Левус
Н.М.
ЛНУ
імені Івана Франка
Сутність та класифікація депозитарних розписок
Сучасний стан світової фінансової системи
характеризується процесами глобалізації та інтернаціоналізації фондових ринків,
відкриттям кордонів національних фондових ринків, виділенню їх в регіональному
і світовому масштабі, прагненню країн, що розвиваються до формування нових
світових фінансових центрів. Крім того, країни з обмеженими фінансовими
ресурсами намагаються залучати іноземний капітал шляхом виходу на найліквідніші
і найактивніші ринки світу – ринок США та Європейський ринок. В таких умовах
зростає роль і значення сучасних інноваційних інструментів залучення
інвестиційних ресурсів, до основних із яких відносять депозитарні розписки.
Дослідженню депозитарних розписок протягом
останніх років присвячено ряд праць вітчизняні і зарубіжних вчених, зокрема,
таких як Астахова О.А., Леось О.Ю., Кравцова Н.И., Малькова С.А., Мельник Т.М., Попова А.В.,
Ромашко О.Ю., Руденко С.А.
та інших.
Історично поява депозитарних розписок
пов'язана із забороною британського уряду на вивіз акцій місцевих компаній за кордон.
Намагання уникнути цієї заборони й спричинило виникнення такого механізму, як
депозитарні розписки. Вперше їх було випущено у 1927 р. американським банком
J.P. Morgan, щоб надати можливість американцям інвестувати в акції британської
компанії роздрібної торгівлі Selfridge [4].
Депозитарна розписка – це цінний папір
другого порядку, який може бути як у вигляді сертифіката, так і в
бездокументарній формі, що випускається великим банком-депозитарієм і засвідчує
права власності на акції іноземної компанії, що депоновані у цьому банку [3].
Юридична класифікація депозитарних
розписок досить складний процес. На практиці найчастіше виділяють такі види
депозитарних розписок:
1. Американські
депозитарні розписки (American Depositary Receipts, ADR), АДР – це цінні папери
у формі сертифікатів, випущені американським банком, деноміновані у доларах, засвідчують
право покупця депозитарних розписок на відповідну кількість акцій компанії, яка
розмістила частину своїх акцій на зберігання в депозитарій американського
банку, і знаходяться у вільному обігу на біржовому або позабіржовому ринку
країни. За ними виплачуються дивіденди або проценти в американській валюті, а
укладання угод здійснюється відповідно до стандартної практики, прийнятої у
США.
2. Глобальні депозитарні розписки (Global
Depositary Receipts, GDR), ГДР – банківський сертифікат на акції закордонної
компанії, що тримаються підрозділом міжнародного банку в її країні, можуть
знаходитися в обігу як на американських, так і на європейських біржах. Торгівля
розписками проходить як внутрішньо, так і пропонується глобально різними
закордонними підрозділами банку.
3. Європейські депозитарні розписки (European Depositary
Receipts, EDR), ЄДР являються різновидом глобальних депозитарних розписок, дають право власності на акції, випущені в країні, яка не
входить до Євросоюзу [2].
Однак даний поділ депозитарних розписок є неповноцінним,
оскільки не включає в себе такі інструменти як китайські
депозитарні розписки, російські депозитарні розписки, аргентинські депозитарні розписки та інші. Тому необхідно
доповнити. Враховуючи ці недоліки традиційної класифікації, доповнимо її і
виділимо наступні три різновиди депозитарних розписок:
1. Глобальні депозитарні розписки, розміщення
яких носить глобальний характер і здійснюється на двох і більше світових
фондових ринках.
2. Континентальні депозитарні розписки,
розміщення яких відбувається на фондових ринках одного континента, зокрема
європейські депозитарні розписки та азіатські депозитарні розписки.
3. Місцеві депозитарні розписки, розміщення
яких відбувається в рамках однієї країни, зокрема американські депозитарні
розписки, аргентинські депозитарні розписки, російські депозитарні розписки,
китайські депозитарні розписки та інші [4].
Залежно від ринку, на якому відбулося
придбання цінних паперів депозитарною установою, що здійснює випуск
депозитарних розписок, розрізняють два види депозитарних розписок:
1.
Депозитарні розписки первинного ринку (Primary Market Depository Receipts) – депозитарні розписки, випуск яких виконує роль
первинної підписки на акції емітента. Емісія таких депозитарних розписок призводить
до збільшення капіталу емітента акцій.
2.
Депозитарні розписки вторинного ринку (Secondary Market Depository Receipts) – депозитарні розписки, випуск яких засвідчує
придбання прав власності на цінні папери, що раніше оберталися на національному
ринку емітента. Емісія таких депозитарних розписок не призводить до залучення
емітентом додаткового капіталу акцій.
