Ми бачимо, ці визначення інновації дуже
широкі й потребують уточнення. Так, нову думку навряд чи правильно називати
інновацією, тим паче, якщо вона існує лише у свідомості людини і ще не
сформульована нею, хоча є поштовхом до творчої діяльності, продовжує
новаторську ідею, яка врешті – решт може привести до появи інновації, але не
обов’язково. Також, на думку авторів, не всяку зміну системи щодо певного
середовища можна назвати інновацією. Зокрема, проста зміна системи – це процес
її нормального розвитку чи функціонування, а тому таку зміну теж не можна
вважати інновацією.
Деякі економісти
вважають, що інновація – це процес: техніко – економічний, суспільно –
економічний або комплексний. Так, Д. Черваньов і Л. Нейкова називають інновацію
як техніко – економічний процес, який, завдяки практичному використанню
продуктів розумової праці – ідей і винаходів, приводить до створення кращих за
властивостями, нових видів технологій, які, з’явившись на ринку як
нововведення, можуть дати додатковий дохід. На думку О. Лапко, інновація –
комплексний процес, котрий включає створення, розробку, доведення до
комерційного використання і поширення нового технічного або якогось іншого
рішення, що задовольняє певну потребу. Але в цьому розумінні не розглянуто
інновацію як конкретний матеріальний об’єкт, не розглянуто організаційно – управлінські,
соціальні та інші інновації. Як процес, у якому винахід чи ідея набуває
економічного змісту, визначає інновацію Б.Твісс [1, с.45] . Борис Санто також
вважає, що інновація – це такий суспільно – техніко – економічний процес, який через практичне використання
ідей і винаходів приводить до створення кращих за своїми властивостями виробів,
технологій, і у разі, якщо інновація орієнтована на економічну вигоду,
прибуток, її поява на ринку може дати додатковий дохід [1,с.78]. Але тут є і
свої недоліки необхідно відзначити, що ефект – обов’язковий, а також ще те, що
ідея має бути реалізованою (на ринку). Не розглянуто рух продукції по ринку, не
враховані виробничі кадри, виробничі й транспортні засоби, структура
виробництва. Розглядаючи інновацію як процес, учені показують, що вона виникає
з новаторської ідеї, яка, розвиваючись у часі, поступово і послідовно
конкретизується. Але процес створення інновації ще не означає саму інновацію,
лише його завершення може дати відповідь, чи відбулося втілення чи матеріалізація
інноваційної ідеї у якийсь новий
продукт, мета, засіб.
Прихильниками напряму, що інновація – це процес є також
С.Д. Іл`єнкова, М. Чумаченко, А.Ф. Бондаренко, І.М. Буднікевич, О.Б. Бутнік –
Сіверський.
Деякі економісти
розуміють під поняттям «інновація» не сам процес, а власне його результат, що
відбувся внаслідок якісних змін виробничого процесу. Такої думки дотримувався
Й. Шумпетер, який першим здійснив фундаментальне дослідження інноваційного
процесу і ввів поняття «інновація». Хоча важливі успіхи у розкритті ролі
інновації у забезпеченні економічного розвитку були досягнуті ще представниками
класичної політичної економії – А. Сміт та Д. Рікардо, які при дослідженні
механізму відтворення суспільного капіталу звертали увагу на роль «технічного прогресу» в забезпеченні економічного розвитку,
розвитку продуктивної сили праці, який зумовлює подальший поділ праці та
вдосконалення спеціалізації робітників, що дає змогу підвищити продуктивність
праці і збільшити обсяги виробництва, однак Й. Шумпетер першим підходить до
визначення категорії інновації, трактуючи її як «втілення наукового відкриття,
технічного винаходу в новій технології або новому виді виробу», як нову науково – організаційну комбінацію
виробничих факторів, мотивовану підприємницьким духом [2, с.76]. Як результат
діяльності розуміє інновацію Т.М. Музика, називаючи її впровадженням чогось
нового щодо організації чи її безпосереднього оточення, або особливим випадком
процесу змін в організації [2, с.98]. Те, що інновація – «результат успішного
ринкового обміну ідей на інвестиції для їхньої реалізації», - стверджує Р.
Фатхудінов, Фостер та ін.
Отже, деякі
економісти розглядають інновацію як кінцевий результат науково – виробничого
циклу, інтелектуальної чи науково – технічної діяльності, пов’язаної з
практичним втіленням нових форм організації праці та управління, які приводять
до появи нових споживчих властивостей товару, тобто нових споживчих вартостей.
