систему.

Доведено, що при наявності безлічі знаків, використовуваних тим самим інтерпретатором, завжди існує можливість певних синтактичних відносин між знаками. Синтактична структура креслення - це взаємозвязок знаків, обумовлений взаємозвязком реакцій, результатом або частиною яких є знакові засоби.

Тож,  якщо розглядати питання, що саме в кресленні слід вважати знаком, з точки зору білатеральної теорії, яка займає  все ж більш переконливі позиції в семіотичній теорії, зокрема завдяки останнім дослідженням Чарльза Вільяма Моріса, то можна констатувати, що найменшою  одиницею є точка. Оскільки во­на є односторонньою одиницею (має тільки план вираження і не має значення), її не можна вважати знаком. Це одиниця, яка служить для побудови і розрізнення зна­ків.

Лінія є двосторонньою одиницею, тобто має і план вираження, і план змісту.  Однак ці значення не реалізуються самостійно, а тільки в складі комплексного зображення. Відокремлена лінія не може виступати одиницею комунікації самостійно. Вра­ховуючи  все вищесказане про пряму, її можна  вважати  як  знаком так і напівзнаком.

Лінія (наприклад основна суцільна, що зображує контур предмета) виконана за певними правилами - двостороння одиниця, якій притаманні всі знакові функції, через що є підстави вважати її   знаком.

Лінія (наприклад тонка суцільна - виносна, розмірна) виконана за певними правилами –  напівзнак.

Креслення не є знаком, бо складається зі знаків і нале­жить до рівня структур.

У кресленні так само як і у лінгвістичній знаковій теорії можна виділити  субзнаковий, знаковий і суперзнаковий рівні. Точки належать до субзнакового рів­ня,  лінії - до знакового,  креслення - до суперзнакового.

Тож креслення можна назвати системою знаків, які  передають інформацію  про об’єкти навколишнього середовища.