Педагогические науки/5.Современные методы преподавания

Дротік В.А., ст. викладач; Марченко Я.С., студентка

Гірничий факультет Української інженерно-педагогічної академії

Методика проведення практичних занять з фізики

Практичні заняття є найважливішим структурним елементом предметної підготовки з фізики в технічному вузі. Одна з переваг практичних занять у порівнянні з іншими видами аудиторної роботи студентів полягає в тому, що вони об’єднують теоретико–методологічні знання і практичні вміння студентів в єдиній навчально–дослідницькій діяльності. Ефективність навчально-пізнавальної діяльності студентів значною мірою залежить від уміння викладачів вдало обирати і застосовувати методи і прийоми навчання.

Практичні методи навчання з фізики передбачають різні види діяльності студентів і викладачів, а також самостійність студентів у навчанні. До них відносять вправи, лабораторні і практичні роботи. Будучи методом навчання, практичні роботи спрямовані на формування навичок і вмінь, необхідних для життя і самоосвіти. Виконання таких робіт допомагає конкретизації знань, розвиває вміння спостерігати і пояснювати сутність явищ. Основними функціями практичних занять є:

поглиблення та уточнення знань, здобутих на лекціях і в процесі самостійної роботи;

формування інтелектуальних навичок і умінь планування, аналізу і узагальнення;

оволодіння науковим апаратом роботи з навчальною літературою.

До практичних занять по фізиці відносять розв’язування експериментальних задач і виконання лабораторних робіт. На молодших курсах практичні заняття мають систематичний характер і проводяться регулярно через 2-3 лекції, продовжуючи розпочату на лекціях роботу. Однак на лекції, можливо лише в загальних рисах показати підхід до розв’язання задачі. Повне розкриття науково–теоретичних принципів здійснюється на практичних заняттях.

Практичні заняття найчастіше застосовують на першому і другому курсах, оскільки в них багато шкільних елементів, від чого вища школа звільняє навчальний процес, впроваджуючи форми навчальної роботи, які вимагають більшої самостійності (проектування, семінари дослідницького характеру). Деякі викладачі вищих учбових закладів вважають, що практичні заняття не поповнюють знань студентів, а зосереджують увагу на вироблені певних навичок, на оволодінні методикою роботи. Однак досвід переконує, що правильно сплановані практичні заняття мають важливе виховне і освітнє значення. Якщо викладач володіє широким науковим світоглядом, чітко дотримується певних наукових принципів, здатний зацікавити студентів, розкрити наукове та практичне значення дисципліни, показати завдання та перспективи її розвитку, то саме на практичних заняттях і відбувається процес формування фахівців.

Практичне заняття спрямоване передусім на поглиблення і розширення знань, здобутих на лекціях, або з першоджерел чи різних видів посібників. Робочий план практичного заняття – це частина робочого плану курсу, що складається спільно викладачами лекційного курсу і практичних занять. Методика практичних занять може бути різною, залежно від наукового досвіду викладача. Важливо, щоб вона активізувала навчально–пізнавальну діяльність студентів, сприяла формуванню навичок і умінь, поглибленню знань з курсу.

Підготовка до занять здійснюється за рахунок часу, відведеного на самостійну роботу студента. Дуже важливо, щоб студент усвідомив тему і завдання роботи, від чого залежить ступінь зацікавленості нею. Важливою для успішного проведення практичних занять є підготовка інструкцій, методичних вказівок. Інструкція до практичних робіт з фізики, як правило, містить номер роботи та її назву, мету роботи, короткі теоретичні відомості, опис установки і методику експерименту, план виконання роботи, контрольні запитання та список рекомендованої літератури. На початку кожного практичного заняття доцільно відводити декілька хвилин для перевірки готовності студентів до роботи. Студенти згідно з тематичним планом повинні самостійно опрацювати лекційний матеріал, рекомендовану літературу, якщо потрібно, готують необхідні дидактичні матеріали і виконують домашню роботу.

Звичайно, єдиної методики проведення практичних занять з фізики не існує, кожен вищий навчальний заклад використовує свої розробки, але існують основні положення, яких дотримуються всі. Проводять практичне заняття переважно в такій послідовності: вступне слово викладача, пояснення незрозумілих студентам питань, запланована практична частина, завершальне слово викладача.

На практичних заняттях з фізики студенти повинні дотримуватися принципу максимальної самостійності. Вони повинні самостійно виконати роботу, оформити протокол і дати інтерпретацію результатів. Звичайно, при виникненні труднощів, в процесі виконання роботи, студенти можуть консультуватися у викладача. Оцінки, отриманні за окремі практичні заняття, викладач враховує при виставленні підсумкової оцінки з фізики. Оцінювання роботи студентів сприяє контролю і активізації їх навчально–пізнавальної діяльності. Кожне заняття доцільно закінчувати короткими висновками та рекомендаціями викладача щодо подальшої роботи. Ефективність практичного заняття з фізики значною мірою залежить від вміння викладача володіти увагою студентів та здійснювати комплексний підхід при підборі груп для спільної діяльності на практичних заняттях.

Необхідність удосконалення фізичної освіти в вузах обумовлюється розвитком фізики як науки. Взагалі-то, фізика є не тільки теоретико–експериментальною наукою, але й основою техніки і технології. І ця обставина має враховуватися при побудові змісту і методики вивчення курсу фізики у вищому навчальному закладі.

Література

1. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: “Академвидав”, 2006. – 252с. (Альма-матер).

2. Фіцула М. М. Педагогіка: Навчальний посібник. Видання 2-ге, виправлене, доповнене. –К.: “Академвидав”, 2006. – 560с. (Альма – матер).