Економічні науки/7.Облік і аудит

Науковий керівник к.е.н. Ілляшенко О.В.

Строкач Т.М. студентка групи УБВ-992,

Строкач А.В. студент групи УБВ-992

Сєвєродонецьке відділення Інституту післядипломної освіти і дистанційного навчання Східноукраїнського національного університету

імені Володимира Даля

Ефективність використання форм безготівкових розрахунків

Основними критеріями ефективності форм безготівкових розрахунків є час, що витрачається на розрахунки, і обсяг оборотних коштів, притягнутих у розрахунки (відвантажені товари і матеріальні цінності в дорозі).

Обсяг грошових коштів у розрахунках і форми розрахунків тісно пов’язані. У безготівковому платіжному обороті усі форми розрахунків за товари засновані на русі оборотних коштів на стадії товар - гроші і гроші - товар [1, с. 127].

І разом з тим кожна з форм здійснює свій специфічний зворотний вплив на співвідношення вартості товару й обсягу оборотних коштів у сфері обігу. В один і той самий товарний оборот підприємство може залучати більшу чи меншу масу оборотних коштів у залежності від форми безготівкових розрахунків. Ефективність використання форми безготівкових розрахунків пропонується визначати як відношення часу руху товарів до тривалості відволікання оборотних коштів у розрахунки, тобто :

Ер = Тр./ Тзал.

де: Ер - ефективність форм безготівкових розрахунків;

Тр. - час руху послуги від постачальника до покупця;

Тзал. - час залучення оборотних коштів у розрахунки.

Встановлено взаємозв’язок ефективності безготівкових розрахунків і терміну залучення оборотних коштів у розрахунки, що полягає в наступному: найбільша ефективність форми розрахунків, коли час залучення оборотних коштів у розрахунки максимально наближається до часу руху товару в локальній сфері обігу між підприємствами. І навпаки, зниження ефективності форм розрахунків визначається відносним подовженням тривалості вкладення коштів у розрахунки в порівнянні з часом руху товару від виробника до споживача.

Обґрунтуємо необхідність вибору форм безготівкових розрахунків на підприємстві за рахунок ефективності їхнього використання.

По-перше, мінімальне відволікання коштів у розрахунки за реалізований товар досягається при розрахунках чеками. Розрахунки чеками за отриманий товар, особливо в умовах поштового авізування платежів, дозволяють скоротити обсяг оборотних коштів, що відволікаються в розрахунки як підприємством-постачальником, так і підприємством-покупцем; одночасно збільшується кількість вкладень ресурсів банку. Але в цілому обсяг оборотних коштів ресурсів у сфері обігу скорочується [2, с. 80].

По-друге, у сфері розрахунків безперервно відбувається процес суперечливого, взаємовиключного руху оборотних коштів постачальників, покупців і ресурсів банку. За інших рівних умов чим більше оборотних коштів постачальників відволікається в товари відвантажені, тим менше оборотних коштів покупців утягує в матеріальні цінності в шляху і тем менше ресурси банку безпосередньо вкладаються в розрахунки. Це, звичайно, не виключає необхідності кредитування постачальників під розрахункові документи в шляху. Чим більше банківських ресурсів безпосередньо бере участь у розрахунках, тим менше підприємства, як постачальники, так і покупці, відволікають оборотні кошти в сферу обігу.

По-третє, вкладення оборотних коштів у товари відвантажені і матеріальні цінності в дорозі мають визначену подібність і різницю. Їхня єдність визначається тим, що вони функціонують у розрахунках, забезпечуючи процес реалізації товарів. Істотна різниця полягає в тому, що товари відвантажені представляють оборотні кошти, вкладені в розрахунки постачальником, а матеріальні цінності в шляху - оборотні кошти, вкладені в розрахунки покупцем.

Вкладення оборотних коштів у розрахунки у формі відвантажених товарів не має такої чітко вираженої границі. В умовах, коли надходження товару покупцю значно випереджає час його оплати, обставини можуть скластися так, що реалізований постачальником товар перейшов з його сфери обігу в сферу виробництва готового продукту підприємства-покупця.

При цьому оборотні кошти підприємства-постачальника залишилися зв’язаними в розрахунках з товарами відвантаженими. Тоді частина оборотних коштів постачальника втягується в кругообіг коштів покупця у вигляді його кредиторської заборгованості.

І навпаки, коли оплата товарів випереджає надходження цих товарів, у покупця виникає потреба в оборотних коштах. Така потреба повинна покриватися за рахунок власних оборотних коштів покупця, що вимагає обов’язкового нормування у вигляді «транспортного запасу». Це так звана запланована дебіторська заборгованість. Однак при значному розриві оплати і надходження товарів виникає вже незапланована дебіторська заборгованість, що негативно відображається на фінансовому положенні підприємства.

По-четверте, випередження в часі факту одержання товару в порівнянні з фактом його оплати при акредитивній формі розрахунків супроводжується утворенням такої кредиторської заборгованості, що вже в момент свого виникнення виявляється вилученою і заброньованою на депозитному рахунку акредитивів. При такому збігу обставин кредиторська заборгованість не є джерелом функціонуючих оборотних коштів підприємств.

По-п’яте, чим більше термін обігу розрахункових документів між установами банку перевищує час руху товару від підприємства-виробника продукції до підприємства-споживача, тим вище результативність телеграфного авізування платежів.

Таким чином, впровадження в безготівковий платіжний оборот найбільш ефективних форм розрахунків, створення умов для росту ефективності діючих форм скорочує масу оборотних коштів, що утягуються в обігу. І, навпаки, застосування менш ефективних форм веде до необґрунтованого залучення оборотних коштів у розрахунки, що супроводжується поруч негативних явищ.

Застосування найбільш економічних форм розрахунків з покупцями і постачальниками сприяє прискоренню платежів підприємства за товарно-матеріальні цінності, що надійшли, і надходження йому коштів за реалізовану продукцію, що позитивно впливає на його фінансове положення.

Прискорення розрахунків залежить від ефективності і швидкості руху продукції від постачальника до покупця, і в основному від того, як швидко будуть перераховані кошти з рахунка платника на рахунок постачальника, що визначається використовуваними формами безготівкових розрахунків, а саме їх документообігом, що являє собою систему оформлення, використання і прямування розрахункових документів [3, с. 112].

Для постачальника і покупця завжди вигідно, щоб продукція оплачувалася в момент її прибуття до покупця. Якщо продукція буде оплачуватися раніш її прибуття, то прискорення розрахунків буде мнимим, тому що оборотність оборотних коштів від цього не прискорюється.

Отже, необхідно використовувати таку форму безготівкових розрахунків, яка б забезпечувала максимальне зближення моментів надходження товарів та їхньої оплати. Для цього необхідно враховувати при виборі форм безготівкових розрахунків наступне: характер реалізованої продукції, порядок і умови її відвантаження покупцю, місцезнаходження постачальників і покупців, джерела коштів, за рахунок яких здійснюються платежі і т.д.

Література:

1. Осипенко И. Н. Менеджмент в жилищно-коммунальном хозяйстве : учеб. пособие / И. Н. Осипенко,В. В. Дорофиенко. – Харьков : Основа, 2010. – 352 с.

2. Економічний аналіз: Навч.посібник / За ред. М.Г.Чумаченка . – К.: КНЕУ, 2001. – 540 с.

3. Белолипицкий В. Платежный кризис: природа, последствия, пути выхода / В.Белолипецкий // Финансы.-2006.-№11, С.14-16.