Г. І. Башнянин, О. О. Кундицький, А. А. Сельський, Ю. І. Турянський

ОСНОВНІ ТИПИ КАПІТАЛІЗАЦІЙНИХ ЕФЕКТІВ

В РІЗНИХ РИНКОВИХ ПЕРІОДАХ

Становлення змішаної економічної системи супроводжується розширенням приватного сектору економіки, тобто процесами капіталізації. Дослідження розвитку капіталізаційних процесів слід проводити, по-перше, з макроекономічних позицій, тобто, як вони впливають на результативність функціонування національної економіки загалом, по-друге, на загально-концептуальному рівні, з урахуванням характеру впливу фактора часу на ефективність капіталізації, по-третє, з позицій впливу на них масштабного фактора, тобто як змінюється капіталізаційна ефективність зі зміною масштабів капіталізації. Реалізувати зазначене можна за умови виокремлення і характеристики основних типів капіталізаційних ефектів: статичного, функціонального, динамічного, гіпердинамічного і метагіпердинамічного.

Вважається, що між капіталізацією як певним економічним процесом і її наслідками (ефектами) не існує ніякого проміжку часу, тобто в момент капіталізації відразу ж формуються соціально-економічні чи власне економічні наслідки (ефекти). Такий підхід до наукового аналізу вказаного типу процесів в літературі кваліфікується як статичний. Він принципово недостатній, а у більшості випадків – неправильний. Тому для ґрунтовного аналізу капіталізаційних процесів слід розглядати капіталізаційні ефекти у різних їх проявах: негайному чи впродовж короткого періоду часу; у віддаленій перспективі чи через певний і досить значний проміжок часу; у гіпервіддаленій перспективі. Тобто ми можемо в динамічному аналізі вказаних капіталізаційних процесів виділити принаймні три типи ефектів (рис. 1), якими вони супроводжуються. По-перше, це статичний чи функціональний капіталізаційний ефект, який формується на поточний момент часу і легко відслідковується, а тому легко фіксується теоретично.

Рис. 1. Основні типи капіталізаційних ефектів

По-друге, динамічний капіталізаційний ефект, який значно важче відслідкувати. Він уже проявляється через значний проміжок часу з моменту певних капіталізаційних процедур (тобто у довготривалому ринковому періоді). А тому ми дуже часто (як економісти-практики, так і теоретики) обмежуємося вивченням і фіксацією статичного чи функціонального ефекту і на основі цього формуємо той чи інший висновок про результативність чи нерезультативність капіталізації як певного економічного процесу. Проте треба бачити певну межу між статичним і функціональним капіталізаційним ефектом. Перший не передбачає існування будь-якого проміжку часу між капіталізаційними процедурами і формуванням капіталізаційних ефектів. А другий допускає, що все-таки є певний проміжок часу між вказаними процесами чи діями.

По-третє, це гіпердинамічний капіталізаційний ефект, що вже формується через досить значний проміжок часу з моменту певних капіталізаційних процедур. Його “відслідкувати” і теоретично “зафіксувати” найважче. Тому часто дослідники виходять із невірної передумови, що капіталізація “вичерпується” вже у короткотривалому, у кращому випадку – довготривалому ринковому періодах і в гіпердовготривалому періоді вже ніяк не проявляється. Гносеологічні труднощі в дослідженні гіпердинамічних капіталізаційних ефектів не можуть бути підставою до заперечення їх існування. Вони існують реально, але їх виявити і зафіксувати в теорії дуже складно. Але без цього дослідження капіталізації буде неповним і неточним.

Слід зазначити, що гіпердинамічні капіталізаційні ефекти не останні (в часі) наслідки розвитку капіталізаційних процесів. Можна припустити існування таких досить віддалених у часі ефектів капіталізації, які виходять навіть за межі гіпердовготривалого ринкового періоду. Їх умовно можна позначити як метагіпердинамічні ефекти або як історичні ефекти капіталізації.

Отже, науковий аналіз проблеми ефективності капіталізації може бути різним: статичним, функціональним, динамічним, гіпердинамічним і метагіпердинамічним (рис. 2). Завдання кожного з них – виявлення і теоретичний аналіз відповідних типів капіталізаційних ефектів: статичного, функціонального, динамічного, гіпердинамічного, метагіпердинамічного (історичного).

Рис. 2. Економічні концепції капіталізації (капіталізаційної ефективності)

Залежно від цілей, які ми перед собою ставимо, економічна теорія капіталізації може бути двоякою: загальною або спеціальною. Спеціальною вона буде тоді, коли капіталізаційна ефективність досліджуватиметься з позицій виявлення і фіксації, а також теоретичного аналізу якогось одного із вказаних типів капіталізаційних ефектів. А загальною – тоді, коли досліджуватиметься вплив капіталізації на економічний розвиток впродовж дуже значного періоду часу.

Отже, метрологічний аналіз впливу капіталізації на ефективність функціонування господарських систем може бути двояким, якщо його оцінювати з позицій часового фактора – статичним (функціональним) і динамічним. Відповідно до цього при визначенні рівня капіталізаційної ефективності економічних систем слід враховувати різні типи капіталізаційного ефекту: статичний, функціональний, динамічний, гіпердинамічний, метагіпердинамічний.

На основі узагальнення існуючої практики дослідження капіталізаційних процесів у роботі виділено такі концепції капіталізації: 1) статична, яка виходить з того, що ніякого проміжку часу між капіталізаційними процедурами і їх соціально-економічними наслідками (ефектами) не існує; 2) функціональна, яка допускає існування незначного проміжку часу між процесами капіталізації і формуванням капіталізаційних ефектів; 3) динамічна, прихильники якої виходять із того, що між капіталізацією і формуванням її ефектів існує значний проміжок часу; 4) гіпердинамічна, при якій існує дуже значний проміжок часу між вказаними вище процесами; 5) метагіпердинамічна, в якій при визначенні рівня капіталізаційної ефективності враховують і ті капіталізаційні ефекти, що формуються у досить віддаленій історичній перспективі.