Йозеф Шумпетер
характеризував інновацію, як зміни з метою впровадження і використання нових
видів споживчих товарів, нових виробничих і транспортних засобів, ринків і форм
організації у промисловості. В даному випадку не врахована можливість
використання нових видів сировини, внесення змін у якісній кількісний склад
кадрів, не зазначена обов’язковість підвищення ефективності.
Згідно з відомим
вченим З.Ф. Валента інновація – це зміна в початковій структурі виробничого
механізму, тобто перехід його внутрішньої структури до нового стану: стосується
продукції, технології, засобів виробництва, професійної і кваліфікаційної
структури робочої сили, організації; зміни як із позитивними, так і з
негативними соціально – економічними наслідками. Але і в цьому випадку є свої
негативні риси не обговорено можливість використання нових видів сировини,
нових ринків збуту; відзначена імовірність негативних наслідків, що позбавляють
інновацію змісту.
Однодумець Й.
Шумпетера та З.Ф. Валента вчений Л. Волдачек також розглядає інновацію, як
цільову зміну у функціонуванні підприємства як системи (кількісна, якісна, у будь
– якій сфері діяльності підприємства). Але і тут не простежений шлях від ідеї
до її реалізації на ринку.
Такі вчені, як
Друкер П., Портер М. вважають, що інновації – це інструмент, особливий засіб
підприємців, за допомогою якого вони досліджують зміни, що мають місце в
економіці та суспільстві , з метою використання їх у бізнесі чи різних сферах
обслуговування; це можливість здобути конкурентні переваги; характеризуються в широкому значенні, включаючи як нові
технології, так і нові методи роботи.
Проаналізувавши
різні погляди вчених – економістів щодо змісту категорії інновація, можна дати
їй таке визначення: інновація - це результат втілення чи матеріалізації новаторської ідеї у певній предметній
субстанції: продукті, технології, засобі людської діяльності чи послузі, для
якої властиві нові споживчі якості, а реалізація передбачає зміну усталених,
звичних способів діяльності, створення нового чи урізноманітнення старого
попиту з метою отримання економічного, соціального, екологічного чи іншого ефекту.
Розуміння того, що
інновація – це кінцевий результат, а не процес, логічно викликає ряд запитань.
Запитання перше: чи
є інновацією нова технологія або нові методи людської діяльності, у яких
втілена новаторська ідея, але які не є кінцевим результатом діяльності
підприємства? Тобто підприємець не збирається розроблену ним нову технологію чи
винайдені нові методи праці нікому продавати, реалізовувати, а застосовує
одержані розробки у власному виробництві для збільшення ефекту від випуску з їх
допомогою товарів чи послуг, які до того ж не обов’язково будуть мати нові
споживчі властивості, - не обов’язково будуть інноваціями.
У наведеному
прикладі втілена у предметній субстанції новаторська ідея не є кінцевим
результатом діяльності підприємця. Але,
тут немає сумнівів щодо того, що розроблена нова технологія та нові методи є
інноваціями. І у визначенні інновації, даному вище, немає суперечності щодо
того, що ці розробки не є кінцевим результатом діяльності підприємця чи
підприємства. Адже у визначенні інновація не йдеться про те, що інновація – це
обов’язково кінцевий результат діяльності підприємства, а лише про те, що вона
є результатом втілення новаторської ідеї. До того ж, напевне, одержаний
результат новаторської ідеї буде запатентований і надалі підприємець зможе його
реалізувати як вироблену ним інновацію, одержуючи додатковий інноваційний
прибуток.
Із вищесказаного
виникає інше питання: чи є інновацією новітня технологія, нові засоби, методи
чи прийоми, які підприємець не розробляє, а купує на ринку для подальшого
використання у виробничому процесі з метою створення товарів та послуг із
новими споживчими властивостями чи традиційних виробів? Тут має йтися річ вже
не про інновацію, а про нововведення.
Проте в науковій
літературі часто інновація ототожнюється з нововведенням. Так, на думку О.
