Мілашенко Т.Т., Лук’яненко Я. М.

ДОСВІТ ФУНКЦІОНУВАННЯ КЛАСТЕРІВ В США ТА КАНАДІ

Світовий досвіт доказав, що створення кластерів дозволяє підвищити взаємодію приватного сектору, держави, торговельних та професійних асоціацій, дослідницьких та освітніх закладів в інноваційному процесі. Практика останніх років доводить ефективність діяльності кластерних об’єднань, їх визначальний вплив на прискорення економічного розвитку. Але для досконалого розуміння кластерів потрібно дослідить процес створення та становлення даного типу об’єднань у кожній країні окремо, тому що саме досвід цих країн є прикладом для України [ 1 ].

Проблемами кластерних утворень займалися такі відомі вчені як: С.Соколенко, В. Бондаренко, М. Малий, М.Войнаренко, О. Скоч, М.Портер, Л. Марков, Н. Булатова, Т. Андерсон, О. Д’якова, О. Крот, Г. Гасаєв, Ю. Міхєєв та багато інших.

Вперше кластери були застосовані в США. Американські вчені, на чолі з М. Портером, раніше за інших звернули свою увагу на проблеми та принципи дії регіональних економік. У 1980-1990 рр. ці ідеї сколихнули спочатку Північну Америку, а згодом і інші нові індустріальні країни. Велике зацікавлення було спричинене успішним об’єднанння компаній Силіконової долини (штат Каліфорнія, США).

Діяльність кластерних утворень протягом 1991–1999 рр. довела їхню здатність до виживання та подальшого удосконалення своєї діяльності. Вони здійснювали свою задачу насамперед як мережеві структури, головними цілями функціонування яких були: здійснення маркетингу діяльності, закупівля, спільне навчання, виробництво і утворення економічних структур та фондів . Базуючись на досвіді Силіконової долини, в останнє десятиріччя у США сотні міст і територій почали реалізовувати власні кластерні стратегії, на чолі зі штатами Арізона, Каліфорнія, Коннектикуд, Флорида, Мінесота, Східна Кароліні,Огайо, Орегон, Вашингтонх [ 2, с. 35 ].

На швидке впровадження кластерів в економіку Сполучених Штатів вплинули такі фактори як:

- територіальне розміщення;

- високо кваліфікований персонал та обладнання;

- сприяння органів державної влади та їхнє фінансування.

На даний час у США існує 380 провідних кластерних об’єднань у сфері високих технологій, виробництва споживчих товарів, видобутку природних ресурсів, індустрії сервісу [ 3, с. 95 ].

Кластеризація поширилася і на сусідню країну – Каналу. Досвід даної країни характеризується наявністю розвинутої структури промисловості, її високої інноваційної складової, а також успішними прикладами створення високо технологічних кластерів.

Головним завданням інноваційної стратегії Канади є залучення існуючих напрацювань в галузі досліджень, технологій та інновацій в повсякденну діяльність уряду, академій та приватного сектора для підвищення загального інноваційного потенціалу, кваліфікації та рівня знання.

У Канаді впроваджується інноваційна програма територіального розвитку (ТР). В провінції Онтаріо вона застосовується під назвою JOCA, в її складі діє 22 програми, що застосовуються шістьома міністерствами. У рамках JOСА була утворена програма управлінських інновацій, створений секретаріат з економічного розвитку громад (СEDS), що консолідував усі елементи програми JOCA. СEDS розв’язував поточні проблеми та розробляв масштабні проекти ТР, зокрема проект з розвитку депресивного району «Ніагара» в провінції Онтаріо. Результати запровадженого проекту доводили необхідність в застосування інноваційних стратегій керування розвитком територіальних моделей (громад, районів, регіонів). На всій території Канади розпочалися зміни традиційних підходів розвитку та впровадження нових, більш ефективних моделей. Свою увагу вони звернули на розвиток впровадження високих технологій. Сприяють кластерним ініціативам бізнесу всі рівні влади: федеральний, муніципальний та регіональний [ 3, с. 95 ].

У Канаді успішно функціонують такі типи кластерів як: найбільші кластери – агропромисловий у Саскатоні; біотехнологічний – у Монреалі, Торонто, Ванкувері, Оттаві, Галифаксі; інформаційно-телекомунікаційний кластер – у Ванкувері, Калгарі, Квебеку; кластер високих технологій – у Монреалі, Онтаріо; мультимедійний кластер – у Ніагарі; кластер харчової промисловості – у Торонто) [ 4 ].

Досвід розвитку кластерних і мережних об’єднань у сучасній економіці Канади характеризується наявністю розвиненої структури промисловості, високої інноваційної частки у її складі, а також вдалими прикладами створення високотехнологічних кластерів.

Отже, кластерні утворення на сьогоднішній день є однією з найефективніших форм організації інноваційних процесів та форм регіонального розвитку, за якого між собою конкурують не окремі підприємства, а цілі комплекси, які зменшують свої витрати завдяки спільний технологічний кооперації фірм. Кластерні об’єднання дають змогу сформувати специфічний економічний простір з метою утворення більшої зони вільної торгівлі, вільного переміщення людських ресурсів та капіталу, тому вони виконують функції структуротвірних частин глобальної системи.

Досвіт таких країн як Канада і США доводить, що ефективність функціонування кластерів видно вже через кілька років. Економічний розвиток і науково-технічний прогрес цих країни один з найвищих в усьому світі. З допомогою кластерів країни стали велетнями наукового та промислового прогресу.

Такі показники змушують все більше країн звертати свою увагу на ці інновації та застосовувати їх в практиці. Це стосується і України, де кластерні утворення вже почали формуватися, але існує низка проблем, які відтягують нашу країну назад. У подальшому доцільно дослідити ці проблеми та окреслити перспективи розвитку кластерів у вітчизняній економіці.

Література:

1. Вишнякова І. В. Досвіт становлення та розвитку кластерів в окремих країнах Північної, Східної і Центральної Європи / І. В. Вишнякова // Вісник Запорізького національного університету – 2011. – №1(9) – С.184-192

2. Развитие кластеров: сущность, актуальные подходы, зарубежный опыт/авт.-сост. С.Ф. Пятинкин, Т.П. Быкова. Минск: Тесей, 2008. – 72 с.

3. Ковальова Ю. М., Алишева Н. В. Практичні приклади функціонування кластерів у світі / Ю. М. Ковальова, Н. В. Алишева // Механізм регулювання економіки – 2008. – №3 – С. 92-100

4. Пушкар Т. А., Федорова В. Г. Світовий досвід формування й розвитку мережевих і кластерних об’єднань [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://soskin.info/ea/2011/11-12/201127.html.