Шубна О.В. к.е.н.,
Бившева Л.О. к.е.н.
Донбаська державна машинобудівна академія
Теоретичні
аспекти формування інноваційної стратегії машинобудівної промисловості.
Найбільш важливим завданням, що стоїть перед промисловістю України, на
сучасному етапі є перехід на
інноваційний шлях розвитку. Саме інновації, втілені в наукових знаннях,
технологіях, організації виробництва, кваліфікації кадрів, є головним чинником
підвищення конкурентоспроможності продукції, забезпечення високих темпів
розвитку і рівня прибутковості вітчизняних підприємств.
Основним джерелом
інноваційних перетворень, сприяючих
переходу країни на постіндустріальний шлях розвитку, є підвищення
ефективності функціонування машинобудівної галузі промисловості. Необхідність
стабільного функціонування машинобудування для економіки обумовлено загальним призначенням машинобудування.
Створюючи активну частину основних виробничих фондів, машинобудівний комплекс в
значній мірі впливає на темпи і напрями науково-технічного прогресу в різних
галузях народного господарства, на показники ефективності розвитку суспільного
виробництва. Саме він є матеріально-технічним базисом забезпечення економічної
безпеки країни. В зв'язку з цим невід'ємною умовою нормального функціонування
економіки є формування інноваційної стратегії розвитку машинобудівних
підприємств, яка дозволить не лише зберегти наявний потенціал, але і створити
стійкі конкурентні переваги в довгостроковому періоді.
Вирішенню
проблеми формування інноваційної стратегії розвитку підприємств присвятили свої
праці багато вітчизняних науковців, зокрема Б.М. Данилишин , Л.С.Захаркіна , Б.О. Будьоний , О.О.
Захаркін , С.М. Ілляшенко , О.М. Тридід , Крижановський Б.М. . Однак більшість
із них розглядають цю проблему на загальному теоретико-методологічному рівні.
Комплексний аналіз забезпечення інноваційного розвитку машинобудівних
підприємств України досі відсутній, що зумовлює необхідність подальшого
здійснення досліджень у цьому напряму.
Інноваційна діяльність
машинобудівних підприємств пов’язана з безперервними технологічними змінами,
проведення яких потребує певних перетворень. Адаптація до інновацій, їх
проведення вимагають розробки інноваційної
стратегії, яка б враховувала особливості інноваційних перетворень як при
створені нових продуктів, та і при переході на нову технологію.
У зв'язку зі сформованою ситуацією в 2011 році
пріоритетним стало питання формування інтелектуального потенціалу підприємств і
безперервного професійного розвитку персоналу . Інтелектуальна організація
будується на інтелекті персоналу та його навчанні. Мета підприємства -
розвивати інтелектуальні здібності, які додадуть нову вартість виробам і
послугам з точки зору споживача. Навчання - це постійний і безперервний процес,
націлений на придбання нових навичок і знань. Система формування
інтелектуального потенціалу та безперервного професійного розвитку персоналу
включає:
- систему підвищення кваліфікації керівників і фахівців;
- систему формування та підготовки резерву управлінських
кадрів;
- систему підготовки робітничих кадрів, в тому числі
верстатників;
- систему економічного навчання управлінців, фахівців,
робітників;
- систему навчання інформаційним технологіям управлінців,
фахівців, робітників;
- систему творчого розвитку;
- систему оцінки професійно-кваліфікаційного рівня
персоналу;
- систему соціального захисту - можливість
перепідготовки та отримання спеціальності, необхідної підприємству;
- систему навчання фахівців фірм-замовників.
Удосконалення технологічних процесів у машинобудівному
виробництві повинно бути засноване на своєчасній та безперервній реалізації
комплексної системи заходів в галузі ефективного інформаційно-кадрового
забезпечення інноваційної діяльності. Рекомендації щодо формування
інноваційного розвитку вітчизняних підприємств машинобудівного комплексу можуть
бути наступні: для підвищення ефективності системи розвитку персоналу на
підприємстві та партнерства з навчальними закладами при підготовці кадрів
доцільно зняття податку з суми коштів, вкладених в систему розвитку персоналу;
розробка програм підготовки викладачів; удосконалення програм навчання з
урахуванням специфіки сучасного виробництва; менш громіздка система
ліцензування підприємства на право ведення робіт з перепідготовки та підвищення
кваліфікації працівників для власних потреб підприємства. Вищевказані проблеми
вимагають вирішення не лише на підприємстві, а й на регіональному та державному
рівнях.
1. Сизова О. А.
Машиностроительный комплекс как материально-техническая основа экономической
безопасности России // Известия РГПУ им. А.И. Герцена 2008 №70 [Електронний
ресурс
2. Машинобудування в Україні: тенденції, проблеми, перспективи. /Під заг.
ред. чл.-кор. НАН України Б.М. Данилишина. - Ніжин: ТОВ "Видавництво
"Аспект-Поліграф", 2007 - 308 с.
3. Захаркіна Л.С. Удосконалення методичних підходів до вибору стратегії
інноваційного розвитку підприємства / Л.С. Захаркіна, Б.О. Будьоний, О.О.
Захаркін // Вісник Національного технічного університету «Харківський
політехнічний інститут» : збірник наукових праць. Тематичний випуск: Технічний
прогрес і ефективність виробництва. – Х.: НТУ «ХПІ», 2010. – № 8. – С. 59-65.