Крисенко О.В., Скляр Т.В., Вініков А.І., Вершина Д.В.

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

АНТИБІОТИКОРЕЗИСТЕНТНІСТЬ БАКТЕРІЙ, ВИДІЛЕННИХ ІЗ ТРАВМАТИЧНИХ ПОВЕРХОНЬ

На сьогоднішній час пацієнти з гнійно-запальними процесами складають приблизно 40 % хворих хірургічного профілю. Післяопераційні гнійні ускладнення розвиваються в середньому у 30 % хворих. Ці дані свідчать про актуальність та нерозв’язаність проблеми хірургічної інфекції, що все більше набуває соціально-економічного значення. Серед післяопераційних гнійно-запальних ускладнень найбільш частими являються раневі [1].

Метою роботи було дослідження спектру збудників раневих інфекцій та визначення рівнів їх стійкості до антибіотиків.

Матеріали та методи досліджень. Об’єктом дослідження був бактеріальний спектр збудників, що викликають інфекції в ранах. Матеріал з раневих поверхонь відбирали стерильним ватним тампоном та проводили висів з нього.

Ідентифікацію виділених ізолятів бактерій проводили згідно «Приказа МОЗ СССР № 535 от 22.04.1985 г.» [2]. Культури ідентифікували за результатами вивчення морфологічних, тінкторіальних та фізіолого-біохімічних ознак культур.

Антибіотикорезистентність виділених від пацієнтів ізолятів встановлювали за допомогою диск-дифузійного методу. Диски з антибіотиками для проведення аналізу відбирали за рекомендаціями з настанови МОЗ України [3].

Результати та їх обговорення. Було досліджено 102 зразка патологічного матеріалу, які було отримано з хірургічних та опікового відділень. Із досліджених зразків було виділено 178 культур мікроорганізмів.

При розгляді видового спектру виділених культур збудників, то проведені дослідження матеріалів, отриманих з раневих поверхонь дозволили встановити, що збудники представлені мікроорганізмами видів: S. aureus, Proteus mirabilis, P. vulgaris, Enterobacter cloaceae, E. aerogenes, Pseudomonas aeruginosa, Enterococcus faecalis, Klebsiella pneumonia, Candida spp., Citrobacter freundii. Маємо відмітити, що спектр збудників інфекцій ран по відділеннях варіював (рис. 1).

Рис. 1 Спектр збудників раневих інфекцій по відділеннях

Загальна кількість ізолятів S. aureus становила 70. З них 24 ізолятів було виявлено у відділенні гнійної хірургії, 16 – у щелепно-лицьовій хірургії, 14 – у опіковому відділенні, 6 – у відділенні абдомінальної хірургії, по 4 – у відділеннях інтенсивної терапії та судинної хірургії та 2 ізолята у матеріалі, отриманому з відділення нейрохірургії.

Бактерії роду Pseudomonas було виявлено у 34 досліджених зразках матеріалу. З них 16 отримали з опікового відділення, 12 – з відділення гнійної хірургії, 4 – з щелепно-лицьової хірургії і 2 – з відділення судинної хірургії.

Дріжджі роду Candida було виявлено всього у 6 випадках (по двоє у відділеннях щелепно-лицьової, абдомінальної та нейрохірургії.

Мікроорганізми роду Enterococcus було виявлено у 14 досліджених зразках. З них 2 – з відділення інтенсивної терапії та по 4- у відділеннях щелепно-лицьової хірургії, абдомінальної та судинної хірургії.

Важливо відмітити значну сумарну частоту виділення мікроорганізмів, що належать до родини Enterobacteriaceae, їх доля загалом становить близько 30 %. З них бактерії роду Proteus виявлено у 14 зразках: по 2 з відділень щелепно-лицьової хірургії та опікового, 4 – з гнійної хірургії та 6 з абдомінальної. Бактерії роду Enterobacter виявлені у кількості 24 ізолятів. З них 10 у відділенні щелепно-лицьової хірургії, по 4 – у відділеннях гнійної, абдомінальної та судинної хірургії і 2 ізоляти з матеріалу, отриманого з відділення інтенсивної терапії. Було виявлено 14 ізолятів, ідентифікованих як Klebsiella: 6 з відділення торакальної хірургії, 4 – нейрохірургії, по 2 – відділення інтенсивної терапії та щелепно-лицьова хірургія. Як Citrobacter було ідентифіковано 2 ізолята (матеріал з відділення абдомінальної хірургії).

