Економічні науки / 13. Регіональна

К.філос.н. Стасенко С.О.

Донбаська національна академія будівництва і архітектури

ОСНОВНІ ДЕМОГРАФІЧНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО МІСТА

Процеси соціальної трансформації, що характеризують українське суспільство періоду 90-хх рр.. ХХ ст. - початку 2000-х рр., мали негативний вплив на демографічну ситуацію в країні. На сьогоднішній день Україна займає одне з перших місць у світі за швидкістю зменшення населення і низької тривалості життя. Згідно з оцінкою експертів ООН про стан розвитку міст в 2012-2013 рр.. , українське місто Дніпропетровськ було назване містом, в якому чисельність населення скорочується найшвидшими темпами. Тому виникає необхідність комплексного дослідження причин демографічної кризи в українських містах, характеристики основних тенденцій розвитку процесів соціально-демографічної динаміки, а також розробки теоретико-методологічних і емпіричних рекомендацій для подолання негативних демографічних тенденцій у розвитку українських міст.

Згідно з даними Державної служби статистики України, загальна чисельність населення України на 1 січня 2012 р. становила 45, 633 637 млн. чоловік [1, с. 8]. З них 31, 380874 млн. проживає в містах. У порівнянні з 2011 р. чисельність міського населення України зменшилася на 30, 388 тис. чоловік.

З аналізу даних Держкомстату можна зробити висновок, що найбільші темпи скорочення чисельності населення мають міста Східної та Центральної України. Згідно з цими даними, порівняно з 2010 р., чисельність населення найбільше скоротилася в Донецьку - на 13 тис. осіб. У Дніпропетровську та Запоріжжі населення зменшилося на 12 тис. осіб порівняно з аналогічним періодом 2010 р., в Харкові населення скоротилося на 11 тис. осіб, у Кривому Розі - на 10 тис. осіб, Луганську - на 8 тис. осіб. Тоді як приріст чисельності населення спостерігається в ряді міст Західної України та Києві: у Вінниці та Луцьку на 2 тис. осіб, порівняно з 2010 р., в Івано-Франківську та Ужгороді на 1 тис. чоловік, у Києві на 29 тис. осіб . Причому, приріст населення в Києві пояснюється не стільки підвищенням рівня народжуваності, скільки міграційними процесами [1, с. 16].

Основними проблемами міст Східної України, які ускладнюють демографічну ситуацію, є: високі показники забрудненості навколишнього середовища, важкі умови праці на промислових підприємствах, відсутність системної демографічної політики з боку державної влади та ін.

У даних, які приводять, на основі узагальнення показників Держкомстату, в «Рейтингу українських міст» Є. Силенко, Г. Ларін, Є. Пивнев, основні показники демографічної динаміки українських міст у 2011 р. розподілялися наступним чином.

Якщо середньо-український показник кількості новонароджених на 1000 чоловік складав у 2011 р. 10, 85 чоловік, то в чотирьох містах України цей показник був вищим, ніж середньо-українські показник: у Луцьку - 12,6 осіб на 1000 чоловік населення, в Ужгороді - 12,02 , у Сімферополі - 11, 84, у Рівному - 11, 78 [2, с. 24]. У семи містах Східної, Центральної та Південної України цей показник був нижче 9 новонароджених на 1000 чоловік населення: у Харкові - 8, 813 осіб на 1000 чоловік населення, у Полтаві - 8, 805, в Луганську - 8, 78, у Красному Лучі - 8, 71, в Керчі - 8, 69, у Маріуполі - 8, 68, у Донецьку - 8,6.

Дані показники відображають загальноукраїнську тенденцію: міста Західної України і Сімферополь, де проживає велика кримськотатарська громада, традиційно мають високі показники народжуваності, зумовлені низкою культурних, екологічних, релігійних причин, тоді як міста Сходу та Центру України мають низькі показники народжуваності, і існують всі підстави вважати, що подібна тенденція збережеться і в найближчому майбутньому.

