МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА ЖІНКИ НА ПРАЦЮ ЯК ПРОБЛЕМНА СФЕРА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ ЄДНОСТІ Й ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

Лавріненко О. В.

кандидат юридичних наук, доцент,

Донецький юридичний інститут МВС України

Механізм реалізації конституційного права жінки на працю як проблемна сфера реалізації принципу єдності й диференціації правового регулювання трудових відносин

Особливістю й вагомим чинником ефективності норм трудового права є застосування принципу єдності й диференціації в правовому регулюванні умов праці. Відповідно, норми трудового права поділяються на дві групи: 1) загальні норми, які поширюються на всіх працівників; 2) спеціальні норми, які поширюються на окремі категорії працівників, у тому числі й працівників ОВС. У співвідношенні загальних і спеціальних норм виражається єдність та диференціація трудового права [1, с. 37-43] та полягає сутність відповідного галузевого трудо-правового принципу.

Наявне спеціальне законодавства, що регулює держслужбу працівників ОВС у цьому аспекті має низку вад, недоліків. Так, відомо, що ст.ст. 174, 190 КЗпП України заборонено застосування праці жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими й небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт із санітарного й побутового обслуговування), але це розглядається як «особлива турбота держави... і не вважається дискримінацією, обмеженням трудової правосуб’єктності» [1, с. 120]. Відтак, потребує редакційного уточнення норма п. 4 Положення про проходження служби, де встановлено, що рядовий і молодший начальницький склад ОВС тільки «в необхідних випадках» жінками. Така норма спеціального законодавства обґрунтовано розглядається як «приклад нормативного закріплення зневажливого ставлення до потенційних можливостей жінок у галузі правоохоронної діяльності» [2, с. 14]. А тому, зважаючи на існуючу специфіку служби в ОВС, слід офіційно віднести ті, чи інші роботи (посади) у сфері службово-трудових відносин до Списку виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників у яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими й важкими умовами праці та за особливий характер праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 №1290, з метою запобігання, зокрема, «спричиненню шкоди репродуктивному здоров’ю жінок» [2, с. 13], а в решті випадків – на рівні Закону «Про міліцію» та п. 4 Положення про проходження служби дозволити прийняття на службу жінок без будь-яких обмежень. Використання в спеціальних нормах оціночних понять потребує застережень, уточнень [3-8]. «Мова закону повинна бути простою, чіткою, зрозумілою, не допускаючи двояких тлумачень, запобігати можливим дискусіям і т.ін.» [9, с. 8]. Кожне оціночне поняття, у тому числі й те, про яке йдеться в п. 4 Положення проходження служби, передбачає суб’єктивну оцінку, вільний розсуд роботодавця (адміністрації), яке, усупереч змісту правової норми, на жаль, часто на практиці призводить до фактичної дискримінації [10, с. 94], обертається обмеженням доступу жінки до праці, а відтак і до отримання певного доходу [11, с. 40], а це вже – реальна передумова (причина) порушення принципу рівності в сфері найманої праці, у тому числі й стосовно жінок – кандидатів на службу.

Література

1. Болотіна Н.Б. Трудове право України. – К.: Вікар, 2003. – 715 с.

2. Венедіктова В.М. Напрями подолання гендерної асиметрії в органах внутрішніх справ // Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах: матеріали науково–практичної конференції, (м. Суми, 2-4 червня 2005 р.). – Харків: УАФТП, 2005. – С. 13-15.

3. Лавріненко О.В. Аналіз сучасної практики тлумачення оціночних понять під час застосування спеціального законодавства України про працю // Економіка. Фінанси. Право. – 2005. – № 9. – С. 25–30.

4. Лавріненко О.В. Казуальне тлумачення як іманентна ознака оціночних понять і передумова їхнього застосування / О. В. Лавріненко // Наукові дослідження – теорія та експеримент ’2007: матеріали III Міжнародної науково–практичної конференції, (м. Полтава, 14–16 травня 2007 р.). – Полтава: Вид–во «ІнтерГрафіка», 2007. – Т. 3. – С. 41–44.

5. Лавріненко О.В. Оціночні поняття у системі спеціального законодавства України про працю: їх зміст, значення й проблеми тлумачення у судовій практиці // Економіка. Фінанси. Право. – 2007. – № 5. – С. 35–39; № 6. – С. 27–39; № 7. – С. 24–39; № 8. – С. 21–25.

6. Лавріненко О.В. Використання оціночних понять під час дефінування доктринального категорійного апарату та терміносистеми законодавства України про соціальне забезпечення: теоретико–методологічні аспекти // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2007. – № 3. – С. 119–124.

7. Лавріненко О.В. Правові презумпції, оціночні поняття та принципи сучасного трудового права України: їхній зміст і співвідношення / О. В. Лавріненко // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2007. – № 4. – С. 179–187.

8. Лавріненко О.В. Ідеї моральності й морально–оціночні поняття в законодавстві України: теоретичний аналіз сучасної доктрини // Veda: teorie a praxe – 2008: materiäly IV Мezinärodni vedecko–praktickä konference, (Praha, 16–31 srpna 2008 r.). – Praha: Education and Science s.r.o., 2008. – Dil 8. – Stran. 77–80.

9. Жигалкін П.І. Актуальні проблеми кодифікації законодавства про працю // Проблеми законності: респ. міжвід. наук. зб. / відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України. – 2001. – Вип. 51. – С. 7-15.

10. Левченко К. Проблеми гендерної рівності у сфері зайнятості: міжнародні правові документи та українське законодавство // Рівність жінок і чоловіків в Україні: правові аспекти: матеріали III Міжнародної науково–практичної конференції (м. Київ, 30 липня 1998 р.). – К., 2001. – С. 92-98.

11. Заворотченко Т. Система конституційно-правових гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні // Право України. – 2002. – №5. – С. 39-43.