Пампури, інновація є не інше, як один із українських варіантів англійського «innovation» , і тому не має потреби «… шукати відмінностей між
нововведенням та інноваціями» [3, с.65]. А думки вчених, що вбачають певні
відмінності між цими поняттями, розділилися. Одні вважають, що науково –
технічні розробки і нововведення – це лише проміжний результат науково –
виробничого циклу, який у практичному застосуванні перетворюється в науко –
технічні інновації – кінцевий результат. Інновація є стрибком від старої
виробничої функції до нової, але не кожне нововведення, нове виробництво є інновацією, - вважає Ю. Бацал [3, с.32].
Інші науковці стверджують, що обидва поняття – і нововведення, й інновація – є
науково – технічним процесом. Так, В. Хіпель, Б. Твісс, Р. Ротвелл, П.
Гординер, Р. Нельсон, С. Уінтер, С.Д. Іл`єнкова, Ю. Морозов та інші,
стверджують, що «інновація являє собою науково – економічний процес, який
завдяки практичному використанню продуктів розумової праці – ідей і винаходів,
приводить до створення кращих за властивостями нових видів продукції та нових
технологій», а «нововведення – процес доведення наукових ідей до технічного
винаходу, до стадії практичного використання, що приносить дохід». Інші
науковці вважають, що у динаміці треба розглядати лише інновацію, а
нововведення є кінцевим результатом впровадження інновації, що «нововведення –
це результат практичного освоєння новації, задіяної у динаміці, ефективність
якої оцінюється не тільки економічним, а й соціальним ефектом».
Нововведення так
само як інновація, є матеріалізованою у новому засобі, методі чи продукті
новаторською ідеєю, новим чи вдосконаленим предметом або технологією,що містять
суттєві відмінності від уже існуючих аналогів, однак ці два поняття не тотожні.
Інновація відрізняється від нововведення за своїм призначенням. Ці поняття
треба класифікувати за таким самим принципом, за яким класифікують предмети і
засоби праці, відносячи одну й ту ж річ чи то до засобу праці, якщо її
допомогою створюється інша річ. Так само нововведення – це засіб чи інструмент,
за допомогою якого можна створити інновацію, тоді як інновація є кінцевим
результатом діяльності новатора. Те, що є інновацією для одних, може бути
використано як нововведення іншими, хоча насправді йдеться про ту ж річ.
Якщо вважати, що
інновації – це нововведення, то необхідно, щоб ідея обов’язково пройшла шляхом
від виникнення до реалізації, без нагадування про розвиток визначення не буде
повним, не враховано можливість ризику при реалізації інновації
При такому підході
можна стверджувати, наприклад, що виріб, який виготовлено з використанням
певних нововведень, що дало змогу виробникові знизити його собівартість, так і
залишається звичайним товаром і не є інновацією, якщо споживчі властивості
виготовлено виробу не зазнали суттєвих видозмін, якщо вироблений товар є аналогічним із тими, що виробляються і
вироблялися раніше. Хоча з метою зниження виробничих витрат підприємець,
можливо, придбав на ринку інновацію, яку використав як нововведення для створення
свого традиційного виробу.
У більшості випадків
інновація створюється на основі використання певних нововведень, проте інколи
вона може бути вироблена і за допомогою традиційних засобів чи способів. Так
само і за допомогою нововведення можуть створюватися звичайні, традиційні
товари.
Зі сказаного вище
випливає, що господарська діяльність, яка пов’язана з використанням придбаних
підприємцем у постачальників нововведень для випуску традиційних товарів та
послуг, не є інноваційною, оскільки не передбачає розробки, створення,
впровадження і реалізації самим підприємцем чи його підприємством власної
інновації. Цей факт повинен враховуватись органами статистики під час
оцінювання інноваційної активності, аби до підприємств, що займаються
інноваційною діяльністю, не включати ті, що лише купують нововведення з метою
зниження собівартості випуску традиційних товарів.
Основу промислової
системи регіону складають галузі важкої промисловості - підприємства вугільної
промисловості, металургії, хімічної промисловості. Пріоритетну роль у розвитку
Донбасу повинна мати активна інноваційна діяльність, спрямована на оновлення
основних фондів підприємств, механізацію та автоматизацію виробничих процесів,
створення нових безвідходних, екологічно чистих технологій, випуск нових видів
продукції,_підвищення_конкурентоспроможності.
Незважаючи на різноманітність
форм та видів інноваційної діяльності, її, перш за все, розглядають як розробку
і впровадження нової техніки і технології чи виробництво нової продукції. При
всій важливості і необхідності цих сторін інноваційної діяльності в багатьох
випадках вони не дозволяють все ж шахтам досягти бажаного результату.
