Квачова С. С., студентка

Вінницький національний аграрний університет

Теоретичні аспекти формування конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції

Сьогодні Україна стоїть на етапі розвитку ринкових умов господарювання. Відповідно, перед національною економікою постав ряд нових завдань, яким раніше приділялася не така велика кількість уваги. Для кожного підприємства важливо розробити стратегію, що допоможе вистояти під дією тих факторів, які суттєво можуть підірвати діяльність підприємства.

Поняття «конкурентоспроможність продукції» відносне. По-перше, його можна визначити тільки за допомогою порівняння з товаром-аналогом, по-друге, кожний покупець має індивідуальний критерій оцінки, який співвідноситься з конкретним ринком і певним часом протягом реалізації [1].

Важливу роль в умовах ринкової економіки відіграє правильна оцінка конкурентоспроможності продукції, тобто її здатності конкурувати з відповідними аналогами як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва. Окрему увагу слід приділити таким показниками як якість, собівартість і ціна реалізації готових виробів (Рис.1).

0

Рис. 1. Базові фактори впливу на конкурентоспроможність продукції

Так, якісні показники продукції, як складові її конкурентоспроможності забезпечують товаровиробнику переваги в конкурентній боротьбі та є головним критерієм для покупця. Для забезпечення поліпшення якісних характеристик продукції сільського господарства та її конкурентоспроможності необхідно розробити низку заходів, як наприклад [4]:

- удосконалювати систему техніко-технологічних й агротехнічних заходів виробництва продукції;

- впроваджувати у виробництво нові енергозберігаючі технології вирощування, транспортування, зберігання, переробки і реалізації продукції;

- впроваджувати у виробництво нові високоврожайні сорти сільськогосподарських культур;

Щодо ціни, то вона є важливим регулятором взаємодії суб’єктів ринкових відносин, адже тісно пов’язана із законом вартості, який, як відомо, виступає головною рушійною силою економічного розвитку [2].

Найважливішими чинниками, які визначають ціну продукції, є рівень платоспроможного попиту і витрати на її виробництво.

Як відомо, ціна формується під впливом попиту та пропозиції, тобто кон’юнктури ринку. Для того щоб ринок працював ефективно, необхідно встановити державне регулювання цін і забезпечити мінімальну ціну на сільськогосподарську продукцію [3].

Доречно також відзначити, що в умовах ринкової економіки головною метою підприємства є досягнення максимального прибутку і в цьому випадку важко переоцінити роль аналізу витрат та управління ними.

Тому, одним з важливих завдань управління є контроль та облік витрат на виробництво продукції та визначення її собівартості. У собівартості як синтетичному показнику відображаються всі сторони виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства [4].

Слід відзначити, що важливість собівартості як чинника конкурентоспроможності продукції посилюється у зв'язку із залежністю від її рівня досягнення основних критеріїв конкурентоспроможної продукції: ефективності виробництва, збільшення прибутку, підвищення рентабельності, запровадження інновацій [5].

Також не менш важливий вплив на конкурентоспроможність продукції справляє і низка зовнішніх факторів, які не слід залишати поза увагою. Сюди можна віднести державне регулювання, НТП, соціальні та екологічні фактори, інформаційна база без яких просто неможливо просунути продукцію на ринки збуту, а тим паче реалізувати її.

Cьогодні потрібно здійснити низку заходів, сукупність яких, буде служити вагомим рушієм підвищення конкурентоспроможності продукції сільського господарства, а саме: внести зміни до державного регулювання щодо підтримки суб’єктів господарювання всіх форм власності;налагодити ефективну систему пільг в сферу сільського господарства; встановити суворий контроль за регулюванням економічного механізму господарювання в агропромисловому комплексі; встановити ціни на сільськогосподарську продукцію, які б змогли покрити витрати і додатково забезпечити певну суму прибутку.

Отже, аграрна сфера являє собою потужний комплекс, який забезпечує потреби національної економіки. Але в контексті цього кожне сільськогосподарське підприємство повинно мате індивідуально розроблену систему дій, яка допоможе отримати підприємству більше пріоритетів ніж конкуренти, тому всі ті фактори, які впливають на конкурентоспроможність обов’язково мають прийматися до уваги.

При визначенні конкурентоспроможності підприємства, на нашу думку, необхідно звертатися насамперед до методик оцінки зведеного рівня

конкурентоспроможності в основі якого покладено систематизований ряд показників. Потрібно звернути увагу на абсолютно всю сукупність факторів впливу, аби в потрібний момент бути застрахованим від непередбачуваних подій і досягти поставленої мети.

Література:

1. Арестенко В.В. Методи і моделі оцінювання конкурентоспроможності підприємств АПК // Актуальні проблеми економіки. - 2008 - №10(88) - С.10-15.

2. Бобов Г.Б, Кузьменко И.В, Михайлишина Л.В. формування конкурентоспроможності сільського господарства України // Економічний форум. – 2011. - №2. - С. 67-73.

3. Мазур Н.А. Конкурентоспроможність виробництва сільськогосподарської продукції та основні напрями її підвищення // Економіка АПК. – 2007. – №2. – С.123-127

4. Мороз С.Г. Місце собівартості у формуванні конкурентоспроможності продукції тваринництва // Вісник Харківського НАУ ім. В.В. Докучаєва, Серія "Економічні науки" – 2010. - № 11. – С. 17-24.

5. Смоленюк П.С. Механізм забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств // Інноваційна економіка. – 2012.- №8. – С. 98-102.