Економічні науки/ 10.Економіка підприємства

Здобувач Бородіна О.О., магістрант Колойденко О.М. ,

Одеська державна академія будівництва і архітектури, Україна

Трансформація діяльності будівельного підприємства як засіб підтримки його економічної активності

Сучасні умови функціонування будівельних підприємств обумовлюють необхідність високого ступеню адаптивності організації до нестабільного і складного зовнішнього оточення. Серед проблем, які ускладнюють діяльність суб’єктів господарювання в будівництві, слід вказати на негативні прояви світової фінансово-економічної кризи, несприятливу ринкову кон’юнктуру, низький рівень платоспроможного попиту, відсутність дієвих механізмів залучення інвестиційних ресурсів в будівельну галузь, недосконале і значною мірою суперечливе законодавство в цій галузі. Запобігання або суттєве зменшення впливу вказаних чинників на результати роботи підприємства можливе шляхом реалізації певних трансформаційних процесів, які охоплюють всі аспекти його діяльності.

Трансформація компанії – це комплексні зрушення, що включають зміни базових установок і цінностей в компанії, та мають результатом ряд позитивних моментів: безперервні поліпшення результативності бізнесу, підвищення конкурентоспроможності, досягнення саморегулювання і т.д. [1]. Організації, що функціонують в умовах ринково економіки, постійно розвиваються внаслідок метаморфоз зовнішньої ситуації і змін ключових керівників. Зазвичай такі зрушення мають еволюційний характер. Але існують ситуації, коли компанія постає перед необхідністю провести прискорену, а не поступову перебудову – тобто здійснити повну трансформацію, яка використовує новітні методи і управлінські технології та має бути проведена за досить обмежений період часу [2].

Процеси трансформації діяльності підприємства висувають кардинально нові вимоги до менеджменту організації. Відмітною рисою сучасних умов господарювання значною мірою є конкуренція принципів управління бізнесом. Трансформаційні процеси передбачають не поверхневі зміни, а глибоке критичне переосмислення наявної ситуації та якісно нові підходи до побудови організації [2]. Зміни в організації можуть здійснюватися за організаційними, виробничими та фінансовими ознаками.

Вертикальна інтеграція розглядається як фактор зростання компанії, хоча існують і інші, іноді більш дієві інструменти для забезпечення зростання: франчайзинг, залучення персоналу до складу власників компанії, створення віртуальних корпорацій.

Трансформація як організаційно-економічне перетворення організацій, при якому змінюється склад юридичних осіб, що беруть участь в перетворенні, є невід’ємною складовою розвитку організацій. Основні види трансформації – злиття, приєднання, розділення, виділення, перетворення. Виходячи з практики бізнесу, можна назвати ще один вид трансформації - поглинання.

Злиття і поглинання є процедурами зміни власника або зміни структури власності організації, будучи кінцевою ланкою в системі заходів по її реструктуризації. Мета цих перетворень полягає в збільшенні добробуту акціонерів і досягненні конкурентних переваг на ринку. Злиття і поглинання – одні з основних методів реалізації трансформаційних стратегій. Якщо компанія займає стійке положення на ринку, має хороші перспективи розвитку, але їй потрібно підсилити свої позиції для досягнення конкурентних переваг в даній галузі, використовуючи механізм злиття і поглинання, вона може досягти своєї мети, об'єднуючись або набуваючи компаній того ж сегменту ринку.

Розрізняють злиття горизонтальне, вертикальне, конгломеративне, а також національне і транснаціональне і т.і.

Виробничий аспект трансформації підприємства передбачає перехід к новим видам діяльності (диверсифікацію), зміну структури робіт, зміну структури закупівель тощо. Часто корпорації можуть здійснювати проникнення в інші сегменти ринку для зниження ризиків своєї діяльності, розширення сфери своєї присутності. В цьому випадку підприємство змінює позиції на ринку, знаходить нові пріоритети, виділяє для себе основні напрями діяльності, звільняючись від неосновних проблемних напрямів бізнесу.

При реалізації трансформацій необхідно дотримуватися певних принципів її впровадження. Здійснення перетворень має відбуватися у відповідності з чіткою стратегічною програмою. При цьому обов’язковою умовою є розробка альтернативних сценаріїв. Прогнозування небажаних варіантів розвитку подій при розробці програмної моделі і розрахунку необхідних ресурсів дозволяють запобігти зриву трансформаційного процесу.

Офіційні об’єктивні перевірки ходу виконання програми допоможуть керівникам виявляти проблеми до того, як вони стануть критичними. До кожного етапу реалізації проекту потрібно залучати більше провідних співробітників, чим необхідно в звичайних умовах, що надасть можливість компенсації негативних наслідків, які можуть виникати в ході перетворень. Залежність розмірів винагороди менеджерів з результатами впровадження програми трансформації дозволяє понизити кількість випадків їх відмови при появі складнощів. Паралельне розгортання найважливіших ініціатив в декількох підрозділах дозволить збільшити вірогідність реалізації головних ідей. Організація спільних зустрічей співробітників різних департаментів і регіональних відділень для проведення порівняльного аналізу виконаної ними роботи і обговорення перспектив допоможе виявити і усунути проблеми [3].

Таким чином, обґрунтоване, цілеспрямоване і послідовне впровадження трансформаційних процесів дозволяє забезпечити прискорену адаптацію підприємства до зміни ринкових умов і тим самим сприятиме підтримці його економічної активності.

Список літератури:

1. Джонатан Дей, Михаель Юнг. Трансформация компании без кризиса - // Вестник McKinsey. – 2001. - № 1.

2. Букреев А.М. Экономический механизм антикризисного управления предприятием/ А.М.Букреев, К.И.Кремер - Москва: Научная книга, 2007.– 232 с.

3. Зубкова А.В. Приемы антикризисного менеджмента/ А.В.Зубкова - Москва: Феникс, 2008. – 400 с.