Право/9. Гражданское право

Іщук Н. О.

Національний університет Державної Податкової Служби України,Україна

Проблеми спадкування за законом та шляхи їх подолання

Виникнення права власності та розвиток шлюбно-сімейних відносин зумовили потребу відповіді на питання щодо долі майна, яке залишається після смерті людини. Можливість визначити долю майна після смерті і передати його в спадщину – є однією із найважливіших гарантій стабільності відносин приватної власності. Значення спадкування полягає насамперед у тому, що кожному членові суспільству гарантується, що доля набраних ним за життя матеріальних благ буде визначена ним особисто: або вони перейдуть до найближчих йому осіб, або за його волею стануть надбанням всього суспільства.                                                                                               Проблеми спадкування за законом досліджували відомі російські, радянські, українські та зарубіжні вчені-юристи: М. М. Аргакова, Ч. Н. Азімова, М. Ю. Барщевський , Ю. О. Заіка, В. М. Співак, А. А. Рубанова, Я. М. Шевченко, Б. Б. Черепахіна, З. Н. Крилова, Е. В. Драгневич.              Спадкування за законом має місце тоді, коли воно не змінене заповітом, тобто спадкодавець у заповідальному розпорядженні не призначив спадкоємців особисто. У цьому випадку спадкове майно розподіляється між особами, які названі у числі спадкоємців у відповідних статтях Цивільного кодексу України [3, с. 288].                                                                                                                   Як стверджує С. Я. Фурса, складання заповіту немає смислу, якщо спадкодавця влаштовує спадкування за законом, а саме:

-         коло осіб, які будуть спадкувати його майно за законом;

-         Величини часток спадщини, які їм належать за законом [2, с. 60].

Питання, щодо того, якими критеріями має керуватися законодавець, визначаючи коло спадкоємців, одне з найбільш спірних у цивілістичній літературі. У чинному законодавстві України встановлено п’ять черг спадкоємців за законом. До них законодавець відносить: дітей спадкодавця, подружжя, яке його пережило, батьків, братів та сестер, бабу, діда, тітку, членів сім’ї спадкодавця, родичів до шостого ступеня споріднення та утриманців спадкодавця.                                                                                                     При визнанні осіб, які належать до дітей подружжя, батьків, а також дитини померлого, яка народилася після смерті, слід керуватися нормами сімейного законодавства. Законодавець вживає термін «дитина» як факт походження особи від певних батьків і наявність між ними споріднення першого ступеня. Формулу законодавця, яка визначає спадкоємця як «особу, яка була зачата за життя спадкодавця і народжена живою після відкриття спадщини», М. Ю. Барщевський вважає не зовсім вдалою, оскільки дитина спадкодавця не може бути зачата не за його життя [1, с. 9].                                            Сьогодні набуває особливої актуальності питання щодо вирішення встановлення батьківства і материнства при штучному походженні дитини. З часом випадки народження дітей за таких обставин не будуть поодинокими і тому виникає запитання: чи тотожні поняття біологічна дитина і спадкоємець. До дітей спадкодавця прирівнюються і усиновлені діти, які спадкують саме після свого усиновителя і вже не вважаються спадкоємцями за законом рідних батьків. Однак, окремі фахівці вважають, усиновлені ні за яких обставин не стають спадкоємцями своїх братів і сестер, діда та баби з боку усиновителя [4, с. 415]. Спірною є думка, що не виникає ніяких прав та обов’язків між усиновленими та іншими дітьми усиновителя тому дитина усиновителя і усиновлена дитина не перебувають у правових відносинах брата або сестри [6, с. 240].                                                                                                                     У Цивільному кодексі України значно розширено коло спадкоємців за законом, причому цей термін поширюється на осіб не  лише за ознакою родинних чи сімейних зв’язків, а й за ознакою членства у сім’ї. Однак, чинне законодавство не містить визначення поняття «член сім’ї». Офіційне тлумачення цього поняття спробував дати Конституційний Суд України, у рішення якого від 3 червня 1999 року зазначено, що природа сімейних правовідносин визначається кровними (родинними) зв’язками або шлюбними відносинами; спільним постійним проживанням; веденням спільного господарства [5, с. 386].                                                                            Доречно було б зробити наступні дії:                                                          1) обмежити число спадкоємців за законом третім ступенем спорідненості;                                                                                                            2) доповнити ст. 1261 Цивільного кодексу України п.2 щодо права успадкування дідусі та бабусі, по праву висхідного подання своїх дітей, так як вони є на момент смерті онука непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. В даний час - в умовах переходу до ринкових відносин: рівень доходів дідусів (бабусі), як правило, пенсіонерів не відповідає, прожитковому мінімуму.                                                                                                                   3)  внести зміни до ст. 1264 Цивільного кодексу України включивши в коло спадкоємців за законом вихованців і фактичних вихователів поряд, з пасинками, пасербицями, вітчимом, мачухою, і надати їм взаємні спадкові права.                                                                                                                          4) доповнити в ст. 1238 Цивільного кодексу України щодо права спадкодавця обмежити право родича по низхідній лінії на обов’язкову частку своїм заповідальним розпорядженням .                                                                     5)  зазначити  про те, що, якщо до моменту відкриття спадщини родич по низхідній лінії протягом тривалого часу більш не веде марнотратного способу життя, або більш не існує зайвого обтяження боргами, яке стало підставою для винесення заповіту, то суд може визнати заповіт у цій частині недійсним.             6) встановити певні відсоткові відрахування з вартості спадкового майна на користь нотаріуса, який зобов’язаний буде зробити розшук спадкоємців тієї черги, яка заклякається до спадкоємства.

Література:

1.     Барщевський М. Ю. Если открылось наследство. - М.: Юрид. лит., 1989. - 182 с.

2.     Драгневич Е. В. Наследование: по закону и по завещанию. - К.: Издатель Фурса С. Я., 2007. - 60 с.

3.     Заіка Ю. О. Спадкове право в Україні: становлення і розвиток: Монографія. 2-ге вид. - К.: КНТ, 2007. - 288 с.

4.     Крылова З.Н. Наследники по закону // Сов. юстиция. - 1965. - № 23. - 415 с.

5.     Рішення Конституційного Суду від 3 червня 1999 р. № 5-р п / 99 щодо о офіційного тлумачення положень п.6 статті 12 Закону України «Про міліцію» та ч.6 статті 22 Закону України «Про державну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміна «члена сім’ї») // Конституційний Суд України : правові засади, рішення, висновки та ухвали / За ред.. І. А. Тимченко. - К., 1999. - 386 с.

6.     Співак В. М., Гопанчук В. С. Законодавство України про шлюб та сім’ю. - К.: Наук. думка. 2008. - 240 с.