УДК:331.108

Назарова Галина Сергіївна

Мельченко Сергій Федорович

Вінницький національний аграрний університет

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПЕРСОНАЛУ

У даній статті висвітлюється сутність поняття «конкурентоспроможність персоналу» та його місце в системі суміжних з ним категорій та понять економіки праці, зокрема з поняттям «трудовий потенціал».

Ключові слова: конкурентоспроможність, персонал, трудовий потенціал, структура трудового потенціалу.

Постановка проблеми. По мірі виходу української економіки з економічної кризи та формування конкурентного середовища зросла потреба вітчизняних підприємств в наявності висококваліфікованих працівників, організації безперервного навчання кадрів, стимулювання їх постійного саморозвитку. В умовах конкурентного підприємства, конкурентні переваги працівника порівняно з іншими (йдеться про переваги в досвіді, освіті, кваліфікації тощо) дають змогу людині не лише утримувати своє робоче місце, а й забезпечувати кар’єрне зростання, отримання більшого доходу, краще задоволення власних матеріальних, статусних та інших потреб. З іншого боку, зростання кількості конкурентоспроможних працівників на підприємстві концентрує більші кадрові переваги порівняно з іншими підприємствами, що також несе вигоди отримання більшого прибутку організації завдяки ефективного людського капіталу, прояву більш високої трудової та інноваційної діяльності персоналу.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблеми трудового потенціалу є актуальним в наш час, тому вони досліджуються та обговорюються багатьма науковцями. Найвагоміший вклад в розгляд питання та вирішення проблем розвитку трудового потенціалу зробили такі вченні: Кельдер Т.Л., Глущенко В.В., Мостовий Г.І., Шахно А.Ю., Зінкевич Н.І., Шило К.М., Колос Ю.Ю. та інші.

Метою дослідження. Отже, метою дослідження є висвітлення проблеми, яку до цього часу керівники підприємств предметно не вирішують – необхідність здобуття, збереження та нарощування конкурентних переваг. Такі переваги мають стосуватися не тільки товарів, технологій, устаткування, а передусім, персоналу.

Виклад основного матеріалу. Значимість проблеми підвищення конкурентоспроможності персоналу вітчизняних підприємств надзвичайно актуалізується в умовах посилення ролі глобалізації та міжнародної конкуренції. Завдання євроінтеграції України та включення її у світову економіку об’єктивно висувають нові, підвищенні вимоги до якості знань, професійної майстерності працівників вітчизняних підприємств, їх мотивованості, здатності відповідати за результатами трудової діяльності на рівні світових стандартів. Складність та новизна цих вимог вступають у протиріччя з наявною кадровою ситуацією в Україні, станом кадрової роботи. Йдеться про важливість досягнення визнання вітчизняних документів про освіту в Європі, відповідність та взаємоузгодженість навчальних планів підготовки кадрів згідно вимог Болонського процесу, про необхідність адаптації вітчизняного менеджменту, систем мотивації праці, персоналу та керівників підприємств до умов внутрішньої та зовнішньої конкуренції [2].

Звертання до наукових джерел засвідчує, що термін «конкурентоспроможність персоналу» став з’являтися у вітчизняній і зарубіжній літературі наприкінці XX-го століття. До цього часу це поняття поширювалося переважно на товари, продукцію, підприємства, галузі, регіони економіки країни загалом.

Поштовхом до розвитку наукових уявлень про «конкурентоспроможність персоналу» слугував початок ринкових реформ в Україні, впровадження нових методів господарювання. Базою наукових пошуків у цьому напрямі стали:

· Дослідження особливостей формування та використання трудового потенціалу в умовах становлення ринку праці;

· Вивчення закономірностей становлення конкурентного середовища, механізмів дії конкуренції на ринку праці [1].

Вивчення праць вітчизняних і зарубіжних авторів доводить, що в системі категорій сучасної економіки праці та менеджменту поняття «конкурентоспроможність персоналу» вважається новим, воно розглядається у тісному зв’язку із багатьма категоріями (схема наведена на рисунку 1).

Конкурентоспроможність персоналу		Ринок праці
		Людський розвиток
		Людський капітал
		Трудовий потенціал
		Конкуренція на ринку праці
		Конкурентоспроможність робочої сили
		Управління людським розвитком
		Управління персоналом

Рис.1. Зв'язок категорії «конкурентоспроможність персоналу» з іншими категоріями економіки праці.

Розвиток наукових уявлень про «конкурентоспроможність персоналу» розкриємо за схемою: трудовий потенціал – людський капітал – конкурентоспроможність персоналу як кількісно-якісна характеристика певних компонент трудового потенціалу.

Термін «трудовий потенціал» набув офіційного визначення в Указі Президента України «Про основні напрямки трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року». В цьому документі зазначається , що трудовий потенціал – це сукупна чисельність громадян працездатного віку, які за певних ознак здатні і мають намір проводити трудову діяльність [6].

В економічній енциклопедії визначено, що трудовий потенціал – це людські можливості, ресурси праці, найповніша та всебічна характеристика працездатного населення як продуктивної сили [5].

Питання визначення сутності категорії «трудовий потенціал» найповніше досліджується в праці В.В. Глущенка, який стверджує, що трудовий потенціал – складова потенціалу людини, яка, поєднуючи кількісні та якісні характеристики, здатна до самореалізації й ефективного використання потенційних можливостей людини в процесі трудової діяльності [3].