Вуглевидобувні підприємства мають суттєві специфічні особливості в частині
інноваційної діяльності. Як зазначають деякі економісти шахти створювалися як
монопродуктові підприємства, їх виробнича структура орієнтувалася на видобуток
корисних копалин. Тому інноваційний потенціал шахт з оновлення вироблюваної
продукції об'єктивно є обмеженим. Налагодження виробництва будь - якої нової
продукції по суті вимагає будівництва нового підприємства, застосування
принципово іншої техніки і технології. Проблеми, які пов'язані з
переорієнтацією діяльності вугледобувних підприємств, набагато складніше тих
складних проблем, з якими стикаються підприємства інші підприємства
Важливою особливістю шахт, є
постійне погіршення гірничо-геологічних умов видобутку вугілля зі збільшенням
глибини відпрацювання пластів. І, як наслідок, зростання витрат на видобуток
вугілля. У зв'язку з цим впровадження інновацій навіть з великим потенціалом
економічного ефекту може не привести до істотного поліпшення техніко -
економічних показників у цілому по_шахті.
Традиційними
напрямами інноваційної діяльності на вугільних підприємствах є:
- удосконалених машин і обладнання в очисних і
гірничопрохідницьких вибоях при підготовці нових дільниць для виїмки вугілля;
- механізація та
автоматизація виробництва;
- вдосконалення системи
стимулювання праці;
- збільшення якості
продукції та робіт;
- удосконалення управління
виробництвом;
- реконструкція та технічне
переозброєння (зокрема запровадження експлуатацію нових комплексно механізованих очисних забоїв 2- КД90, 1 –
МКД, впровадження високо прогресивних технологій);
-
впровадження ресурсозберігаючих та
природоохоронних технологій;
-
машини нового технічного рівня (вугледобувні
комбайни, комплексно механізовані кріплення, конвеєри, прохідні комбайни
конструктивно виконані для використання у різних гірничо-геологічних умовах)
Висновки. Проведений
аналіз визначень поняття «інновація» дозволяє констатувати те, що більшість із
них ґрунтується на концепції Й.Шумптера, який розглядав інновацію з погляду
економічного застосування – в пошуку нового, нетрадиційного способу досягнення
мети, що сприяє використанню результатів наукових досліджень і розробок,
спрямованих на удосконалення процесу виробничої діяльності підприємства.
Світова економічна думка
інтерпретує інновацію як перетворення потенційного науково – технічного
прогресу в реальний, втілений в нових продуктах і технологіях.
Інновації у вугільну
промисловість в більш в узькому розумінні – це якісне впровадження нових
технологій або процесів на практиці, які сприяють розвитку і підвищенню
ефективності функціонування вугільної галузі.
Якщо розглядати інновації у
вугільну промисловість у більш широкому розумінні то можна сказати наступне –
це комплексний процес вкладання коштів на впровадження удосконалених машин і
обладнання, впровадження нових способів організації виробництва, впровадження
ресурсозберігаючих технологій, використання вторинного енерготехнічного
ресурсного потенціалу, що приведе к отриманню економічного, соціального,
екологічного ефекту.
Використана_література:
1 Лапін Є.В.
Лапін Є.В. Економічний потенціал підприємства: монографія / Є.В. Економічний
потенціал підприємства: монографія / Є.В. Лапін. Лапін. - Суми: ВТД, 2009.
-335с.-335 с.
2 Краснокутський П. Дефініція Поняття
«Потенціал підприємства» в контексті розвитку мікроекономічної Теорії / П.Є.
Краснокутська П. Дефініція поняття «потенціал підприємства» в контексті
розвитку мікроекономічної теорії / П.Є. Краснокутський / / Вісник КНТЕУ.
Краснокутська / / Вісник КНТЕУ. - 2008. - 20010. - № 5. - № 5. - С. 54-64. -
С.54-64.
3Черваньов Д. М. Менеджмент інноваційно – інвестиційного розвитку підприємств
України. – К.: Знання, 2008 .- 516..
4 Наукова та інноваційна діяльність в
Україні Статистичний збірник. – К.: ДП «Інформаційно – видавничий центр
Держстату України», 2011.- 281.;
5 Татаринська Д.С. Особливості
бухгалтерського обліку інноваційної діяльності
6 Бровко О.Т. Проблеми обліку і аналізу
інноваційної діяльності підприємств
