Степанюк І.Ю

Житомирський державний технологічний університет

Управління якістю та конкурентоспроможністю продукції підприємства як передумова ефективного розвитку

Основою управління розвитком зовнішньоекономічної діяльності підприємства є його орієнтація на конкурентоспроможності на зовнішньому ринку як продукції зокрема, так й компанії в цілому. Необхідною передумовою існування ринкової економіки в країні є конкуренція між підприємствами на ринку товарів. За своєю сутністю конкуренція є важливим фактором розвитку підприємства, підвищення рівня пропозиції, забезпечення прав споживачів, підвищення рівня зайнятості населення. Конкуренція між підприємствами - це процес управління своїми конкурентними перевагами для досягнення мети в конкурентній боротьбі, що здійснюється в рамках законодавства. Важливість дослідження поняття конкурентних переваг зумовлюється також тим, що для України конкурентоспроможність національної продукції відіграє дуже важливу роль, бо від неї залежить рівень конкурентоспроможності країни. Раніше цьому не надавалося великого значення, оскільки Україна вважалася країною з великим потенціалом конкурентоспроможності продукції, що пояснювалося наявністю ряду важливих природних ресурсів.

В умовах ринкових відносин обсяг реалізації продукції в багатьох випадках залежить від її конкурентоспроможності, а значить має місце постійна оцінка продукції з позиції її відповідності потребам ринку. Отже, оцінка ринків збуту дає можливість встановити всю потенційну номенклатуру продукції, яка виготовляється, а методика оцінки її конкурентоспроможності дає можливість визначити рівень конкурентоспроможності кожної номенклатурної позиції власного виробництва, співставити її з рівнем конкурентної продукції і на основі одержаних результатів розподілити її для реалізації на ті чи інші ринки з урахуванням обсягу та цін. З’ясуванню поняття конкурентних переваг та конкурентоспроможності в економічній літературі були присвячені роботи таких відомих вчених-економістів, як А. Смітта, М, Портера, Й. Шумпетера, Е. Чемберлена, К. Штайльмана, К. Макко- нелла, Г. Азоєва, А. Челенкова, Н. Сафіуліна та н.. У правовій літературі розвитку поняття конкурентних переваг була присвячена невелика кількість робіт, зокрема Н. Саніахметової, К. Тотьєва, А. Мамаєва та ін. Варто відзначити, що сучасні методи оцінки конкурентоспроможності підприємства і продукції збігаються й базуються на експертних методах оцінки, хоча оцінку реальної конкурентоспроможності продукції та підприємства можуть дати тільки споживачі.

На практиці, перш ніж провести оцінку конкурентоспроможності промислової продукції, вирішують наступні задачі або проводять діагностику: визначення номенклатури готової продукції, виходячи з діючих виробничих потужностей та вимог до товару на ринку; встановлення конкурентів-виробників аналогічної продукції, що входить до номенклатури продукції діючого промислового підприємства; визначення техніко-економічних показників для оцінки конкурентоспроможності продукції та вибір методики їх оцінки; розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності виробу; визначення номенклатури продукції з позиції інтересу споживача та виробника, а також за рівнем конкурентоспроможності для включення в план виробництва, зняття з виробництва та переходу на нову продукцію і розробки плану організаційно-технічних заходів по забезпеченню рівня її конкурентоспроможності. В процесі дослідження, оцінювання та управління конкурентоспроможністю підприємств здійснюються такі етапи: виявляються чинники зовнішнього та внутрішнього середовища, які впливають на рівень конкурентоспроможності підприємства та оцінювання їх значимості; проводиться аналіз їхніх внутрішньогрупових і міжгрупових взаємозв’язків; оцінювається вплив вибраних для дослідження чинників (або груп чинників) на рівень конкурентоспроможності підприємства та кількісне визначення цього рівня; прогнозуються зміни, включених у модель чинників, у зв'язку із можливими змінами умов зовнішнього та внутрішнього середовища; розробляється прогноз рівня конкурентоспроможності підприємства; визначаються шляхи і методи підвищення конкурентоспроможності.

Основою для формування конкурентоспроможності продукції є рівень її якості. Забезпечення якості повинно розглядатися через зміну концепції формування взаємовідносин зі споживачами. На якість продукції впливають такі взаємопов’язані види діяльності, як проектування, виробництво, процес експлуатації (зокрема обслуговування, ремонт). У сучасній літературі та практиці існують різні трактування поняття “якість”. Міжнародна організація із стандартизації визначає якість (стандарт ІSО-8402) як сукупність властивостей і характеристик продукції чи послуг, що надають їм здатність задовольняти обумовлені чи передбачувані потреби. Вимоги до якості на міжнародному рівні визначено стандартами ІSО серії 9000. Стандарти ІSО серії 9000 установили єдиний, визнаний у світі підхід до договірних умов з оцінювання систем якості й одночасно регламентували відносини між виробниками і споживачами продукції. Іншими словами, стандарти ІSО - чітка орієнтація на споживача. Підвищення рівня якості продуктів або забезпечення необхідного достатнього рівня здійснюється через інновації. На сьогодні оцінка рівня конкурентоспроможності промислової продукції не завжди дає позитивний результат, тому на ринку можуть використовуватися різні стратегії, зокрема: виробництво продукції з мінімальними витратами; підвищення іміджу підприємства; впровадження досконалого обладнання, прогресивних технологічних процесів та висококваліфікованих спеціалістів.

Отже, під час прийняття рішень щодо управління якістю та конкурентоспроможністю продукції потрібно не лише враховувати рівень ринкової конкурентоспроможності, а й розраховувати внутрішню конкурентоспроможність та якість продукції на підприємстві. Отримана оцінка не повинна сприйматися, як статистична величина, адже як і рівень ринкової конкурентоспроможності є функцією часу та залежить від внутрішніх чинників забезпечення випуску продукції.