Рошка О.В., Старикова Н.В.

Дніпропетровський національний университет ім. Олеся Гончара

ОСОБЛИВОСТІ МІКРОМОРФОЛОҐІЧНОГО ТА ХІМІЧНОҐО СКЛАДУ ҐРУНТІВ ЗАПЛАВНИХ ПРИРУСЛОВИХ БІОҐЕОЦЕНОЗІВ

Грунт є основним багатством кожного суспільства. Грунтовий покрив поглинає і нейтралізує багато шкідливих речовин, щo забруднюють навколишнє середовище. [1, 153].

Дослідження еколого–мікроморфологічних особливостей та хімічного складу грунтів заплавних прируслових біогеоценозів р. Самара виконували в лабараторії наземної екології, лісового грунтознавства та рекультивації земель науково–дослідного інституту біології. Відбір грунтових монолітів проводився на пробній площі 208 Науково–навчального центру Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара «Присамарський біосферний стаціонар ім. О.Л. Бельгарда» (Новомосковський р–н, Дніпропетровська обл.) у складі Комплексної експедиції Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара.

Виготовлення шліфів виконувалось за загально прийнятим методом розробленим Е.Ф. Мочаловою (1956). Розшифрування мікроморфологічної організації грунтів проводилося за загально прийнятою схемою О.І. Парфьонової та К.А. Ярилової (1977) під керівництвом О.В. Стрижака.

Сучасний стан прируслових (річок) лісових біогеоценозів вивчався на прикладі пробної площі №208 – природній липово–ясеневої діброви (D´n) з добре розвинутим підліском, яка розташована на прирусловому валу річки Самари.

Типологічна формула :

D´n 4Д.зв.3Л.с.2В.г.1Я.зв;

де СП–супіщаний грунт; Тін– тіньовий тип; ІІІ– третя вікова стадія; Д.зв– дуб звичайний; Л.с.– липа серцелиста; В.г.– в’яз гладкий; Я.зв.– ясен звичайний. [2, 17].

Деревний ярус складений дубом звичайним (Quercus robur L.), липою серцелистою (Tilia cordata Mill.), ясенем звичайним (Fraxinus exсelsior L.), в’язом гладким (Ulmus laevis Pall) з домішкою клена польового (Acer campestre L.) та гостролистого (A. рlatanoides L.). У чагарниковому підліску – бересклет європейський ( Evonymus europaеа L. ) та бородавчастий (E. verrucosa Scop.). [3, 53].

Лісорослинні умови – супісок свіжий СП_2. Тип світлової структури – тіньова, третього вікового ступеню, світловий стан нормальний. Зімкнутість крон деревостану – 0,6–0,8 ; зімкнутість чагарникового підліску – 0,4–0,6.

Макроморфологічна характеристика ґрунтового профілю

hP1	0–9 см	Темно–сірий гумусовий горизонт, супіщаний, безструктурний, пухкий, свіжий, корененасичений, в основному, трав’яною рослинністю.
hP2	9–27 см	Світліше попереднього, перехід за кольором і зменшенням корененасиченості (одиничні, великі корені деревних рослин), пухкий, безструктурний, піщаний. Є ходи грунтових хребетних тварин.
hP3	27–43 см	Гумусовий горизонт, супіщаний, перехід за щільністю і кольором (щільність зростає по профілю), корененасиченність слабка, свіжий.
Hp	43–74 см	Сірий з білими плямами промитого піску, менш щільний, ніж попередній. Свіжий, безструктурний, піщаний, є ходи грунтових тварин.
hP	75–110 см	Пухкий, свіжий, безструктурний, піщаний.

Грунт – заплавно–лісовий, малогумусний, вилужений, супіщаний, шаруватий на алювіальних відкладеннях.

Мікроморфологічна характеристика ґрунтового профілю

Горизонт hP₁(0–9см )

Елементарний мікроустрій – плазмово–піщаний. Скелет складений, в основному, зернами, катаної форми зі слідами переносу та деякі втратили подвійне заламнення в результаті процесів вивітрювання. Займають 70% від загальної площею Плазма гумусо–глиниста. Гумус бурий, аморфний, займає значну долю в загальній плазмі. Подекуди мікрозони гумусо–глинистої плазми з подвійним заламленням, орієнтація скелетна або острівна. Зони з подвійним заламленням на мікроагрегатах або скелетних зернах. Органічна речовина представлена бурим гумусом, свіжими та добре розкладеними рослинними залишками. Добре розкладена органіка утворює плями різноманітної форми та різні за розмірами, які нерівномірно розташовані в площині шліфа. Гумус пропитує грунтовий матеріал, огортає мінеральні зерна органічними плівками і заповнює різні нерівності на поверхні зерен. Мікроагрегати прості, органо–мінеральні та викиди грунтової мезофауни. Пори–упаковки, та рідше пори–ходи грунтової мезофауни, з окремими мінеральними зернами в них. Стінки пор утворені скелетними зернами. Зустрічаються мікрозони з меншою щільністю та мікроагрегатами грунтової мезофауни, що наводить на думку про те, що це засипані пори, які були прориті грунтовими безхребетними.

Горизонт hP₂ ( 9–27см )

Елементарний мікроустрій – плазмово–піщаний. Більш щільний горизонт за попередній. Плазма – гумусо–глиниста. Гумус бурий, аморфний, сконцентрований на скелетних зернах. Превалює гумусна частина. Глинистої дуже мало, зі скелетною орієнтацію. Скелет представлений зернами кварцу, польового шпату. В більшості великі та середні за розмірами, катаної форми зі слідами переносу та деякі втратили подвійне заламленння в результаті процесів вивітрювання. Органічна речовина представлена бурим гумусом, свіжими та добре розкладеними рослинними залишками. Рослинні залишки – сильно розкладені, в вигляді аморфних плям з нечіткими краями та подекуди свіжі, слабо розкладені – із збереженням клітинної будови, яка в схрещенних ніколях світиться. Ні відміну від попередніх горизонтів пористість збільшується. Крім пор–упаковок з’являються каналоподібні та міжагрегатні пори.

Згідно проведених нами хімічних досліджень, були отримані наступні результати. Загальний вміст гумусу у дослідних зразках коливається: 7,96% - 6,28%. Ємність поглинання (горизонт 0-10 см) складає 33,29 (мг-екв/100 г грунту), НСО₃^- - 0,57 (мг-екв/100 г грунту), Сl^- - 0,11 (мг-екв/100 г грунту), Ca ²⁺ - 0,67 (мг-екв/100 г грунту), Mg ²⁺ - 0,15 (мг-екв/100 г грунту), Nа - 0,05 (мг-екв/100 г грунту), К - 0,07 (мг-екв/100 г грунту), сухий залишок – 0,09%, гідролітична кислотність - 1,67(мг-екв/100 г грунту).

Таким чином, екологічна мікроморфологія та дослідження хімічного складу грунтів заплавних прируслових біогеоценозів р. Самара дозволяють прогнозувати їх подальший розвиток та керувати біогеоценотичними процесами.

Література

1.  Лук’янова Л.Б. Основи екології: Навч. посіб.– К.: Вища шк., 2000. – 327 с.
2. Белова Н.А. Экология, микроморфология, антропогенез лесных почв степной зоны Украины  / Н.А. Белова. – Д.:ДГУ, 1997. – 264 с.
3. Белова Н.А. Микроморфология пойменно-лесных почв Присамарского мониторинга / Н.А. Белова, В.Н. Яковенко // Вопросы степного лесоведения и рекультивации земель. – Д.:ДГУ, 1997. – С. 45–56.