Политология/6. Проблемы взаимодействия власти и общественности (отечественный и зарубежный опыт)

Загородня Катерина

Хмельницький національний університет, Україна

Роль та місце молодіжних організацій у політиці України

В будь якій країні молодь знаходиться в авангарді суспільного прогресу, адже неможливо собі уявити не лише політичного, але й економічного та культурного розвитку країни поза молодіжним ракурсом[5]. Світові політичні лідери завджи тісно співпрацювали та підтримували молодь. До прикладу, радянські вожді прагнули бачити свою молодь – розумною та освіченою, а лідер фашистської Німеччини А. Гітлер наголошував на тому що, молоде покоління має бути фізично здоровим. В одній зі своїх доповідей Ф. Енгельс зауважив, «нам, представникам робітників, потрібно, щоб народ був не тільки голосуючим, але і правлячим. Панують не ті, хто обирають і голосують, а ті, хто правлять». За розумінням Ф. Енгельса молодь, в силу своїх особливостей, виконує особливі соціальні функції, часом суперечливі і не однозначні. Таким чином, молодь успадковує досягнутий рівень розвитку суспільства і держави; відрізняється певними ціннісними орієнтаціями і недоліком власного життєвого досвіду, з іншого боку, молодь є об'єктом і суб'єктом соціалізації, адаптації і виховання. З одного боку, головним учасником соціальної мобільності економічної ініціативи, з іншого - демонструє неповне включення в соціально-політичні відносини, індиферентність, як соціальний шар - є джерелом соціально-економічного відродження країни[1].

Українські політики практично ігнорують діяльність тієї молодь, яка відкрито вказує на ляпи та оскаржує діяльність органів влади, а якщо співпрацює з молодіжною організацією, то тільки з тією, ініціатором створення якої виступила сама і має можливість визначати напрямки діяльності цієї молодіжної організації. Тому, серед молодих людей практично не існує поваги та довіри до молодіжних організацій. А молодь і є тією категорією людей про яку йде мова в Конституції України в статті під номером 5, а саме «народ який є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади»[3]. Молодь в Україні це люди віком від 18 до 35 років. Отже, це активне населення, в основному студентство, яке має достатньо вільного часу, життєвих сил та ресурсів для виявлення активної громадської позиції, так як народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, Молодь шукаючи методів впливу на чиновників та депутатів здатна створювати молодіжні організації, які займаються моніторингом діяльності органів влади, захистом прав громадян, придушенням свавілля чиновників, допомогою органам самоврядування тощо. Так як право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народу і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами, молодіжні організації контролюють дану ситуацію та ліквідують зловживання владними повноваженнями на усіх рівнях. В ідеалі, молодіжні громадські організації залучаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування до розроблення і обговорення проектів рішень з питань державної політики не лише щодо молоді, а і з інших суспільно важливих питань та проблем. Молодіжні організації часто разом зі засобами масової інформації бувають ініціаторами втручання в управлінський процес. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування розробляючи державну цільову програму розміщують на своїх офіційних веб-сайтах проекти концепцій державних цільових програм, які стосуються різних сфер суспільного життя, саме з таких ресурсів активні молодіжні організації здійснюють моніторинг діяльність органів влади[2].

В Україні молодіжна організація активно діє та розвивається лише тоді, коли вона створена дійсно з ініціативи молоді та студентства. Усі молодіжні рухи при політичних партіях, найчастіше просто використовуються для піару політичного руху та не мають нічого спільного зі здійсненням діяльності, спрямованої на задоволення та захист соціальних, економічних, творчих, духовних та інших суспільних інтересів. Влада не зацікавлена в активній та дійсно реальній співпраці з молоддю, немає жодної молодіжної організації, яка би тісто співпрацювала з владою та мала доступ до керма впливу на процес прийняття рішень. Навіть органи студентського самоврядування часто є штучно створенні адміністрацією вищих навчальних закладів для імітації студентської активності та позитивного впливу на рейтинг вузу та його реклами.

Реальна ситуація яка склалась в сфері молодіжної політики України повність оскаржує всі класичні принципи в даній сфері. Одним з головних принципів державної молодіжної політики є повага до поглядів молоді та її переконань. Щодо надання права і залучення молоді до безпосередньої участі у формуванні й реалізації політики та програм, що стосуються суспільства взагалі і молоді зокрема, то якщо таке і трапляється, то це скоріше за все ініціатива самої молоді, а не влади. Практично не надається правовий та соціальний захист молодих громадян, перш за все осіб, які не досягли 18 років, з метою створення необхідних стартових можливостей для їх повноцінного соціального становлення та розвитку.

Молодіжні громадські організації повинні виступати у взаєминах з владою як організована сила, яка представляє узагальнені інтереси у вигляді заяв, листів, звернень, виявів протесту або пропозицій до законопроекту, зазначають сучасні вчені[4]. Одна з головних місій громадської молодіжної організації це інформаційно-просвітницкий напрям функціонування, який полягає не лише у публічних виступах перед громадянами, а й оприлюднення інформації через ЗМІ.

Отже, громадський молодіжний рух безперечно присутній в Україні. Оригінальність його в тому, що методи які ним використовуються дуже схожі на методи діяльності в радянські часи, а потреби та ідеї які він відстоює, спрямовані на демократичні та європейські стандарти.

Література:

1. Головатый Н. Ф. Социология молодежи: Курс лекций. [Електронний ресурс] / Головатый Н.Ф. — К.: МАУП, 1999 .- 224 с.– Режим доступу: http://www.mmirl.edu.ua/bibl/lib/ebooks/Соцiологiя/Социология%20молодёжи%20-%20Головатый%20Н.Ф.%20-%201999.pdf

2. Закон України Про молодіжні та дитячі громадські організації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/281-14

3. Конституція України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр

4. Крисаченко В.С. Загальне та національне у становленні громадянського суспільства в Україні [Електронний ресурс]/Крисаченко В.С. – Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/book/Krysachenko/9-4-Ukr_Socium.pdf

5. Кулик В. Сучасний організований молодіжний рух в Україні як об’єкт наукового дослідження[Електронний ресурс]/Кулик В. – Режим доступу: http://www.politika.org.ua/?p=103