Шапошнікова О.М., Філіна Н.

Взаємозв’язок розрахунків і зобов’язань в обліку

В сьогоднішніх кризових умовах здійснення звичайної діяльності підприємства пов’язано з невчасними грошовими розрахунками за придбані товарно-матеріальні цінності від постачальників, виконані роботи підрядниками. Добре налагоджена організація обліку і контролю таких розрахунків пов’язана веде до недопущення виникнення нереальної кредиторської заборгованості. Діюча система розрахунків з постачальниками і підрядчиками, заготівельними організаціями, банками, різними дебіторами і кредиторами ще не відповідає вимогам прискорення грошового обігу і зміцнення фінансового стану підприємства, що в свою чергу веде до нестабільності у постачанні основних матеріальних ресурсів.

Взаємовідносини між підприємствами, організаціями і установами, а також між ними і населенням, що зумовлені дією ринку, мають характер грошових розрахунків. Ці взаємовідносини ґрунтуються на використанні грошей у їх функціях - коштів обігу і коштів платежу. При цьому підприємство водночас є постачальником для одних і покупцем для інших.

Постачальник - юридична або фізична особа, яка забезпечує підприємство матеріальними ресурсами, необхідними для виробництва конкретних товарів і послуг. Кількість постачальників для різних за обсягом підприємств може бути суттєво відмінною. Відповідальність за виконання великомасштабних проектів постачання покладаються на одну організацію (фірму) - генерального постачальника. Генеральний постачальник відповідає за якість поставленої продукції, виконання узгодженого графіка постачання, за відповідальність товару технічним вимогам, характеристикам, передбачених контрактом, незалежно від того, ким вироблений цей товар.

Правильна організація і побудова обліку грошових розрахунків між підприємствами мають велике значення, оскільки забезпечують швидке завершення кругообороту оборотних коштів (коштів обігу), перехід їх з товарної форми в грошову, створюють необхідні умови для безперебійної оплати придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до П(С) БО 11 «Зобов’язання», розрахунки – це система взаємин між юридичними і фізичними особами, що виникають у момент практичного виконання юридично оформлених фінансових зобов’язань при здійсненні товарних і нетоварних операцій.

Зобов’язання - це борги (заборгованість) підприємства , які виникають, головним чином, через придбання товарів та послуг в кредит, або кредити, які підприємство отримує для свого фінансування [2].

Згідно стандарту 2 «Баланс» зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої; як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди [1].

У бухгалтерську обліку зобов’язання групуються на: довгострокові, поточні, забезпечення, непередбачені зобов’язання, доходи майбутніх періодів.

Поточними (короткостроковими) вважаються зобов’язання, строк погашення яких був початкове встановлений протягом поточного року. До них належать зобов’язання перед постачальниками за одержані матеріальні цінності, перед підрядчиками за виконані роботи і послуги, зобов’язання перед працюючими за нарахованою заробітною платою, перед бюджетом, соціальними фондами та іншими кредиторами. Розрахунки з постачальниками та підрядчиками за товари, роботи, послуги належать до поточних зобов’язань підприємства. Поточні зобов’язання мають бути погашені за рахунок активів, які класифікуються як поточні у тому ж бухгалтерському балансі, що і зобов’язання. Отже статті включаються до поточних зобов’язань, якщо вони оплачуються на вимогу кредитора, або якщо очікується, що вони будуть ліквідовані протягом одного року.

Зобов’язання виникають через існуючі ( завдяки минулим операціям чи подіям) борги підприємства чи щодо передачі певних активів чи надання послуг іншому підприємству в майбутньому. Зобов’язання також інколи називають боргами або власними фінансовими зобов’язаннями підприємства.

Під формою розрахунків треба розуміти зумовлені характером економічних зв’язків способом здійснення платежів, порядок документообороту і обміну коштів як між учасниками розрахунків, так і між ними і банком. При цьому підприємства можуть застосувати лиш ті форми розрахунків, які встановлені законами і постановами уряду та є обов’язковими для всіх учасників платіжного обігу. Залежно від умов господарської діяльності підприємств, характеру продукції, що реалізується, і умов її відпуску покупцям, місцезнаходження платників, джерел коштів, за рахунок яких виконуються платежі, і місця їх проведення, застосовують ті чи інші форми розрахунків.

Закупівля як у зовнішній, так і внутрішній торгівлі – це придбання товарів, послуг за дорученням замовника з метою продажу. Закупівля необхідних виробничих запасів і товарів може здійснюватись наступними способами: безпосередньо конкретним підприємством; через агентів, які купують за свій рахунок чи від підприємства. через закупівельні бази, які утворені кількома підприємствами.

З метою зменшення ризику і підвищення надійності поставок при виборі постачальника потрібно врахувати наступне: умови платежу; гарантійні строки; ремонт і після продажне обслуговування; відповідність продукції постачальника стандартам якості; можливість закупок безпосередньо у виробників або оптовиків; географічне місце розташування; основні види діяльності та фінансовий стан; виробничу потужність та обсяги випуску продукції за останні роки. Порядок та форми розрахунків між постачальником і покупцем визначається в господарських договорах. Це найбільш розповсюджена і важлива основа виникнення зобов’язань, основна форма реалізації товарно-грошових відносин в ринковій економіці.

При безпосередньому надходженні товарно-матеріальних цінностей від постачальника оформляється таки первинні документи:

1) довіреність - складається підприємством-покупцем;

2) рахунок - оформляється постачальником і є розрахунковим документом для оплати товарів, що поставляється;

3) накладна, якою оформляється відпуск товарів зі складу постачальника;

4) товарно-транспортна накладна - складається при умові постачання товарів автотранспортом або транспортом сторонньої організації до складів оптового підприємства;

5) сертифікати відповідності (якості) - надаються постачальником;

6) платіжне доручення (платіжна вимога доручення, розрахунковий чек);

7) оформляється на основі рахунка підприємства - покупцем;

8) податкова накладна - складається постачальником для розрахунку суми ПДВ, що є податковим зобов’язанням постачальника.

Найпоширенішою формою організаційно-правового документа, на основі якого здійснюється постачання товарів, у комерційній практиці є договори постачання товарів, що встановлюють чіткі взаємовідносини постачальників і покупців товарів. Невід’ємний елемент договору постачання – специфікація, в якій обумовлюється кількість товарів, що мають бути поставлені, розгорнутий асортимент із поквартальним розподілом і визначенням місячних і внутрімісячних обсягів постачання за термінами, передбаченими в договорі [3].

Література:

1. Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс” затверджений наказом Міністерства фінансів № 87 від 31.03.1999р. // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // rada.gov.ua

2. Жуковська В.В. Напрями удосконалення обліку розрахунків з постачальниками і покупцями / В.В, Жуковська // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://udau.edu.ua/library.php?pid=1116

3. Грабова Н.Н., Добровський В.Н. Бухгалтерський учет в производственных и торговых предприятиях: Учеб. пособие для студентов вузов. - К.: А.С.К., 2001. - 624с.