Cт.в. Мельник В.В., студент Бугас В.В.

Київський національний торговельно-економічний університет

ІННОВАЦІЙНИЙ ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

Інновації є важливою складовою конкурентоспроможності країни: вони роблять її економіку ефективнішою, підвищують якість життя її громадян, піднімають престиж держави на міжнародній арені. У сучасній ринковій економіці саме застосування інновацій на підприємствах є основним фактором налагодження економічно стабільного виробництва товарів та послуг, що потрібні суспільству .

Інноваційним підприємством визнається підприємство (об'єднання підприємств) будь-якої форми власності, якщо більше ніж 70 відсотків обсягу його продукції (у грошовому вимірі) за звітний податковий період є інноваційні продукти і (або) інноваційна продукція [1, c.72]

Інноваційність підприємства також полягає в:

- впровадженні нової техніки технологій, організації виробництва і збуту товарів тощо, що дає змогу отримувати переваги над конкурентами ;

- втіленні нових форм організації праці та управління;

- новому підході до конструювання, виробництва та збуту товарів, унаслідок якого керівник і його підприємство здобувають переваги над конкурентами;

- вкладенні засобів в економіку, які забезпечать зміну техніки та технології.

Україна відрізняється від більш економічно розвинутих країн слабкою участю підприємницького сектору у фінансуванні та здійсненні наукових досліджень та розробок. В економіках, де діяльність у сфері досліджень та розробок залишається на низькому рівні, переважна більшість фірм мають низьку схильність до інновацій та недостатній рівень інноваційності [1, c.75].

За даними Національного інституту стратегічних досліджень частка інноваційних підприємств в Україні має становити близько 30-40%. Необхідно також враховувати, що специфіка та спеціалізація української продукції така, що, значна частка – це сировина, мінеральні ресурси, аграрна продукція.

На рис. 1 зображено порівняння питомої ваги підприємств, що впроваджують інновації в Україні та деяких країнах Європи.

Рисунок 1 - Питома вага підприємств, що впроваджували інновації в Україні та деяких країнах Європи станом на 2012 рік, % [2], [3].

Для прикладу регіональні механізми підтримки інноваційних підприємств є невід’ємною частиною інноваційної політики держав членів ЄС. Підтримка інноваційної діяльності у регіонах може надаватись на багатьох управлінських рівнях.

В Україні ж станом на 2012 р вищою за середню в Україні частка інно-ваційних підприємств була серед підприємств із виробництва коксу та продуктів нафтоперероблення (34,9% підприємств виду діяльності), машинобудування (24,5%), а також хімічної та нафтохімічної промисловості (24,0%) [4].

Але якщо взяти до уваги індекс рейтингу конкурентоспроможності 2011-2012 рр, що враховує застосування інновацій на підприємствах у регіонах (World Economic Forum) та порівняти ці дані з деякими країнами світу, то можна констатувати, що не зважаючи на деякі зрушення в позитивний бік дане питання залишається досить проблематичним, адже інноваційність значної частки підприємств у регіонах України знаходиться на рівні африканських країн (див. рис.2). [2].

Рисунок 2 - місце регіонів України у рейтингу Глобального індексу конкурентоспроможності, 144 країни у 2012 р. (143 країни, 2011 р.)). [2]

Cтратегія підвищення конкурентоспроможності економіки країн в трансформаційний період вимагає підвищення ролі держави для використання різноманітних джерел і факторів, зокрема джерел державного підприємництва, приватного підприємництва, організаційно-економічних ринкових механізмів тощо [2].

Користуючись досвідом високорозвинених країн світу, дослідженнями вітчизняних науковців та спеціалістів інноваційно-інвестиційної галузі, для стимулювання розвитку високотехнологічних, наукоємних виробництв рекомендуємо на державному рівні впровадження наступних заходів економічної політики:

- підвищення норм амортизаційних відрахувань під час технічного переоснащення;

- пільгове кредитування підприємств, які реалізують інноваційні проекти; спрямованість зовнішньої торгівельної політики на підтримку інноваційного розвитку;

- зростання обсягів фінансування з Державного бюджету на цілі інноваційного розвитку;

- надання державних гарантій та системи пільг тим іноземним інвесторам, які вкладають кошти у розвиток інноваційної діяльності в Україні.

- впровадження нових прогресивних технологічні процесів на підприємствах на основі досвіду розвинених країн;

- забезпечення системи податкових пільг для інноваційних підприємств;

- впровадження на практиці концепції «інноваційного трикутника», що означає швидке та успішне запровадження проривних інновацій в промисловості, яке вимагає співпраці трьох різних суб’єктів: споживач, розробник, винахідник.

Вирішальним чинником, на нашу думку, у підвищенні конкурентоспроможності підприємств є сприяння інноваційним процесам шляхом реалізації регіональних програм та адресної допомоги підприємствам у пошуках шляхів більш ефективного використання власного капіталу з подальшим його вивільненням для інноваційних цілей; сприяння та забезпечення підвищення інвестиційної привабливості; та сприяння спрощення доступу до кредитних ресурсів.

Література:

1. Довбенко В.І. Трансформація інноваційного потенціалу розвитку промислових підприємств за умов системних кризових явищ в економіці / В.І. Довженко // Вісник Національного університету"Львівська політехніка". - 2012. - № 725 . – С. 71-78.

2. The Global Competitiveness Report [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www3.weforum.org/docs/WEF_GlobalCompetitivenessReport_2012-13.pdf

3. Офіційний сайт Державного комітету статистики України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

4. Городецька Л.О., Шевченко І.Г. Оцінка впливу інновацій на конкурентоспроможність підприємства. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ppei/2011_31/Gorodec.pdf