Економічні науки / 3. Фінансові відносини

 

Деренська А. О.

(науковий керівник – д.е.н., проф. Костюк О. М.)

Харківський національний економічний університет, Україна

                                                               

Платоспроможність та ліквідність в системі

оцінки фінансової стійкості підприємства

 

Фінансова стійкість підприємства фор­мується в процесі всієї виробничо-господарської діяльності і є головним компонентом загальної стійкості підприємства. Вона обумовлена як стабільністю економічного середовища, в рамках якого діє підприємство, так і результатами його функціонування, його активного та ефективного реагування на зміни внутрішніх та зовнішніх факторів. Оцінка фінансової стійкості дозволяє з' ясувати, наскільки правильно підприємство управляло фінансовими ресурсами на протязі періоду, що передував цій даті. Важливо, щоб стан фінансових ресурсів відповідав умовам ринку та потребам самого підприємства, оскільки недостатня фінансова стійкість може привести до відсутності у компанії коштів для подальшого розвитку, а надмірна - перешкоджати розвитку, обтяжуючи витрати підприємства надмірними запасами та резервами.

Мета дослідження - аналіз підходів різних авторів щодо визначення платоспроможності та ліквідності підприємства, виділення їх спільних та відмінних рис, а також представлення власного погляду з цього приводу.

В ряді робіт вітчизняних та зарубіжних науковців поняття платоспроможності нерідко ототож­нюється з ліквідністю, хоча навряд чи це виправдано, оскільки кожне з них має власний економічний зміст.

Так, ліквідність означає здатність активу до швидкого перетворення в грошові кошти. Платоспроможність же, в міжнародній практиці, означає достатність ліквідних активів для погашення в будь-який момент всіх своїх короткострокових зобов'язань перед кредиторами [1].

Існуючі відмінності в трактуваннях поняття "платоспроможність" викликані, скоріше за все, змішуванням двох поглядів на поняття ліквідності: ліквідності як однієї з характеристик фінансової стійкості підприємства і, так званої, ліквідності балансу. При зміні підходу змінюються і пріоритети: якщо мова йде про ліквідність балансу, то платоспроможність виступає як умова погашення всіх боргових зобов'язань підприємства наявними в його розпорядженні активами; якщо мова йде про оцінку фінансової стійкості підприємства, то навпаки - ліквідність є однією з часткових характеристик платоспроможності, що відображає можливість погашення зобов'язань ліквідними активами. Тому в якості характеристики фінансової стійкості підприємства поняття платоспроможності ширше, ніж ліквідність, оскільки інтегрує в собі як наявність засобів для покриття зобов'язань, так і форму, в якій ці засоби знаходяться. Отже, ліквідність є одним із аспектів платоспроможності, пов'язаної з перетворенням наявних засобів в таку форму, яка дозволяє виконати свої зобов'язання [2].

Кожне підприємство, що функціонує на ринку, має як зовнішні, так і внутрішні зобов'язання. Зовнішні зобов'язання - це зобов'язання перед державними та місцевими бюджетами, банками, постачальниками, покупцями. Внутрішні зобов'язання - це зобов'язання перед філіалами, засновниками, працівниками підприємства тощо. Так, у вітчизняній економічній літературі існує думка, що розглядаючи платоспроможність підприємства, до уваги слід приймати, в першу чергу, його зовнішні зобов'язання [3]. Поясненням такої позиції є те, що оцінюючи фінансову стійкість підприємства вирішальне значення мають джерела фінансування його активів (внутрішні або зовнішні), у відповідності з чим і відбувається диференціація капіталу на власний та залучений. Ми ж, зі свого боку, аж ніяк не можемо погодитися з такою думкою, бо головна помилка авторів, по-перше, в ототожненні внутрішніх зобов' язань підприємства з внут­рішніми джерелами фінансування (статутним капіталом, нерозподіленим прибутком тощо) і, по-друге, нерозуміння того, що і зовнішні, і внутрішні зобов'язання підприємства складають єдине зовнішнє джерело фінан­сування - залучений капітал. Таким чином, підприємство правильніше вважати платоспроможним, якщо його платіжні засоби перевищують строкові зобов'язання, як зовнішні, так і внутрішні. При цьому до платіж­них засобів необхідно відносити грошові кошти, короткострокові цінні папери та частину дебіторської заборгованості щодо якої є впевненість у надходженні.

