Аналіз напрямків розвитку інфраструктури автомобільного транспорту

Пащенко Т.В., Автомобільно-дорожній інститут Дон НТУ, м. Горлівка

Аналіз напрямків розвитку інфраструктури автомобільного транспорту

Основною задачею автомобільного транспорту є забезпечення економіки країни та населення перевезеннями і забезпечення потреб споживачів в експлуатації та утриманні їх транспортних засобів в належному технічному стані.

Для реалізації цієї функції система автомобільного транспорту повинна мати відповідну інфраструктуру, яка включає підсистеми перевезень вантажів та пасажирів, підготовки до продажу та продажу транспортних засобів, їх експлуатації, зберігання, підтримки та відновлення технічного стану, забезпечення матеріалами та запасними частинами, утилізації, надання консультативних та побутових послуг споживачам.

Інфраструктура автомобільного транспорту визначається соціально-економічним рівнем держави та чисельністю її автомобільного парку, і повинна забезпечувати соціальну та економічну ефективність автомобіля.

Відповідно до структурної перебудови та зростання автомобільного парку в Україні йде переформування інфраструктури автомобільного транспорту.

Одночасно формується автомобілебудівна промисловість. Налагоджуються довготривалі зв’язки з автомобілебудівними компаніями світу. Змінюється структура автомобільного парку, який є основою для інфраструктури транспорту.

Автомобільний транспорт може ефективно функціонувати тільки за умови повного забезпечення взаємодії основних підсистем транспорту (рис.1) [1].

Взаємодія основних підсистем може бути гарантована наявністю та ефективним функціонуванням відповідної інфраструктури автомобільного транспорту. Від стану інфраструктури залежить ефективність, надійність, економічність, безпечність роботи транспортних засобів.

Рис.1. Схема взаємодії основних підсистем автомобільного транспорту

1-транспортний процес та безпека руху; 2-підсистема витрат палива та токсичності автомобіля; 3-підсистема ТО та ремонту

Розвиток інфраструктури має бути збалансованим. Всю систему і окремі її підсистеми необхідно оптимізувати.

В роботі [2] представлена цільова функція оптимізації процесу розвитку інфраструктури автосервісу. При цьому використовувалась в якості критерія соціально-економічна ефективність, яка враховує дороги, запасні частини, потужності обслуговування і ремонту, структури забезпечення експлуатаційними матеріалами, стоянки, гаражі, структури забезпечення безпеки руху, структури подолання шкідливих наслідків і утилізації.

Половина складових інфраструктури, які визначають функціонування транспорту, або пов’язані з виробничими процесами підприємств автосервісу і транспорту, або є його складовими. Вся інфраструктура може ефективно функціонувати тільки за умови розробки та реалізації заходів збалансованого розвитку автосервісу.

Якщо розширити розгляд інфраструктури до всього автомобільного транспорту, то в наведену функцію необхідно ввести додатково складовы, які характеризують ту частину інфраструктури, що забезпечує перевезення вантажів та пасажирів (витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи, вантажні станції, складські приміщення, автовокзали та автостанції, витрати на підготовку та реалізацію планів перевезень).

Значна частина інфраструктури автомобільного транспорту призначена для підтримки та відновлення технічного стану транспортних засобів.

Технічний стан ТЗ забезпечують підприємства автомобільного транспорту різної функції. Вони призначені для ТО, ремонту, зберігання автомобілів і забезпечення їх експлуатаційними матеріалами. В залежності від виконуваних функцій, за загальноприйнятою класифікацією [3, 4], підприємства поділяються на автотранспортні (АТП), автообслуговуючі й авторемонтні.

Автотранспортні підприємства здійснюють перевезення вантажів і пасажирів, забезпечують виконання робіт по підтримці та відновленню технічного стану, організовують та проводять зберігання і матеріально-технічне забезпечення транспортних засобів.

За формами власності, цільовим призначенням, характером виробничо-господарської діяльності, підпорядкованістю АТП можуть бути: державні, муніципальні, відомчі, акціонерні, приватні й ін.

При невеликій виробничій програмі, коли організація окремих видів технічних впливів на АТП економічно невигідна, можуть використовуватися форми кооперації між підприємствами по наданню взаємних послуг по виконанню ТО і Р на договірній основі.

Для забезпечення ефективної експлуатації власного рухомого складу, потрібні відповідні склад та структура основних виробничих фондів автотранспортного підприємства. Складовими їх є виробничо-технічна база і рухомий склад [5].

Автотранспортні підприємства, які на підприємницьких засадах надають автосервісні послуги клієнтам, перестають бути чисто автотранспортними, оскільки частина виробничих функцій будуть мати уже не транспортний, а автосервісний характер. Отже такі підприємства доцільно називати транспортно-автосервісними. Ці підприємства або спеціалізуються на виконанні конкретних видів робіт (кузовних, ремонт двигунів, агрегатів то що), або є комплексними і надають всі види послуг.

До автообслуговуючих підприємств відносяться станції технічного обслуговування, бази централізованого технічного обслуговування та ремонту, гаражі-стоянки, ремонтні майстерні, автозаправні станції і інші.

Авторемонтні підприємства є спеціалізованими підприємствами, що виконують в основному капітальний ремонт агрегатів і вузлів, рідше автомобілів, а також відновлення деталей.

Підприємства по капітальному ремонту автомобілів з невеликою програмою називаються авторемонтними майстернями.

Перелік посилань

1. Говорущенко Н.Я., Туренко А.Н. Системотехника транспорта (на примере автомобильного транспорта).// В двух частях. Часть 1. - Харьков: РИО ХГАДТУ, 1998.-255с.

2. Марков О.Д. Рынок, автомобиль, клиент. – М.:Транспорт, 1999.–270с.

3. Техническое обслуживание, ремонт и хранение автотранспортных средств: Учебник: В 3 кн. / В.Е. Канарчук, А.А. Лудченко, И.П. Курников, И.А. Луйк. – К.: Вища школа, 1991. – Кн. 1. – 359 с., Кн. 2. – 406 с.

4. Говорущенко Н.Я. Техническая эксплуатация автомобилей. – Харьков: Изд-во при Харьк. ун-те, 1984. – 312 с.

5. Кузнецов Е.С. Управление техническими системами. Учебное пособие/ МАДИ (ТУ). – М.:Моск.автом-дорожн.ин-тут, 1998. – 202 с.