Экономические науки/ 7.Учет и аудит

Шелудченко Т. В., наук. керівник Авраменко О.І.

Кременчуцький національний університет ім. М. В. Остроградського, Україна

Особливості гармонізації законодавства україни про аудиторську діяльність з вимогами ЄС

В умовах європейської та світової інтеграції Україна повинна створювати належні умови для діяльності висококваліфікованих фахівців у сфері надання аудиторських послуг. Досить суттєвою є проблема гармонізації українських нормативно-правових актів з міжнародними стандартами аудиту, а саме з вимогами ЄС. На сьогодні є дуже актуальними питання євроінтеграції України, але майже всі сфери діяльності країни потребують реформації. Тому у зв’язку з цим виникає необхідність приведення у відповідність номативно-правовим актам ЄС законодавства України про аудиторську діяльність .

Мета роботи – дослідити проблемні аспекти, що відображають процес адаптації національного закодавства про аудиторську діяльність до вимог ЄС.

Основні вимоги до організації аудиторської діяльності в ЄС, викладені в Директиві 2006/43/ЄС Європейського Парламенту та Ради, про обов'язковий аудит річної звітності та консолідованої звітності, що вносить зміни до Директив Ради 78/660/ЄЕС та 83/349/ЄЕС і припиняє дію Директиви Ради 84/253/ЄЕС прийнятої 17 травня 2006 року, яка має на меті загальну, хоч і не повну, гармонізацію вимог до обов'язкового аудиту.

Ще в 2008 році спеціалісти Світового банку зробили висновок, що українська система аудиту не відповідає вимогам Директиви. Тому Європейська комісія пред’явила Україні та ряду інших країн вимоги щодо реформації національного законодавства до вимог Директиви. Основним пунктом даних вимог виступало впровадження суспільного нагляду за аудиторською діяльністю. В управлінні аудиторською діяльністю значну роль відіграють професійні аудиторські організації.

В Україні однією з найбільших професійних організацій аудиторів є Всеукраїнська професійна громадська організація «Спілка аудиторів України». Але найвищим органом контролю над аудиторською діяльністю є Аудиторську палату України (далі – АПУ).

Згідно Директиви ЄС, пропонуються три підходи у здійсненні контролю над аудиторською діяльністю, а саме:

- створення єдиного державного органу суспільного нагляду.

- професійні організації виконують всі функції і підзвітні органу суспільного нагляду;

- комбінація двох підходів.

На місце єдиного органу суспільного нагляду Мінфін пропонує залишити АПУ, але критерії членства будуть дещо змінені:

- 3/5 членів АПУ (12 чоловік, з них 8 державних службовців і 4 представника фінансового ринку) призначає особисто міністр фінансів;

- 1/5 членів АПУ (4 чоловік) делегує з'їзд аудиторів;

- 1/5 членів АПУ (4 чоловік) делегують професійні організації.

Пропонується призначити органом сертифікації Комісію по сертифікації аудиторів, що є функціональним підрозділом АПУ. Повноваження АПУ на цій основі планується істотно скоротити.

Контроль якості планується покласти на Комітет контролю якості, що буде незалежною неприбутковою організацією. Фактичні перевірки будуть здійснювати наймані контролери-аудитори.

Комісія з суспільного нагляду за аудиторами виконує громадський фаховий нагляд над АПУ. Законопроектом № 5375 «Про внесення змін до ЗУ «Про аудиторську діяльність» від 22.12.2009 р., було визначено, що органом суспільного нагляду визначено Кабінет Міністрів України.

На даному етапі розвитку аудиторської діяльності в Україні АПУ пропонує створити орган суспільного нагляду на її базі з повноваженнями: ведення реєстру аудиторів та аудиторських фірм; здійснення контролю якості аудиторської діяльності; контроль підвищення кваліфікації аудиторів; організація системи розслідувань та санкцій. Комісія має повноваження надавати рекомендації АПУ, розробляти та затверджувати регламент своєї діяльності та щорічно публікувати робочу програму і звіт про діяльність.

Але не дивлячись на переваги існування єдиного органу, більшість спеціалістів-практиків схиляються до моделі співіснування державного органу та професійної організації, акцентуючи увагу, що створення додаткових державних органів ставить під загрозу незалежність професії. Отже, Україна має вибрати однин з трьох шляхів розвитку аудиторської діяльності для забезпечення вимогам ЄС. Та враховуючи той факт, що Україні не було продовжено термін перехідного періоду для приведення структури аудиторської діяльності до вимог Директиви ЄС необхідно:

- створити орган суспільного нагляду, який буде функціонально і просторово незалежним від АПУ;

- звернутися до Європейської комісії з проханням продовжити для України перехідний період та спроектувати чітку стратегію та тактику уряду України для адаптації національного законодавства до законодавства ЄС;

- запровадити зовнішній контроль якості аудиторських послуг у всіх обов’язкових випадках та розробити об’єктивну систему розслідувань та штрафних санкцій.

Література:

1. Законопроект № 5375 «Про внесення змін до Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22.12.2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=36587.

2. Директива 2006/43/ЄС Європейського Парламенту та Ради про обов'язковий аудит річної звітності та консолідованої звітності, що вносить зміни до Директив Ради 78/660/ЄЕС та 83/349/ЄЕС і припиняє дію Директиви Ради 84/253/ЄЕС від 17.05.2006 № 2006/43/ЄС [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_844. - 24.01.2012

3. Прилипко, С. Шляхи вдосконалення сертифікації аудиторів в Україні [Текст] /С. Прилипко// Аудитор України. – 2011. – № 12. – С. 20-24.