Проненко В.В.

Сумська філія Харківського національного університету внутрішніх справ

ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ВИПУСКНИКІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ЯК СПОСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОЇ ЗАЙНЯТОСТІ МОЛОДІ

На сьогоднішній день шанси на реальний успіх мають ті компанії та організації, які складаються із людей, націлених на досягнення високих результатів праці і прагнення до їх удосконалення. Як правило, це люди, перш за усе, задоволені своїм професійним вибором, зацікавлені в подальшому продовженні обраного шляху і самостійні у своєму професійному пошуку. Однак молодь, як особлива категорія населення , не завжди може вирішити проблеми пов’язані з вибором професії та працевлаштуванням і тому потребує допомоги і підтримки.[1]

Метою роботи є дослідити досвід сприяння працевлаштуванню студентів вищих навчальних закладів й можливості створення спеціалізованих систем сприяння працевлаштуванню.

Аналіз досвіду з працевлаштування випускників вищих навчальних закладів країн з розвиненою ринковою економікою виявив майже в кожній наявність спеціалізованих систем, що складаються з нормативно-правового забезпечення, фінансового механізму, створення спеціалізованих служб, забезпечення тісних зв’язків з роботодавцями і т.і.[2]

В рамках вищої школи, на даний час, існує декілька напрямів роботи з випускниками з їх працевлаштування. Досить цікавим є досвід Одеського державного університету ім. І.І. Мєчнікова з проведення імітаційно-діяльнісних ігор з безробітними у системі служби зайнятості, а також в процесі навчання студентів соціологів і політологів, де виявлено новий резерв навчального процесу у формуванні стратегії працевлаштування випускників вузів. Зусилля викладачів та студентів повинні вибудовуватись у чергуванні, переплетенні інформаційного забезпечення і формуючих ігрових моментів, що в результаті може створити виверіну самоорганізуючу систему дій суб’єктів у заданому напрямку. Як відомо, низька конкурентноздатність випускників вузів, як і молоді загалом, на ринку праці зумовлена, в першу чергу, порівняно низьким рівнем професійної компетентності. Причому домінуючу роль може відіграти суб’єктивна самооцінка випускниками своїх професійних навиків , а не реальні показники.[3]

Не менш значимою у післянавчальний період для молодих спеціалістів є здатність до самоорганізації індивіда у нових для нього соціально-професійних умовах. Відсутність як досвіду роботи, так і поведінки у пошуку роботи знижує шанси молодих спеціалістів на ринку праці.

Однак, не очікуючи звернення студентів за соціальною підтримкою у службу зайнятості, можна організувати їм передання уже відомого досвіду успішної поведінки на ринку праці. Причому, не лише передати, як організувати інформаційне забезпечення, але й спробувати змоделювати близьку до реальності ситуацію й успішну поведінку у ній в імітаційно-діяльнісній грі.

Інформаційний блок про нормативно-правові аспекти поведінки на ринку праці, про стан попиту і пропозиції у сфері трудових ресурсів в регіоні, можна організувати звичайним лекційним методом. Найбільш ефективним способом передання студентам такої інформації можуть слугувати бесіди, зустрічі з співробітниками центрів зайнятості тощо. Можна запропонувати учасникам навчального процесу у вузі застосувати технологію соціальної діагностики, де об’єктом алгоритмізації є способи визначення стану соціального об’єкта та його підсистем. У конкретному випадку належить розглядати в якості об’єкта сферу прикладання праці спеціалістів певного професійного профілю. Якщо це не варіанти з обов’язковими договірними умовами працевлаштування (контрактна форма поступлення, або спеціальні форми розподілу у військових і правоохоронних вузах), то природньо, що система є відкритою і передбачає різні рівні професійної приналежності, а отже і різномаїття варіантів працевлаштування, у тому числі підприємницьку діяльність.[4]

Тому підсистемами можуть бути різні види зайнятості і в такому різномаїтті алгоритми отримання післянавчального соціально-психологічного статусу можуть включати різні елементи динамічних процесів, пов’язаних як з пасивним, так і з активним пошуком свого місця роботи.

В роботі з групою можна обмежитись сумарним досвідом учасників навчального процесу, а також можна доповнити його досвідом експертів, або добре підготовленого ігротехніка. Аналіз статистичних даних та інших, значимих для даної ситуації, документів, а також соціологічної інформації, що відображає стан справ на ринку праці, можна висвітлити окремим блоком у лекційній або семінарській формі.

Отже, з урахуванням нинішньої реальності – становлення ринку праці як інформаційно-забезпечуючої системи – виникає необхідність в організації подібних інформаційно-навчальних заходів для випускників усіх навчальних закладів, що дасть можливість молодим людям успішно працевлаштуватись і будувати професійну кар’єру.

Література

1. Інтеграція молоді в сучасні економічні відносини: Щорічна доповідь

Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2000 року). – К.: Український ін-т соціальних досліджень,2001. – 166 с.

2. Никифоренко В.Г. Про сучасні підходи до працевлаштування фахівців з вищою економічною освітою // Вісник СНУ ім. В. Даля. – № 1 (71). Частина 1. 2004. – С. 167-170.

3. Лукичев Г. А. Динамика Болонского процесса / Г. А. Лукичев // Высшее образование сегодня. – 2002. – № 3. – С. 32-37.

4. Товажнянський Л. Л. Болонський процес і підготовка гуманітарно-технічної еліти / Л. Л. Товажнянський // Теорія і практика управління соціальними системами. –Х., – 2004. – № 2. – С. 11-19.