Неплатоспроможність підприємства можна визначити і візуально: від­сутність грошей на рахунках в банках, наявність прострочених кредитів, позик, тривале порушення термінів виплати заробітної плати тощо, наяв­ність простроченої кредиторської заборгованості постачальників тощо.

Слід відмітити, що останнє твердження вірно не завжди. Наведемо дві найбільш характерні причини.

По-перше, фірми-монополісти можуть свідомо йти на не суворе виконання контрактів зі своїми постачальниками та підрядниками (логіка проста: не будете слідувати нашим правилам гри - знайдемо вам заміну). Така ситуація склалася в 90-х роках у відносинах великих універмагів та підприємств, що поставляють їм товари, - універмаги часто не витримують терміни оплат за поставлені товари.

По-друге, в умовах інфляції непродумано складений договір на надання коротко- або довгострокової позики може викликати спокусу порушити його і сплачувати штрафи знеціненими грошима.

При аналізі платоспроможності рекомендується складати платіжний календар. Він складається на основі даних аналітичного обліку, виписок банку і таке інше, тобто такі дослідження можна провести тільки при внутрішньому фінансовому аналізі.

Платіжні календарі можна складати щоденно, за тиждень, декаду, два тижні, місяць. Періодичність їх складання залежить від стану платоспро­можності господарюючого суб'єкта. Якщо підприємство має стійку платоспроможність, то платіжні календарі складаються рідше, якщо існують певні проблеми, то подібні розрахунки робляться частіше.

Таким чином, висновки про оперативну платоспроможність ґрунтують­ся на основі зібраної вихідної інформації про платіжні засоби під­приємства та його борги, терміни сплати яких настали. Якщо інформація показує, що підприємство може своїми платіжними засобами повністю погасити свої строкові зобов'язання і у нього ще залишаються кошти, то таке підприємство є платоспроможним.

Зазначимо, що зовнішні суб'єкти оцінки фінансової стійкості не в змозі визначити таким чином стан платоспроможності підприємства і з цією метою використовують аналіз ліквідності господарюючого суб'єкта.

Як було зазначено вище, під ліквідністю розуміють здатність цінностей легко перетворюватися в грошові кошти, а ступінь ліквідності визна­чається тривалістю часового періоду, на протязі якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротший період, тим вище ліквідність даного виду активів.

Ці аспекти тісно пов'язані між собою: часто можна продати актив дуже швидко за короткий час, але із значною знижкою в ціні. Тому, ліквідність - це здатність підприємства перетворювати свої активи в гроші для покриття своїх необхідних платежів та швидкість здійснення цього.

Отже, поняття платоспроможності та ліквідності підприємства дуже близькі, але друге є більш вузьким: від ступеня ліквідності залежить плато­спроможність.

Відмітимо також, що суттєвою ознакою ліквідності є формальне пере­вищення (у вартісній оцінці) оборотних активів над короткостроковими пасивами.

Чим більше це перевищення, тим сприятливіший фінансовий стан підприємства. Водночас варто уникати ситуації збереження залишків коштів та інших резервів високоліквідних активів на довгий термін поза виробничим процесом, бо це призводить до зниження рентабельності виробництва. Про погіршення можливостей ліквідності компанії свідчить збільшення іммобілізації власних активів, що виявляється в появі неліквідів, простроченої дебіторської заборгованості, векселів одержаних прострочених тощо.