Залежно від особливостей емісії, розміщення та вимог, що пред’являються до депозитарних розписок, депозитарні
розписки поділяються на такі види:
1. Неспонсоровані депозитарні розписки – випускаються одним або кількома депозитаріями у
відповідь на ринковий попит, але без формальної згоди компанії-емітента, чиї
акції представлені даними депозитарними розписками. Випускаються з ініціативи
окремих акціонерів компанії, які і несуть всі витрати, пов'язані з їх випуском.
Неспонсоровані депозитарні розписки мають полегшену процедуру реєстрації
(випуску), не можуть знаходитися в обігу на американських організованих
фондових ринках.
2. Спонсоровані депозитарні розписки – випускаються одним депозитарієм, що обирається
компанією-емітентом та з яким укладається депозитарна угода або контракт на
надання послуг з розміщення [2].
Спонсоровані ADR класифікуються також за рівнем
депозитарної програми (комплекс визначених законодавством країни обігу
депозитарних розписок заходів з організації випуску таких розписок і
підтримання їх обігу, а також законодавчих обмежень щодо ринків, на яких може
здійснюватися обіг депозитарних розписок) на:
1)
ADR першого рівня;
2)
ADR другого рівня;
3)
ADR третього рівня;
4)
ADR приватного розміщення.
ADR першого рівня представляє собою
найпростіший спосіб виходу на американський ринок. Вона передбачає обіг
депозитарних розписок на позабіржовому ринку, тому компанії не потрібно
проходити лістинг. Основною вимогою SEC до емітента в рамках
ADR першого рівня є дотримання ним законодавства своєї країни. ADR першого рівня випускаються лише на акції, що знаходяться в обігу на
вторинному ринку країни емітента. Вартість програми ADR першого рівня
порівняно, однак надійність цих розписок вважається невисокою, тому вони не
завжди є привабливим інструментом для стабільних інвестицій.
До програми ADR другого рівня Комісія з цінних
паперів і фондових бірж США пред’являє більш жорсткі вимоги. Фінансова
звітність емітента за три останні роки повинна, по суті, відповідати вимогам US
GAAP. Під час реєстрації випуску від емітента вимагається надати дві спеціальні
реєстраційні форми. Крім того, він повинен буде представляти свої річні і
проміжні звіти. Депозитарні розписки другого рівня знаходяться в обігу на трьох
основних фондових майданчиках США. Це – Нью-Йоркська фондова біржа (NYSE),
Американська фондова біржа (AMEX) і NASDAQ – електронна система
торгівлі акціями високотехнологічних компаній.
ADR третього рівня готуються для акцій
нового випуску. Вимоги до цієї програми є найбільш серйозними. Під час її
реєстрації емітент, крім форм, передбачених програмою другого рівня,
представляє ще один документ – проспект емісії. У ньому, зокрема,
мають бути відомості про план розміщення акцій, використання інвестицій,
фактори ризику, співвідношення прибутку і фіксованих витрат та ін. Фінансова
звітність емітента повинна бути складена повністю відповідно до вимог US GAAP.
ADR третього рівня котируються на NYSE, AMEX і в системі NASDAQ.
ADR приватного розміщення або “за правилом
144А” використовуються при приватних розміщеннях і не вимагають реєстрації в
SEC. Програма ADR цього рівня передбачає обіг розписок протягом двох років
серед крупних інституційних інвесторів. Це можуть бути банки, страхові або
інвестиційні компанії. Ця програма популярна серед іноземних емітентів,
оскільки передбачає мінімальні вимоги під час реєстрації і поданні звітності.
ADR “за правилом 144А” обертаються в електронній системі PORTAL [1].
Отже, депозитарні розписки це
прогресивний, сучасний, інноваційний інструмент залучення інвестицій, який має багато форм свого прояву.
Завдяки цьому депозитарні розписки надають
різноманітні можливості по залученню капіталу з іноземних ринків
взалежності від цілей і можливостей емітента.
Література:
1.
Ісар І.В. Сташко С. І. Американські
депозитарні розписки як інструмент виходу вітчизняних емітентів акцій на фондовий ринок США // Наукові конференції:
Дни науки. [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.rusnauka.com
2. Попова А.В.
Поняття, ознаки і класифікація депозитарних розписок // Вісник КНУ імені Тараса
Шевченка. – 2009. – №80. – С. 34-36.
3. Ромашко О.Ю. Регулювання міжнародних фондових ринків: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000. –
240 с.
4. Руденко С.А., Малькова С.А.,
Кравцова Н.И. Депозитарные расписки: Учебное пособие. – СПб: Изд-во СПбГУЭФ, 2010. – 64
с.