Економічні науки / 7. Облік і аудит

Котляревська Н.С.

Національний університет державної податкової служби України

НЕОБХІДНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОЇ ОЦІНКИ ЛІСІВ

Для ефективного управління лісовим господарством важливим є формування системи управлінських заходів, спрямованих на комплексне використання природних ресурсів, покращення якості життя та збереження довкілля. Аналіз вигод від використання лісових ресурсів та їх участь у формуванні національного багатства можливий лише при наявності їх достовірного обліку. Облікова інформація посідає важливе місце в процесі управління лісогосподарськими підприємствами. Результат їх діяльності великою мірою залежить від правильності визначення ціни і собівартості продукції, що реалізується покупцям.

Продукція лісового господарства утворюється в результаті використання лісових ресурсів, тому в основу її собівартості повинна бути покладена їх вартість. Проте, не зважаючи на достатній рівень уваги науковців щодо можливих методів оцінки лісових ресурсів, це питання залишається дискусійним і невирішеним на сьогоднішній день. Лісові ресурси як один із видів ресурсів суспільства повинні мати економічну оцінку і враховуватись при визначенні ефективності суспільного виробництва. Не зважаючи на це, лісові ресурси, зокрема дерева, що ростуть, так і не відображаються в бухгалтерському обліку в грошовому вимірі.

Перші спроби грошової оцінки лісів відбулися під час проведення генерального межування, яке розпочалося у 1766 році, з метою визначення юридичних меж власників лісів. Після закріплення приватної власності на землю і ліси, зростаючі ліси стали предметом купівлі-продажу, і, відповідно, набули ціни [1, с. 8]. Таким чином, дозволивши вільну торгівлю лісовими масивами і деревиною, що заготовлена в них, було визначено економічне (фінансове) значення лісів. Уряд запровадив попневу плату, яка сплачувалася власнику лісового угіддя за право вирубки у ньому лісу. Попнева плата визначалась величиною абсолютної ренти, а цінність лісового угіддя – обсягами і якістю наявного в ньому деревного запасу. Завдяки здатності лісу до самовідновлення і накопиченню деревного запасу без участі людини і без затрат коштів, лісове угіддя становиться джерелом чистого доходу. Його прибутковість, а, відповідно, і цінність, збільшуються в міру підвищення попиту на деревину. Це спричинило надмірне вирубування лісів.

Дослідження радянських економістів щодо доцільності визначення вартості лісу призвели до помилкового висновку, про те, «що ліс на корню, не можна розглядати як товар, оскільки він не лише не наділений міновою вартістю, але і поки не зрубаний, не має споживчої вартості». Відмова від ціни лісу на корню повністю ліквідовувала економіку лісового господарства [2].

Іншої думки дотримувався академік Н. Федоренко [3], який підкреслював значення оцінки не лише в питаннях оптимізації планування і раціоналізації природокористування, але і для створення матеріальної зацікавленості підприємств у бережливому відношенні до природних багатств, а також визначення у централізованому порядку економічної доцільності вкладання коштів на збереження природних ресурсів. П.В. Васильєв [4, с. 244] економічну оцінку тих або інших ресурсів, предметів або процесів вбачає перш за все у з'ясуванні їх місця і ролі в розвитку продуктивних сил країни і в економії суспільної праці. Чим більше значення має той або інший вид ресурсів, предметів й процесів в розвитку продуктивних сил і примноженні суспільного багатства і чим менше праці потрібно для включення їх в суспільне виробництво, тим вище їх економічна цінність. При цьому, поки існують товарно-грошові відносини і діє закон вартості, універсальною мірою економічної цінності елементів суспільного багатства і процесів його розвитку продовжує залишатися вартість, оскільки тільки за допомогою цієї міри можна порівнювати різні елементи і процеси по їх господарському значенню і витратах на них [4, с. 244].

К.Г. Гофман [5, с. 105] економічну оцінку природних ресурсів розглядає як елемент системи планування природокористування. При цьому предметом (об’єктом) економічної оцінки розглядає одиничні природні ресурси, яким є конкретний (якісно однорідний і кількісно визначений) вид природного ресурсу, а також окремі об’єкти природокористування, і рівень забруднення навколишнього середовища [5, с. 15] .

В сучасних умовах як в зарубіжному, так і у вітчизняному лісовому господарстві існує безліч підстав для економічної оцінки лісів. Найбільш поширені з них наступні [6]:

оцінка лісів при зміні власника лісу, наприклад при його продажі або купівлі, обміні, поділі або даруванні;

при відчуженні лісових земель під інші види користування: будівництво, сільське господарство, а також при експропріації;

у разі спільного ведення лісового господарства при об'єднанні окремих лісовласників або при виході з цього об'єднання одного з них;

часто потрібна оцінка шкоди, заподіяної лісовому господарству (пожежі, вітровал, дикі тварини, комахи-шкідники, передчасна вирубка, внаслідок забруднення навколишнього середовища);

при передачі лісового фонду в оренду і підрахунку ефективності заходів в лісовому господарстві;

встановлення вартості при оподаткуванні, а також при страхуванні;

оцінка соціальних і захисних функцій лісу.