Зауважимо на те, що ліквідність менш динамічна в порівнянні з платоспроможністю. Справа в тому, що по мірі стабілізації виробничої діяльності підприємства, у нього поступово складається певна структура активів та джерел їх формування, різкі зміни яких є відносно рідким явищем. Тому й коефіцієнти ліквідності зазвичай знаходяться в перед­бачених межах, що, доречі, і дає привід аналітичним агенціям розра­ховувати та публікувати середньо галузеві, середньогрупові значення цих показників для використання в господарській практиці і в якості орієнтирів при відкритті нових направлень виробничої діяльності.

Навпроти, фінансовий стан з позиції платоспроможності може бути доволі змінним, причому з дня на день: ще вчора підприємство було плато­спроможним, однак сьогодні ситуація кардинально змінилася - настав час розрахуватися з кредитором, а у підприємства немає грошей на рахунку, оскільки своєчасно не надійшов платіж за відвантажену раніше продукцію. Іншими словами, воно стало неплатоспроможним внаслідок фінансової недисциплінованості своїх дебіторів. Якщо затримка платежів носить короткотерміновий або випадковий характер, то ситуація в плані неплатоспроможності може змінитися в кращу сторону, однак не виключені і менш сприятливі варіанти. Такі пікові ситуації часто мають місце в комерційних організаціях, що будь з яких причин не підтримують в достатньому обсязі страховий запас грошових коштів на рахунку.

Необхідно зазначити, що підприємство, поточний капітал якого складається переважно із грошових коштів, короткострокової дебі­торської заборгованості, як правило, вважається більш ліквідним, а отже, і платоспроможним, ніж підприємство, поточні активи якого складаються переважно із запасів.

Прямими наслідками низького рівня ліквідності є нездатність під­приємства сплатити свої поточні борги і зобов'язання, що веде, в свою чергу, до обов'язкового продажу довгострокових фінансових вкладень та активів і, в найгіршому випадку, - до зниження доходності та банк­рутства.

Важкі наслідки з причини низької ліквідності або її відсутність у клієнта - юридичної особи мають і кредитори, оскільки відбувається затримання сплати процентів і суми боргу, в крайньому випадку - часткова або повна втрата неповернутого боргу

По-перше, для правильного розуміння динаміки та рівня платоспроможності підприємства необхідно брати до уваги наступні фактори:

1.                  Характер діяльності підприємства. Так, у підприємств промисловості та будівництва великі залишки запасів і малі грошових коштів; у підприємств роздрібної торгівлі велика умовна вага грошових коштів, хоча можуть бути і значними розміри товарів для перепродажу.

2.                  Стан запасів. У підприємства може бути надлишок або нестача запасів, порівняно з величиною, необхідною для безперебійної діяльності.

3.                  Умови розрахунків з дебіторами. Надходження дебіторської забор­гованості через короткі проміжки часу після купівлі товарів призводить до невеликої їх частки в складі оборотних активів підприємства, і, навпаки.

4.                  Стан дебіторської заборгованості: наявність чи відсутність в її складі прострочених та безнадійних боргів.

По-друге, для визначення рівня платоспроможності підприємства доцільно використовувати показники ліквідності з їх нормативними значеннями. У разі, якщо наведені вимоги не виконуються, можна очі­кувати, що рано чи пізно суб'єкт господарювання виявиться неплато­спроможним, а отже, і виникне підстава для порушення проти нього справи про банкрутство.

 

Література.

1.   Абрютина М.С., Анализ фінансовокономической деятельности предприятия. - М.: Дело и сервис, 2001. - 272 с.

2.   Финансовое положение предприятия (оценка, анализ, планирование) / Чупис А.В., Царенко А.М., Кашенко О.Л. и др. - Сумы: Сумский гос. аграрний ун-т: Универ- ситетская книга, 1998. - 331 с.

3.   Артеменко В.Г. Финансовьій анализ. - М.: Дело и Сервис, 1999. - 160 с.