Відповідно до мети роботи одним із завдань було визначити резистентність до антибіотиків клінічних ізолятів мікроорганізмів, отриманих з матеріалу відокремлюваного раневих поверхонь.

При аналізі отриманих результатів визначено, що ізоляти виділеного золотистого стафілококу найменш чутливі до таких антибіотиків: ріфампіцину -40% штамів, цефепіму - 38% штамів та рокситроміцину - 20% штамів. Натомість найбільший відсоток чутливих штамів зафіксовано для ципрофлоксацину - 92%, азітроміцину - 90%, ванкоміцину - 80% але препарати групи фторхінолонів використовують переважно проти збудників грамнегативних мікроорганізмів (рис. 2).

Рис. 2 Чутливість до антибіотиків ізолятів золотистого стафілококу.

Для опікового та хірургічних відділень, де найбільш часто у якості збудника інфекцій раневих поверхонь виявляли P. aeruginosa. Встановлено, що найвища чутливість виділених штамів була до іміпенему - 95%, ципрофлоксацину - 90%, левофлоксацину - 90% та цефтазидіму - 75%, а найменший відсоток чутливості був зафіксований для гентаміцину - 45% та цефепіму - 20% (рис. 3).

Рис. 3 Чутливість до антибіотиків ізолятів синьогнійної палички

Серед ізолятів мікроорганізмів представників роду Enterobacter визначено 13 (52%) ізоляти резистентні до офлоксацину, інші не проявили резистентності до жодного з тестованих препаратів (рис. 4).

Рис. 4 Чутливість до антибіотиків ізолятів родини Enterobacteriaceae

Серед ізолятів K. pneumonia найменша кількість чутливих штамів визначена до амікацину - 30% та цефтріаксону - 35% а найбільша для цефтазидіму - 90% та азтреонаму - 60%. Серед виділених штамів протеїв найменша чутливість спостерігалася до цефтріаксону - 46% і до цефтазідіму - 48%. Найбільша ж чутливість серед ізолятів протеїв була зафіксована для азтреонаму - 85%, гатіфлоксацину - 80% а також до амікацину - 75% та офлоксацину - 72%.

В ході дослідження матеріалу від пацієнтів в ряді випадків (7,9%) збудники інфекційних ускладнень раневих поверхонь були ідентифіковані як E. faecalis. Дослідження резистентності їх до антибіотиків (рис. 5) всупереч відомим даним не виявило резистентності до жодного з протестованих препаратів[4].

Рис. 5 Чутливість до антибіотиків ізолятів E. faecalis з матеріалу

Навища чутливість серед ізолятів E. faecalis спостерігалась до препаратів з групи фторхінолонів – офлоксацину (90%) та ципрофлоксацину (88%), порівняно менша чутливість у азациліну (65%) та рифампіцину (65%).

Література

1. Nettleman M. D., McIntosh S. L., McIntosh T.J. et al . Infection control In the Russian Federation: review of a tertiary care hospital // J. Infect. Control. – 1994. – Vol.15. – № 3. – Р. 200-202.

2. Об унификации микробиологических (бактериологических) методов исследования, применяемых в клинико-диагностических лабораториях лечебно-профилактических учреждений: приказ № 535. – [чинний від 22.04.1985р.]. – М.: МОЗ СССР, 1985. – 65с.

3. 25. Наказ МОЗ України № 167 від 05.04.2007 «Про затвердження методичних вказівок щодо визначення чутливості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів». – К: МОЗ України, 2007. – 63 с.

4. Ткачик І., Дима О. Раціональна антибіотикотерапія інфекцій, спричинених проблемними грампозитивними збудниками //Ліки України. – 2004. – №3. – С. 52-55.