“Экономические науки” /7.Учет и аудит

Успаленко М.О., наук. керівник Авраменко О. І.

Кременчуцький національний університет ім. М. В. Остроградського, Україна

Облік основних засобів: проблеми та шляхи їх вирішення

З переходом України до ринкової економіки відбулося реформування бухгалтерського обліку. Значних змін зазнав облік основних засобів на основі Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які мають задовольняти вимоги міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, адже основні засоби - це головний елемент матеріально-технічної бази підприємства. Від того наскільки ефективно використовуються наявні засоби праці, залежать загальні результати роботи підприємства, створення принципово нових підходів до управління підприємством у цілому та основними засобами зокрема. Саме це зумовлює важливість даного дослідження в контексті актуальних проблем реформування бухгалтерського обліку України.

Метою даної роботи є виявлення проблем обліку основних засобів та визначення шляхів їх вирішення з цілями підвищення ефективності їх використання.

Основні засоби (далі ОЗ) – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [1]. Об’єкт ОЗ – це: конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню ОЗ.

У дійсних нормативних актах України, таких як План рахунків, затверджений наказом МФУ від 30.11.1999р. № 291 із змінами та доповненнями; Інструкція про застосування Плану рахунків, затверджена МФУ від 30.11.1999р. № 291 із змінами та доповненнями; П(С)БО 7 «Основні засоби» – не було розглянуто таких питань, які виникли при реформуванні обліку ОЗ та їх зносу, а також виникають проблеми на практиці, щодо обліку та амортизації ОЗ [1]. До таких проблем відносяться:

– різні підходи до термінології та визначення сутності ОЗ у фінансовому обліку й системі оподаткування, принципів їх оцінки;

– проблема інформаційного забезпечення управління матеріально-технічною базою;

– проблеми підвищення інформативності первинних документів з обліку ОЗ;

– проблеми вдосконалення системи амортизації;

– проблемність аналізу ефективності використання ОЗ та їх прогнозування [2].

Згідно П(С)БО 7 «Основні засоби» амортизація – це систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизуються, протягом строку їх експлуатації. Об'єктом амортизації являється вартість ОЗ, крім вартості землі та незавершених капітальних інвестицій. Відомо, що процес нарахування амортизації в Україні відбувається протягом терміну експлуатації об’єкта, що встановлюється підприємством при визнанні цього об’єкта активом, і припиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації [1].

У П(С)БО № 7 «Основні засоби» чітко зазначені методи нарахування амортизації ОЗ, один з яких керівництво підприємства обирає самостійно і затверджує в наказі про облікову політику. Згідно нормативно-правового акту пропонуються такі методи нарахування амортизації:

1) Прямолінійний – перевагою цього методу є те, що він простий при застосуванні. Вартість об’єкта ОЗ списується рівними частинами протягом усього строку його експлуатації. Недоліком є те, що в цьому методі не враховується моральний знос об'єктів ОЗ та фактор підвищення витрат на ремонти у міру його експлуатації;

2) Зменшення залишкової вартості – перевага в тому, що на перших етапах експлуатації об’єкта за допомогою нарахування амортизації накопичується значна сума коштів, необхідних для відновлення об’єктів ОЗ. Недолік - цей метод базується на складних математичних обчисленнях;

3) Прискореного зменшення залишкової вартості – перевага у тому, що на перших етапах експлуатації об’єкта ОЗ накопичується значна сума коштів, необхідних для його відновлення. Цей метод дає можливість протягом першої половини корисного строку використання ОЗ відшкодувати до 60 - 70 % їх вартості. Недолік - сума зносу часто не узгоджується ні з фактичним використанням об’єкта, ні з виготовленою продукцією.

4) Кумулятивний – перевага його у тому, що на перших етапах експлуатації об’єкта за допомогою нарахування амортизації накопичується значна сума коштів, необхідних для відновлення об’єктів ОЗ. Застосовується коли продуктивність обладнання в перші роки експлуатації вища, ніж у наступні та у випадках швидкого морального старіння об’єкта. Недолік - сума зносу часто не узгоджується ні з фактичним використанням об’єкта, ні з виготовленою продукцією.

5) Виробничий – перевага полягає у простоті та раціональності розрахунку. Сума зносу узгоджується з виготовленою продукцією. Застосовують переважно у випадках, коли інтенсивність використання об’єкта впливає на його експлуатаційні властивості. Недолік - неможливо або дуже складно визначити фактичний обсяг виробленої продукції з використанням того чи іншого активу.

Зваживши усі недоліки і переваги існуючих методів нарахування амортизації, а також врахувавши особливості господарської діяльності підприємства, керівництво обирає найоптимальніший варіант.

Недоліки у законодавстві щодо бухгалтерського обліку додають проблемність для стандартизації та гармонізації обліку. Тому вирішити існуючі проблеми в обліку ОЗ можна наступними шляхами:

– удосконалити методику обліку надходження ОЗ у системі аналітичних рахунків, що спростить систему бухгалтерських записів;

– розробити бухгалтерську модель економічного механізму амортизації, що дозволить вирішити проблеми фінансового, внутрішньогосподарського обліку амортизаційних процесів та їх податкового аспекту;

– удосконалити методику обліку витрат на ремонти ОЗ, що збільшить ефективність управління витратами;

– розробити моделі залежності витрат від віку устаткування, котра дасть змогу визначити своєчасність проведення ремонту ОЗ.

Отже, удосконалення чинного законодавства щодо обліку ОЗ дасть змогу гармонізувати вітчизняний облік, ці дії призведуть до зменшення невідповідностей та проблем у питаннях, які стосуються обліку ОЗ. Вирішення цих проблем приведе до поліпшення організації та методики обліку та аналізу ОЗ, дасть змогу точніше прогнозувати їх використання на підприємстві.

Використані джерела

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом МФУ від 27.04.2000р. №92 із змінами і доповненнями.

2. Мандрек А. Г., Кудлаєва Н. В. Облік основних засобів: проблеми та шляхи вдосконалення [Електронний ресурс] http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=20551

3. Шолота М.Г., Основні проблеми та шляхи вдосконалення обліку основних засобів [Електронний ресурс] http://nauka.zinet.info/5/sholota.php