Лизогуб М. М.

Київський національний торговельно-економічний університет, Україна

Проблеми енергоощадності українських підприємств як засобу забезпечення конкурентних переваг на внутрішніх на зовнішніх ринках.

Проблема енергоощадності наразі є важливішою ніж будь-коли, особливо у світовому вимірі. По-перше це пов’язано, звичайно ж, із тенденціями зростання населення та потенційного вичерпання невідновлюваних ресурсів. Для України значення вирішення даної проблеми ще важливіше, аніж для розвинених країн, оскільки основними проблемами української економіки у цій сфері є енергетична залежність та висока енергоємність виробництв. Одним із напрямків пом'якшення цієї ситуації є управління попитом на паливо та енергію. Управління попитом розуміємо в широкому сенсі, а саме управління системою енергозабезпечення, яка охоплює весь комплекс виробництва з метою зменшення його потреб для економіки і населення та формування політики сприяння ефективному виробництву і енергоощадності. [1]

Варто зазначити, що в українській економічній літературі в цілому можна виділити два напрями робіт: присвячені енергозберіганню та отриманню додаткового продукту від застосування вторинних енергоресурсів.

Тож, переходячи до розгляду основних міркувань, перш за все хотілося б відмітити, що в середньому по Україні показники енергоефективності для сільського господарства, промисловості, сфери послуг і житлово-комунального господарства становлять відповідно 33%, 44%, 72% та 62% від рівня ЄС, що очевидно не сприє конкурентноздатності українського виробництва на світових ринках. [2]

Для сприяння розвиткові теми енергозбереження, 01.07.94 року було прийнято Закон України «Про енергозбереження». Даний закон, по-перше, надає цілу низку визначень, які стосуються сфери енергозбереження та енергоефективності, що заклало базу для можливості предметних наукових дискусій навколо цих питань у подальшому. По-друге, він визначає основні принципи державної політики енергозбереження, першим з яких йде «створення державою економічних і правових умов заінтересованості в енергозбереженні юридичних та фізичних осіб». По-третє, у законі закладається база для розвитку економічного механізму енергозбереження та фінансування цього розвитку на загальнодержавному рівні. По-четверте, актуалізується проблема стандартизації та нормування у сфері енергозбереження. По-п’яте, встановлюється порядок державної експертизи та аудиту з енергозбереження. Врешті-решт, наголошується на необхідності міжнародного співробітництва у даній сфері та відповідальності за порушення даного закону. [3]

Не можливо не сказати про наявність в Україні Інституту енергетичних досліджень, який, маючи достатньо кваліфікованих фахівців у даній сфері, концентрує свою увагу на багатьох проблемах сучасної України, зокрема дослідженнях стану та перспектив внутрішнього газового ринку України та перспектив диверсифікації постачання природного газу в Україну, стану та перспектив нафтового ринку України та ядерної енергетики України, питань енергетичної безпеки України та впливу на неї зовнішніх чинників, проблем підтримки програм енергоощадності та енергоефективності з боку державних органів влади України у даній сфері, аспектів формування тарифів на енергоносії для різних категорій споживачів в Україні та інших країнах світу. За участі даного наукового центру, розробляються чисельні програми та проводяться різноманітні дослідження з указаних питань тощо.

Державна цільова економічна програма енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2015 роки, затверджена ще 1 березня 2010 р, передбачає зниження енергоємності ВВП на 20% у порівнянні з 2008 роком (щороку на 3,3 відсотка), поліпшення рівня теплозабезпечення населення і зменшення об’ємів використання природного газу для виробництва тепла на опалення житла. [4]

Проте, зазначають експерти, ця програма наразі не виконується через брак державного фінансування та відсутності умов для приходу інвесторів. Плани держави профінансувати програми енергоефективності на 910 мільйонів гривень були реалізовані лише на чверть. Знайшлося лише 175 бажаючих втілити у життя свої проекти на суму 228 мільйонів. Місцеві бюджети використовують ще менше коштів, оскільки економлять на енергоефективності. Говорити ж про заплановані у Державній програмі енергоефективності 28 мільярдів гривень з «інших джерел» взагалі не доводиться, оскільки приватні інвестори не поспішають вкладати кошти у те, що наразі їм не належить. [5]

Для стимулювання енергоефективності експерти радять державі переймати європейський досвід. Йдеться, зокрема, про надання безвідсоткових кредитів на придбання енергоефективного обладнання, продовження практики стимулювання щодо встановлення лічильників спожитого природного газу і тепла та створення вигідних умов для зацікавлених компаній, які можуть залучити кошти для енергоощадних проектів.

Врешті-решт, незважаючи на ситуацію з ефективністю використання первинних енергетичних ресурсів, варто звернутися до ще однієї проблеми. Сьогодні надзвичайно актуальними стають питання використання «вторинного» тепла й усієї «зайвої» кінетичної й теплової енергії потоків газу й рідини на підприємствах. На думку фахівців, усі промислові підприємства повинні здійснити максимальну утилізацію свого «вторинного» тепла. Але дані проблеми, на відміну від проблем першої групи, упираються переважно у інженерні питання. [6]

Отже, найголовніше що можна сказати щодо проблеми енергоощадності українського виробництва, це те, що дана проблема вже довгий час постає перед усіма, як ти ми хто стикається з нею у теорії, так і тими хто стикається з нею на практиці, досить чітко і ясно. Заходи які б, за їх послідовного та чіткого виконання, забезпечили бажаний ефект, вже описані з різних наукових працях та літературних джерелах. Тому найдоцільніше актуалізувати їх практичне впровадження, визначення джерел цільового фінансування і важелів переконання приватних інвесторів у доцільності на них інвестування.

Література

1. Енергоощадність в Україні та особливості її фінансування / С. В. Кулибаба // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. – Вип. 20.12

2. Ціна енергоефективності / Я. Василь – Режим доступу: http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2011/10/31/257165

3. Закон України «Про енергозбереження» – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/74/94-%D0%B2%D1%80

4. Постанова «Про затвердження Державної цільової економічної програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2015 роки» – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/243-2010-%D0%BF

5. Енергоощадність в Україні є приватною – держава самоусунулась / Т.Ярмощук, М. Закалюжний – Режим доступу: http://www.radiosvoboda.org/content/article/24541634.html

6. Альтернативна енергетика та енергоощадність - основні проблеми сьогодення / О. М. Креховецький, А. В. Сибірний, А. Б. Тарнавський, К. В. Степова // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. – Вип. 20.4. – С.97-101.