Мінчук М. В., Колосова Ю. В.

Донецький національній університет економіки і торгівлі

імені Махайла Туган-Барвновського

Індекс національного щастя та його особливості

На сучасному етапі розвитку важливе значення мають принципи управління суспільством, які забезпечують пошук «шляхів якісного покращення життєвих умов людини» [1, 53] . Таким чином, прагнення до покращення умов життєдіяльності суспільство, спонукає орієнтуватися не на кількісні показники економічного зростання, а на якість життя. За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я якість життя – це «визначення людиною її місця в житті у контексті культури та системи цінностей та цілей в яких вона живе, узгоджених, очікуваннями, стандартами та інтересами цієї людини» [3].

Протягом певного часу дослідники намагаються з'ясувати, від чого залежить щастя кожної людини окремо та нації в цілому. Наприклад, В. Франкл зазначає, що щастя людини безпосередньо залежить від того, наскільки її дії є змістовними. Вперше портрет щасливої людини зробив К. Род жер [4, 165]. Дослідник виділив декілька умов «гарного життя», під яким розумів не статичний, а динамічний процес. До таких умов належать:

1) щасливі люди прагнуть жити теперішнім;

2) довіряють не авторитетам та ідеям, а власним почуттям та інтуїції;

3) щасливі люди завдяки своєму творчому підходу до життя здатні легко пристосовуватися до умов, які постійно змінюються.

Таким чином на сучасному етапі розвитку зростає роль не тільки кількісних, але якісних параметрів людського капіталу. У світовій практиці найпоширенішим об'єктивним показником, який визначає рівень людського капіталу є індекс людського розвитку.

Найпопулярнішим способом вимірювання якості життя є методика американської організації "International Living", яка включає дев'ять показників: вартість життя, культура і дозвілля, рівень економіки, стан навколишнього середовища, громадянські свободи, рівень здоров'я, розвиток інфраструктури, особиста безпека, кліматичні умови. Серед них найважливішими є вартість життя та рівень економіки. Як свідчить аналіз, за цими показниками Україна з 62-го місця у 2006 р. піднялася на 59-е, набравши 62 бали (серед 192 країн).

Аналогічні дослідження були проведені World Database of Happiness (Всесвітньою базою даних про щастя). Згідно проведеного аналізу, серед 95 країн Україна посідає 92 місце і має показник 3,6 за десятибальною шкалою, гірші за неї позиції мають лише Молдова–93 місце (3,5б), Зімбабве–94 місце (3,3б), Танзанія–95місце (3,2б) [2]. Слід зазначити, що в Україні за очікуваної тривалості життя 68,4 роки індекс кількості щасливих років складає 24,8, тоді як у Данії, населення якої визнано найщасливішим, очікувана тривалість життя складає 76,2, індекс кількості щасливих років – 62,7. За дослідженнями вчених, щастя залежить безпосередньо від людини, а не від політичного режиму. Таким чином, щасливі люди, як правило:

- мають високу самооцінку;

- багато спілкуються з друзями і знайомими;

- мають хоббі;

- є членами суспільних організацій;

- мають близьких друзів;

- вірять у високі ідеали;

- мають добрий сон;

- займаються спортом.

Як ми бачимо, в умовах що склалися, головна задача держави – робити життя людей комфортнішим, збільшуючи їх доходи, та справедливішим, захищаючи їхні права. Існують різні думки щодо впливу держави та окремої людини на відчуття щасливого життя. Деякі дослідники підкреслюють, що, окрім держави, підтримці щастя сприяє сама нація. Більше того, вони вважають, що про діяльність урядуможна судити по тому, наскільки щасливим відчуває себе населення країни. Вчені вважають, що від чинника людського щастя залежить здоров'я і відповідно тривалість життя людини, а також її імунітет та продуктивність праці.

Проблема щастя – це не лише особиста проблема. Це питання можна вважити суспільною проблемою, адже від того, наскільки людина може реалізувати свій потенціал, знайти своє місце в житті, залежить людський капітал, який відображає рівень добробуту та процвітання суспільства і світової цивілізації. Таким чином, уряди мають створити умови, які будуть сприяти реалізації всіх здібностей людини, і таким чином зробити значний внесок у формування народного щастя. Також доречним в цьому процесі є питання про те, що потрібно не тільки створити умови, а як підтримувати та покращувати їх протягом відповідного часу. Слід зазначити, що кожна конкретна людина розуміє щастя по-своєму, але якщо вона буде мати необхідні умови для реалізації себе як особистості у даній країні, то це буде підвищувати рівень загального щастя та сприяти покращенню іміджу країни, яка буде претендувати на звання найщасливішої країни у світовому просторі.

Підводячи підсумок, можна сказати, що в процесі збільшення якості життя необхідно враховувати як об'єктивні, так і суб'єктивні показники людського розвитку, у зв’язку з тим що тільки їх сукупність реально відображає рівень і якість людського капіталу, який визначає нематеріальні аспекти людського розвитку, визначає наскільки людина комфортно та вільно почуває себе в державі. Така, державна політика, акцентує увагу на якості життя, дозволить не тільки кожному громадянину бути задоволеним своїм особистим життям але и призведе до високих рейтингів країни на світовій арені.

Література:

1. Валентей С. Д., Нестеров Л. И. Развитие общества социальных альтернатив.–М.:Наука,2003.– 197 с

2. Всесвітня база даних про щастя (World Database of Happiness) //www1.eur.nl

3. Всесвітня організація охорони здоров'я //www.who.int.

4. Франкл В. Человек в поисках смысла. – М.: Прогресс, 1990. – 367 с.