Сучасні дослідники сприймають трудовий потенціал як єдність вікової, часової, кваліфікаційної, вартісної форми його прояву. Це дало змогу визначити трудовий потенціал як інтегральний показник багатьох характеристик, притаманних людині, колективу, сукупному працівнику, а також умовам його життя і праці. Незалежно від специфіки трактувань більшість авторів акцентує увагу на важливості інтегральної оцінки кількісно-якісних характеристик трудового потенціалу працівника, на таких його компонентах, як показники здоров’я, освіченості, професійності, моральності, здатності до творчості, навчання та використання, засвоєння новітніх знань тощо, які стають передумовою їх продуктивного використання, важливим джерелом майбутніх прибутків людини, підприємства, держави взагалі. При цьому справедливо наголошують на тому, що слід розрізняти трудовий потенціал окремої людини, підприємства, території суспільства.

Окреслені здобутки наукової думки щодо сутності та структури трудового потенціалу дозволили ґрунтовно підійти до розробки уявлень про конкурентоспроможність робочої сили, оскільки в умовах конкуренції на ринку праці об’єктом попиту роботодавців стають окремі компоненти трудового потенціалу – певна освіта, певна кваліфікація, досвід роботи за фахом, здатність до оновлення знань тощо. Іншими словами, ті чи інші компоненти трудового потенціалу, їх певна кількість і якість слугують джерелом формування конкурентних переваг працівника на ринку праці.

Тому пропонується наступне визначення: трудовий потенціал працівника – це сукупність притаманних йому певних запасів здоров’я, знань, досвіду, інтелектуальних здібностей, культури, певної компетенції, мотивацій до ефективної трудової діяльності, здатності до навчання та перенавчання, мобільності, які сприяють ефективній трудовій діяльності і можуть слугувати внутрішніми чинниками формування конкурентоспроможності порівняно з іншими працівниками [4].

Узагальнюючи наукову думку, структуру трудового потенціалу можна проілюструвати рисунком 2.

Вік працівника		Складові трудового потенціалу як чинники конкурентоспроможності		Стать працівника
Освіта працівника				Кваліфікація за фахом
Організованість, обов’язковість				Професійний досвід за фахом
Здоров’я працівника, його психофізіологічні дані				Суміжні професії, володіння іноземними мовами
Здатність до інтенсивної трудової діяльності				Здатність до навчання та перенавчання
Мотивованість, трудова активність				Здатність до творчості, розробки інновацій
Мобільність, готовність до зміни змісту та місця роботи				Здатність до підприємницької активності

Рис. 2. Складові трудового потенціалу як внутрішні чинники конкурентоспроможності працівника.

На етапі ринкових перетворень трудові послуги робочої сили не тільки стають товаром, а й об’єктом конкуренції, мають розглядатися як найважливіший вид капіталу підприємства. Використання людського капіталу містить великі резерви для інноваційного розвитку підприємств, дозволяє їм оновлювати прибуток, отримувати переваги на ринку. Менеджери підприємств, які починають це добре розуміти, намагаються залучити до роботи перспективних фахівців або самотужки ростити свої висококваліфіковані кадри.

У вітчизняних вчених поступово формуються наукові уявлення про сутність конкурентоспроможності персоналу, які тісно пов’язані з дослідженням категорій трудового потенціалу, людського капіталу та з розумінням механізмів функціонування конкуренції на ринку праці. Надзвичайною потребою є дослідження комплексу умов та чинників, які вирішальним чином обумовлюють підвищення конкурентоспроможності вітчизняних кадрів на мікроекономічному рівні.

Слід відзначити, що в Україні постійно приймаються законопроекти, які спрямовані на розвиток трудового потенціалу. Основним законопроектом в цій сфері є Концепція Загальнодержавної цільової соціальної програми збереження і розвитку трудового потенціалу України до 2017 року. Цей документ визначає напрями та особливості реалізації політики розвитку трудового потенціалу в Україні на довгострокову перспективу [7].

Подальші дослідження трудового потенціалу та тенденцій його розвитку повинні враховувати ті зміни, які відбуваються в соціально-економічній сфері суспільства України та світу.

Висновок. В умовах ринкової економіки потрібно дослідити шляхи, за допомогою яких можна було б продуктивно використовувати наявний в країні трудовий потенціал. Потрібно, щоб кожен громадянин України відчував, що держава піклується про нього, тому що він є складовою частиною її трудового потенціалу. Подальші наукові пошуки у цій сфері мають охоплювати питання аналізу та оцінки дії чинників, що впливають на забезпечення конкурентоспроможності персоналу підприємств в Україні.

Література:

1. Близнюк В.В. Освітні послуги як детермінантна конкурентоспроможності людського потенціалу // Ринок праці та освіти: пошук взаємодії: Зб. наук. статей / Під наук. ред. І.Л. Петрової. – К.: Таксон, 2007. – с.60-69.

2. Васильченко В.С. Управління трудовим потенціалом: навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2005. – 403 с.

3. Глущенко В.В. Теоретичні підходи до визначення сутності категорії «трудовий потенціал» / В.В. Глущенко // Економіка АПК.-2011. - 3. – с.165-169.

4. Дяків Р.П. Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера / Р.П. Дяків. – 2000. – с.293-294.

5. Мочерний С.В. Економічна енциклопедія: у 3-х томах. Т.З. / С.В. Мочерний. – 2002. – с.436-438.

6. Кельдер Г.Л. Вплив рівня життя населення України на трудовий потенціал держави / Г.Л. Кельдер // Держава та регіон, серія: Економіка та підприємництво. – 2010. - 6. – с.115-121.

7. Шахно А.Ю. Роль держави в забезпечені процесу розвитку та управління трудовим потенціалом України . - 2010. - 5. – с.31-39.