Але, поряд з цим, існує безліч підстав для оцінки лісу самим підприємством (наприклад, при визначенні доцільності інвестицій в різноманітні лісогосподарські заходи). Для багатьох зазначених вище випадків у країнах, де тривалий час існують різні форми власності на ліси, як правило, вже існує відрегульована законодавча база або спеціальні вказівки. Такий досвід повинен бути запроваджений і в Україні. Це забезпечить управлінський персонал необхідною обліковою інформацією для співставлення понесених затрат і одержаних результатів.

Відносно методики оцінки лісових ресурсів, то заслуговує уваги найґрунтовніше дослідження останніх років Т.І. Пономаренко та В.К. Савчука [7], які доводять доцільність їх оцінки відповідно до ПСБО 30 «Біологічні активи». Пропозиція Н.Є. Хінканіної [8], побудована на тому, що визначення вартості лісових ресурсів повинно здійснюватись виходячи із затрат на їх відтворення. Оскільки фінансовий результат діяльності підприємств лісового господарства залежить переважно від доходів за реалізовану продукцію та витрат на лісогосподарську діяльність, особливу увагу слід приділяти їх обліку та аналізу, що забезпечить обґрунтоване співвідношення понесених витрат і кінцевого результату. При цьому доцільно виділяти центри їх виникнення та сфери відповідальності. Така інформація повинна формуватися за результатами моніторингових досліджень в системі управлінського обліку. Тому, на нашу думку, оцінку лісових ресурсів необхідно здійснювати на основі витрат на їх створення і догляд за фазами виробничого процесу в межах управлінського обліку, і за справедливою вартістю – для формування звітних показників, що забезпечить достовірною інформацією різнопланових користувачів. Такий підхід вважаємо виправданим довготривалим періодом вирощування лісу та наявністю інфляційних процесів в економіці.

Управління прибутком від здійснення основної лісогосподарської діяльності, здійснюється через управління витратами, що є ключовою ланкою системи управлінського обліку. Головною метою такої системи має бути забезпечення управлінського персоналу інформацією про комплексне і невиснажливе використання лісових ресурсів, а також реалізацію продукції лісового господарства, що є вирішальним фактором у забезпеченні лісового господарства власними коштами. Тому для внутрішньої оцінки ефективності лісового господарства та прийняття виважених управлінських рішень, необхідно оперувати інформацією про витрати на здійснення лісогосподарських заходів та визначення собівартості вирощування лісу. Виходячи з цього, вважаємо необхідним розробку галузеву методику бухгалтерського обліку та оцінки земель лісового фонду та наявних на них лісових ресурсів, поточного приросту деревини або її виснаження внаслідок господарської діяльності чи інших факторів.

Виходячи з цього, економічна оцінка лісових ресурсів набуває нового значення, що проявляється, серед іншого, у необхідності визначення вартості активів, які перебувають у власності чи постійному користуванні лісогосподарських підприємств з метою контролю за їх збереженістю і аналізу впливу їх динаміки на результати діяльності лісогосподарських підприємств.

Література:

1. Кислова Т.А. Экономические категории в лесном хозяйстве / Кислова Т.А.– Львов: Издательское объединение «Вища школа», 1988.– 165 с.

2. Книзе А., Романюк Б. О двух точках зрения на российский лес и лесное хозяйство [Електронний ресурс]. –2005.– 16 с. – Режим доступу: http://www.wwf.ru/pskov/press/business/13.htm.– Назва з екрана.

3. Федоренко Н. Об экономической оценке природных ресурсов // Вопросы экономики.– № 3.– 1968.– С. 94-103.

4. Васильев П.В. Экономика использования и воспроизводства лесных ресурсов / Васильев П.В.– М.: Издательство Академии наук СССР, 1963.– 483 с.

5. Гофман К.Г. Экономическая оценка природных ресурсов в условиях социалистической экономики. Вопросы теории и методологии / Гофман К.Г.– М.: «Изд-во «Наука», 1977.– 237 с.

6. Петров В.Н. Оценка леса как объкта инвестиций // Лесное хозяйство.– № 2.– 1996.– С. 19-20.

7. Пономаренко Т.І. Управління відтворенням лісових біологічних активів: обліково-аналітичне забезпечення: монографія / Пономаренко Т.І., Савчук В.К. – К.: Аграр Медіа Груп, 2010.– 218 с.

8. Хинканина Н.Е. Управленческие аспекты бухгалтерского учета в лесном хозяйстве: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. экон. наук: спец. 08.00.12–Бух. учет, статистика. / Хинканина Наталья Евгеньевна; Санкт-Петербургский государственный университет экономики и финансов.– С.-П., 2003.– 20 с.