За кількістю померлих на 1000 осіб при середньо-українського показнику у 15, 22 осіб, ряд міст Західної України мають показник нижче даного: Тернопіль - 8,7, Івано-Франківськ - 8,19, Рівне - 8,71, Хмельницький - 9,03, Вінниця - 9,22, Луцьк - 9, 63, Чернівці - 9,87. Найбільші показники смертності населення зафіксовані в містах Сходу та Центру України: Єнакієве - 19,7, Красний Луч - 18,23, Нікополь - 8,15, Горлівка - 17,55, Лисичанськ - 17,55 [2, с. 24].

За темпами міграції серед усіх міст України лідером є Київ, куди мігрує найбільше число людей. Показник міграції для Києва є позитивним і становить 3,8 осіб на 1000 населення. Тоді як для інших міст України, він є негативним: найбільш швидкими темпами населення покидає Нікополь (-8,14 осіб на 1000 чоловік населення), Єнакієве (-7,36) і Тернопіль (-4,23).

Найбільший коефіцієнт викидів, що відображає показник екологічного благополуччя, характерний для міст Сходу України: для Маріуполя він становить 558 кг / чол. на рік, для Кривого Рогу - 427 кг / чол. на рік, для Єнакієве - 375 кг / чол. на рік, для Дніпродзержинська - 304 кг / чол. на рік, для Луганська - 253 кг / чол. на рік. Найменші показники характерні для міст Західної України і Південного берега Криму: для Львова - 1,77 кг / чол. на рік, для Івано-Франківська - 1,53 кг / чол. на рік, показник менше 2 кг / чол. на рік характерний для Ялти та Євпаторії.

Низька народжуваність і висока смертність населення в містах Східної України свідчить про необхідність проведення в даному регіоні комплексних заходів щодо поліпшення демографічної ситуації і поліпшенню екології даного регіону. До них слід віднести заходи природоохоронного, медичного та пропагандистського характеру, спрямовані на підвищення народжуваності і стимулювання турботи про здоров'я для населення даного регіону, а також створення умов для внутрішньої міграції населення із західних областей України для роботи на промислових підприємствах міст Східної та Центральної України.

Таким чином, на підставі аналізу наведених вище даних можна зробити наступні висновки.

По-перше, міське населення України буде продовжувати скорочуватися навіть при самих оптимістичних прогнозах: є всі підстави вважати, що збільшуються в останні роки показники народжуваності матимуть подальшу тенденцію до зниження.

По-друге, для того, щоб змінити демографічну ситуацію кардинальним чином, необхідно здійснити ряд комплексних заходів: а) провести системні реформи охорони здоров'я, соціального забезпечення, освіти з метою якісного вдосконалення населення, формування високого рівня людського потенціалу, б) проводити регіонально орієнтовану демографічну політику , яка враховувала б специфіку господарського устрою, культури і способу життя населення на даній території; в) проводити раціональну внутрішню міграційну політику, створюючи для цього відповідні економічні та соціальні стимули.

Література

1. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2012 року / Державна служба статистики України; [Відповідальна за випуск Тимошенко Г.М.]. – К.: Державна служба статистики України, 2012. – 112 с.

2. Силенко Е., Ларин Е., Пивнев Е. Рейтинг развития 45 крупнейших городов Украины // Комментарии. – 2011. - №11 (256). – С.20-25.

3. Людський розвиток в Україні: соціальні та демографічні чинники модернізації національної економіки (колективна монографія) / [Лібанова Е.М., Макарова О.В., Курило І.О. та ін.]; за ред. Е.М.Лібанової. – К. : Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. М.В.Птухи НАН України, 2012. – 320 с.

4. Шутов М.М., Бурега В.В., Вовк С.М. Регенерация населения Украины: Украинский сценарий будущего: Монография. - Донецк: ВИК, 2009. - 205 с.