Совгіра С.В., Гончаренко Г.Є., Подзерей Р.В., Миколайко В.П. Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

ПРОБЛЕМИ ВЕДЕННЯ МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Однією з основних проблем ведення мисливського господарства необхідно підтримувати відповідний кількісний, якісний, віковий та статевий склад популяції тварин у відповідності до оптимальної ємності мисливських угідь. Великий вплив на підвищення продуктивності мисливських угідь має вибірковий селекційний відстріл, оскільки лише фізично здорові та фізично розвинені плідники можуть забезпечувати високоякісне потомство. Це здійснюється завдяки регулюванню вікової та статевої структури популяції, що здійснюється шляхом вилучення тварин з певним відхиленням від норми.

До селекційного характеру відноситься: добування молодих тварин-однорічок, а також ялових самок; недопущення відстрілу маточного поголів’я (свиноматок), які звичайно ідуть попереду стада, дорослих самок з малятами, перспективних самців; обмеження полювань у репродуктивний період (на токах, а також під час гону).

Селекційний відстріл диких тварин – це важливий господарський захід з ведення мисливського господарства на науковій основі, направлений на вилучення з угідь небажаних ослаблених тварин. Відстрілу підлягають самці, самки та приплід.

Відстріл передбачає два напрямки: в першу чергу вибраковувати хворих, старих та слабких тварин, які не становлять цінності для відтворення; активно впливати на статевий та віковий склад поголів’я шляхом досягнення співвідношення самців і самок, маючи на увазі збільшення в популяції кількості середньовікових самок, що підвищує її продуктивність.

У всіх випадках завданням селекційного відстрілу мисливських тварин є встановлення правильного статевого співвідношення та оптимальної вікової структури стада.

Для самців і самок встановлено наступні оптимальні співвідношення: у оленів 1:1 чи 1:2; у козуль 1:1,5 чи 1:2; у кабанів 1:2

Селекційний відстріл проводиться в три етапи:

1. Відбір неповноцінних плідників за місяць до початку гону.

2. Відбір фізично неповноцінних тварин протягом всього року.

3. Протягом місяця після закінчення полювання.

На кожну вилучену особину складається акт селекційного відстрілу мисливських тварин. Акт – це офіційний документ, який засвідчує факт відстрілу тварин конкретного виду, вік, статті та причину відстрілу. У разі відстрілу хворої тварини робиться висновок спеціаліста державної ветеринарної медицини, який зазначає в акті хворі тварини і підписує його. Для цього існує «Інструкція про селекційний відстріл мисливських тварин» (Держкомлісгосп України, 2001 р.). На основі інструкції розроблено «Критерії визначення в природних умовах особин мисливських тварин, які підлягають селекційному відстрілу».

Полювання проводиться індивідуальне і колективне. Індивідуальне – це коли мисливець готується самостійно, а колективне – проводиться обов’язково під керівництвом досвідченого мисливця – голови мисливського колективу, єгеря, мисливствознавця, директора мисливського господарства чи іншої службової особи господарства. При полюванні використовується: мисливська вогнепальна зброя, собаки мисливських порід (за наявністю паспорта на них з допуском до полювання); сітки і пастки для відлову тварин живцем; пастки для добування звірів з науковою метою для переселення; мисливські спостережні вежі; пахучі неотруйні приманки.

Основними способами полювання є: вибірковий відстріл дичини із засідок; висліджування звіра (в тому числі – по сніговому сліду); методом звукового заманювання; полювання з різними породами собак; полювання на токах.

В кожному окремому випадку за наявною ліцензією чи дозволом полюють методом, що визначається користувачем мисливських угідь. Полювання без його представника вважається браконьєрством.

Згідно з Законом України «Про мисливське господарство та полювання» полювати можна в такі терміни:

- серпень - грудень – на качок, лиску, курочку водяну, куликів, голубів;

- жовтень - грудень – на куріпку сіру, тетерука, рябчика;

- серпень - жовтень – на перепела;

- 1 травня - грудень включно – на самців козулі;

- серпень - січень – на самців кабана, оленя, лося;

- вересень - січень – на самок кабана, оленя, козулі, лося та молодих (до двох років) зазначених видів;

- 15 жовтня – лютий включно – на білку, єнотовидного собаку, лисицю, куницю лісову і кам’яну;

- 1 листопада – лютий включно – на бобра, ондатру;

- 1 листопада – січень включно – на зайця русака.

Конкретні дати відкриття і закриття полювання на той чи інший вид мисливських тварин, дні полювання, норми добування пернатої дичини і хутрових звірів за день полювання та порядок проведення і здійснення полювання (у межах, встановлених чинним Законодавством) визначається наказом обласного управління лісового та мисливського господарства Державного комітету лісового господарства України за погодженням з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища області Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та місцевих мисливців.

У міжнародному масштабі великого значення набули мисливські трофеї, які кількісно і якісно відображають продукцію мисливства і ведення мисливського господарства. За якістю і кількістю мисливських трофеїв судять про рівень тієї чи іншої держави в галузі ведення мисливського господарства.

Роги оленів і козуль, ікла кабана і шкури ведмедів, рисі і вовків, опудало глухаря, рябчика та інших видів птахів – хороша прикраса квартир, мисливських баз, клубів, куточків природи, музеїв, а також організації спеціальних мисливських виставок в масштабі області, країни, а також міжнародних виставок.

Широкого розвитку в багатьох країнах світу набув мисливський туризм. Незважаючи на високі ціни послуг, що оплачують іноземні мисливці, мисливський туризм дедалі більше розширюється. Мисливський туризм є перспективним і прибутковим, особливо якщо можна вполювати високоякісний трофей.

Мисливський трофей з повною характеристикою (місце і час відстрілу, маса тіла, розміри екстер’єру, краніологічні виміри, вік тварини) є не тільки мисливсько-історичною, а й великою науковою цінністю. Кожен мисливець намагається зробити сам або за допомогою спеціалістів мисливського господарства оцінку добутого ним звіра і трофея. Трофеї відображають стан здоров’я та рівень підгодівлі диких тварин в господарстві, а також свідчать про цілеспрямований селекційний відділ, оновлення крові, охорону. Висока якість і оцінка по балах є приємністю не лише мисливця, але й керівника господарства.

Список використаних джерел

1. Гончаренко Г.Є. Видовий склад, чисельність та екологія фауни Побужжя / Гончаренко Г.Є., Совгіра С.В., Містрюкова Л.М. // Біорізноманіття : теорія, практика та методичні аспекти вивчення у загальноосвітній та вищій школі (присвячена пам’яті видатних вчених-ботаніків, які працювали в Полтавському державному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка : Р.В. Ганжі, І.М. Голубинського, Д.С. Івашина, С.О. Іллічевського, Ф.К. Курінного, П.Є. Сосіна) : матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (Полтава, 11-12 лютого 2010 г.). – Полтава : Друкарська майстерня, 2010. – С. 155–158.

2. Гончаренко Г.Є. Роль поліфункціональних територій у збільшенні чисельності диких тварин / Гончаренко Г.Є., Містрюкова Л.М., Шетопал Я.В. : Географія та екологія : наука і освіта : матер. III всеукр. наук.-практ. конф. (Умань, 15–16 квітня 2010 р.) / М-во освіти і науки України, Уманський держ. пед. у-т імені Павла Тичини. – Умань, 2010. – С. 37-39.