Экономические науки /5. Управление трудовыми ресурсами

к.е.н., доцент Хлівна І.В.

Уманської філії ПВНЗ «Європейського університету»

м. Умань, Україна

Інтелектуальний потенціал України як основа розвитку сілького населення

Інтелектуальний потенціал України – це частина її суспільства, діяльність якої спрямована на розв’язання теоретичних і практичних проблем розбудови держави, розвитку національного господарства та підвищення рівня життєдіяльності сільського населення. В інтелектуальному потенціалі представлені різні верстви населення, основою є інтелігенція. Вона об’єктивно визначає особливості інтелектуального потенціалу, мету ного функціонування і перспективи. Внаслідок зростання науково-технічного прогресу в інтелектуальному потенціалі відбуваються істотні зміни. Це зумовлено більш глибоким пізнанням законів розвитку природи й суспільства, зростанням рівня складності техніки іі технологічних процесів, збільшенням обсягу розумової праці та вимог до кваліфікації працюючих. Через це ускладнюється професійно-кваліфікаційна структура сільського населення, яка бере участь у формуванні інтелектуального потенціалу. Нині його визначають не тільки спеціалісти із середньою та вищою освітою, а й робітники, селяни, праця яких має творчий характер, потребує відповідних знань і досить високого рівня освіченості.

Інтелектуальний потенціал України має такі види: виробничий, гуманітарний, науковий, адміністративний, військовий. Кожен із названих видів має певні різновиди інтелектуальних потенціалів. Понад третину загального інтелектуального потенціалу України становлять працівники виробничої сфери. Значна частина з них – працівники гуманітарних закладів, наукових інституцій. Визначальну, провідну роль у розвитку інтелектуального потенціалу України відіграє науковий потенціал. Його основою є наука – сфера людської діяльності, функція якої – вироблення й використання систематизованих знань про природу й суспільство.

Наука орієнтується на суспільні потреби щодо вирішення проблем духовного й матеріального збагачення нашого народу, створює систему знань про закономірності розвитку природи, суспільства і людського мислення. Існують природничі, технічні та суспільні науки. Вони поділяються на фундаментальні та прикладні. Перші зайняті пізнанням і вивченням закономірностей розвитку об’єктивної діяльності, а другі – на основі результатів досліджень фундаментальних наук виконують розробки для їх упровадження у національне господарство. Наука – один з найважливіших чинників науково-технічного прогресу. Учені України спрямовують свої зусилля на виконання фундаментальних і прикладних (науково-дослідних та науково-конструкторських) робіт відповідно до потреб суспільства.

У системі НАН України функціонують понад 96 наукових установ, більш як 70 підприємств науково-конструкторської та виробничої бази. В умовах економічної кризи в нашій державі українська наука зазнала великих втрат внаслідок від’їзду за кордон багатьох висококваліфікованих наукових працівників через незадовільне фінансове забезпечення наукових досліджень, низьку оплату праці тощо. Втрачають свої позиції навіть провідні наукові колективи, руйнується їх матеріально-технічна база.

Для збереження та подальшого розвитку наукового потенціалу України треба докорінно поліпшити фінансування і матеріально-технічне постачання наукових закладів. Необхідно підняти престиж науковців, законодавче визначити статус ученого. Все це сприятиме підвищенню рівня ефективності загального інтелектуального потенціалу України.